3.2 Етнографічні особливості країни

Руму́ни (рум. români) — народ, основне населення Румунії. До румун також залічуються молдавани й волохи. Молдавани як нація склалися в інших умовах і мають власну державу Молдова. Назва молдавани вживається в країнах, що були частиною Російської імперії. Волохи живуть у інших балканських країнах за межами Румунії й не розвинулися в сучасну націю.

Чисельність румун у Румунії (близько 19 409 тис. румун, 2002, перепис) й Молдови (75 тис. румун, 2 741 тис. молдаван). Румуни живуть також в Україні (151 тис. румун, 259 тис. молдаван, 2001, перепис), Іспанії (525 тис.), США (367 тис. осіб), Італії (298 тис.), Росії (5 тис. румун, 173 тис. молдован), Канаді (131 тис. осіб), Франції (100 тис. осіб), Сербії (35 тис. румун, 40 тис. волохів), Німеччині (73 тис.), Ізраїлі (50 тис.), Бразилії (33 тис. осіб), Туреччині (30 тис. осіб), Греції (29 тис. осіб), Австрії (23 тис. осіб), Казахстані (20 тис.), Великій Британії (20 тис. осіб), Угорщині (15 тис. осіб), Швеції (13 тис. осіб), Австралії (10—20 тис.), Болгарії (1 тис. румун, 11 тис. волохів), Венесуелі (10—12 тис.), Португалії (11 тис.), Аргентині (10 тис.), Словаччині (9 тис. осіб) і у деяких інших країнах. Говорять румунською мовою. Віруючі румуни — головним чином православні, є протестанти (переважно в Трансильванії).

У формуванні румунського народу брали участь племена, що населяли колишні римські провінції Дакію й Мізію (даки, ґети, карпи і ін.), романізовані в період римського владарювання (106—271 рр.), римські переселенці перш за все з балканських та малоазійських провінцій, колишні легіонери, а також вільні даки, що не були романізовані, й слов'яни, які з 500 р. почали впливати на етногенез румун. Етнічні процеси майже завершилися приблизно у 1000 р. утворенням східнороманської народності й мови. До цього часу також відносяться перші ранньофеодальні державні утворення на території сучасної Румунії. З 10 сторіччя візантійські, слов'янські, а потім і угорські джерела згадують румун під назвою «blácoí», «волохи», «влахи».

Румунське прислів'я говорить: "Про що мріє горобець? Звичайно, про кукурудзяну кашу". Виникло прислів'я тоді, коли в Румунії почали широко використовувати для приготування різних страв кукурудзу. А основна страва з неї - мамалига - стала візитною карткою румунської кухні. Хоча в країні поширені й інші, в основному м'ясні страви.

Найпопулярнішою стравою румунської кухні можна назвати міч - шашлик зі свинини і яловичини, який готують на грилі або жаринках. Знавці стверджують, що всі спроби приготувати міч у домашніх умовах приречені на провал. Вся справа у мистецтві приготування фаршу, з якого робляться котлетки, що жаряться на жаринках. Міч вживають звичайно без гарніру, обов'язково з гірчицею і запивають пивом. Найвідоміше і найулюбленіше в Румунії пиво "Урсуз". У Румунії люблять також різні супи, називані загальним словом чорба. Наприклад, чорба де бурте - по суті, звичайний яловичий бульйон з дрібними шматочками м'яса, нарізаного смужками. Приготувати цю страву неважко, хоча є дуже складні рецепти приготування чорби, в яких використовуються овочі, капустяний і лимонний сік, зелень, сметана і свинина. Трансільванія - найзагадковіша область Румунії. Головним чином, завдяки життю і діяльності графа Дракули, легендарного середньовічного правителя. У Трансільванії люблять в основному м'ясні страви зі свинини і баранини. Готують їх майстерно, чим викликають захват іноземних туристів, що подорожують "дракулівськими" місцями. Спеціально для іноземців місцеві жителі запікають цілого барана в глині. Існує легенда, що кухарі Дракули готували для нього цю страву, з тією лише різницею, що замість баранів використовувалися бранці графа. Барана забивають, потрошать, обмазують глиною і кладуть на пару годин у спеціально викопану яму, в якій жевріє вугілля, попередньо змішують зі спеціями і травами. Яму зверху засипають землею і чекають, розповідаючи моторошні історії з життя Дракули. А потім барана виймають, розбивають глиняний футляр, готове м'ясо розрізають і подають туристам. Кажуть, баран по-дракулівськи - фантастична страва.

Не менш смачний і баран на рожні - популярна страва місцевих жителів на святах і весіллях. Запивають баранину або місцевими, дуже непоганими винами, або цуйкою - румунською горілкою підвищеної міцності. Саме в Трансільванії готують найсмачнішу і міцну цуйку, свого роду різновид паленки (фруктової горілки). І якщо міцність паленки рідко сягає 40 градусів, то цуйка тягне на 55-60.

Найкраща цуйка готується зі сливи (вона так і називається - сливовиця). Чорну сливу, основний інгредієнт напою, важко збирати, тому сливовиця коштує дорого - 15-20 доларів США за літрову пляшку. Сливовиця зберігається у дубових бочках не менше трьох років і має маслянистий жовтуватий колір. Втім, більш поширена цуйка з груш або яблук [13].