10.3. Методи прогнозування

Нова галузь пізнання і практики, що називається нині прогностикою, напрацювала більш сотні різних методів прогнозування. Тому, актуальною є проблема класифікації, оцінки і вибору методів прогнозування.

У якості першої класифікаційної ознаки використовують джерело інформації, на основі якого буде розроблятися прогноз. У залежності від характеру джерела інформації методи прогнозування поділяють на два класи: евристичні та фактографічні.

У евристичних методах прогнозування основним джерелом інформації є відомості, отримані з використанням логічних прийомів і правил теоретичного дослідження ("евристика" у перекладі з грецької - "мистецтво знаходження істини").

У фактографічних методах прогнозування прогностична розробка базується винятково на фактичному матеріалі, конкретних даних (головним чином кількісних), що характеризують зміни в часі об'єкта прогнозування. У цьому випадку до уваги приймаються тільки об'єктивні чинники, тоді як у попередньому класі основна роль приділяється суб'єкту прогнозування, його інтуїції, кваліфікації, фаховому досвіду.

Клас евристичних методів прогнозування включає інтуїтивні й аналітичні методи.

Інтуїтивні методи прогнозування - методи, що базуються на залученні експертів, тобто фахівців певної галузі, для визначення тенденцій розвитку об'єкта прогнозування й оцінки перспектив розвитку на основі особистої ерудиції і відчуття, догадки, проникливості, що базуються на попередньому досвіді. До цього виду відносяться групи методів:

• експертних оцінок;

• "мозковий штурм".

Аналітичні методи прогнозування - методи, що базуються на логічному (емпіричному і теоретичному рівнях) аналізі моделі розвитку об'єкта прогнозування. Аналітичні методи базуються в основному на математичному моделюванні і частіше використовуються при нормативному прогнозуванні. До цього виду відносять групи методів:

• побудова сценарію;

• морфологічний аналіз;

• метод аналогій;

• історико-логічний метод;

• метод дерева цілей;

• метод мереж;

• матричний метод;

• ігрове моделювання;

• методи оптимізації параметричних рядів.

Клас фактографічних методів прогнозування містить статистичні і методи випередження.

Статистичні методи прогнозування базуються на побудові й аналізі емпіричних тимчасових рядів характеристик об'єкта. До цього виду відносять групи методів:

• безпосередньої екстраполяції;

• екстраполяції за огинаючими кривими;

• функцій із гнучкою структурою;

• інтерполяції;

• побудови кореляційних і регресійних моделей;

• теорії інформації.

Випереджаючі методи прогнозування базуються на обробці інформації, що відноситься безпосередньо до часу випередження. До цього виду відносять групи методів:

• експертизи офіційних документів;

• сканування наукових розробок.

Вибір методу прогнозування залежить від чинників:

• мета прогнозу;

• час випередження прогнозу;

• специфіка об'єкта дослідження;

• надійність і повнота інформації;

• обмеженість ресурсів розробників прогнозу.

Джерела помилок прогнозів:

• регулярних помилок:

• метод прогнозування:

• основа методу;

• процедура роботи з методом;

• прогнозист:

• незнання методу;

• незадовільні навички;

• вихідні дані:

• надійність;

• повнота;

• точність;

• нерегулярних помилок:

• випадкові впливи;

• рідкісні непередбачені події.

Джерела відхилення прогнозу від дійсності:

• використання песимістичного погляду, обережність в оцінках, їхнє заниження;

• використання зверхоптимістичного погляду, прагнення видати бажане за дійсне;

• неспроможність передбачати майбутні можливості через вузькість погляду або недостатність інформації;

• хибне встановлення існуючих зв'язків і взаємодій;

• некритичне ставлення до думок авторитетних діячів і дослідників.