9. Аналіз змісту документів та аналітико-синтетична обробка інформації

9.1 Моделі взаємозв’язку текстів і реальності

9.1.1. Документ як об’єкт аналізу

У повсякденній свідомості під документом розуміють будь-який юридичний документ, що щось засвідчує, надає якісь певні права чи накладає обов’язки [1]. У соціології поняття документ набуває ширше поняття, наприклад, документ - це спеціально створений людиною предмет, який призначений для передачі чи зберігання інформації, чи матеріальний носій запису (папір, кіно- і фотоплівка, магнітний запис тощо) із зафіксованою на ньому інформацією для її передачі у часі і просторі. Ще є погляд на документ як на засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріальному носії інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності й розумової діяльності людини.

Розбігаються думки дослідників і про те, що вважати змістом документів. За визначенням американського дослідника В. Берельсона - це "сукупність значень, які виражені символами (словесними, музичними, мальованими, ліпленими чи тими, що мають характер жестів)…". З цією думкою перегукується визначення російського вченого О.Алексєєва: "Під текстом будемо розуміти усяку сукупність зовнішніх виявів людської діяльності, яка набула системи знакових функцій".

Таким чином об’єктом аналізу може бути документ як різноманітна інформація, закріплена на будь-якому носії і незалежно від каналу його передачі.

9.1.2 Надійність і достовірність документів

Щоб оцінити реальну міру надійності і достовірності інформації існує ряд засобів:

• для найпростішої перевірки необхідно вивчити наміри і мотиви творця документа, проаналізувати умови, у яких він створювався;

• вивчаючи надійність, можна порівняти зміст документів, що виходять з одного джерела, при цьому вивчаючи зміни, що відбулися протягом певного часу в різних ситуаціях, можна відокремити постійні категорії від змінних;

• в оцінці достовірності документів можуть допомогти аналіз виявлених помилок, що можна класифікувати на випадкові і систематичні, а останні - на свідомі і неусвідомлені.

9.1.3 Загальні принципи аналізу документів

У соціології й інших науках, що займаються аналізом різноманітних документів, виділяють два класи методів:

• класичні (традиційні) методи аналізу;

• формалізовані методи (контент-аналіз).

Загальні підходи, що мають місце в обох класах, визначені американським ученим К. Криппендорфом. Він розробив три моделі, що уточнюють характер взаємозв'язку тексту і реальності:

• асоціативна модель, що виражає характер джерела;

• дискурсивна модель, що відбиває події і явища;

• комунікативна модель, що визначає вплив на аудиторію.

В документі з позицій комунікації найбільш важливим є дискурс, як складне комунікативне явище, що включає соціальний контекст, інформацію про учасників комунікації, знання процесу виробництва й сприйняття текстів.

Приклади комунікативних дискурсів [2]:

• теле- і радіодискурс - розмовний тип мовлення, який характеризується невимушеністю, непідготовленістю, неофіційним характером;

• газетний дискурс характеризується розривом у просторі й часі автора та читача;

• театральний дискурс зацікавлює глядача підкреслено символічними знаками;

• кінодискурс як реалізація важливої ролі синтагматики (лінійного розміщення знаків);

• літературний дискурс, в якому найважливішим є форма, а вже потім зміст;

• дискурс у сфері "паблік рілейшнз" як комунікація взаємовідносин суспільних інституцій з громадянами;

• рекламний дискурс має привернути увагу споживача до одного з багатьох товарів;

• політичний дискурс, який спрямований на майбутній контекст;

• тоталітарний дискурс задає умови, коли вирішальною фігурою є промовець, а всім іншим відведені пасивні функції;

• неофіційний дискурс (чутки, анекдоти);

• релігійний дискурс (комунікація з Абсолютом, молитва, проповідь);

• неправдивий дискурс;

• ритуальний дискурс (урочисті збори, вручення нагород, поховання тощо);

• лайливий дискурс;

• етикетний дискурс;

• фольклорний дискурс;

• міфологічний дискурс;

• святковий дискурс;

• іронічний дискурс та багато інших.

Класичні і формалізовані методи об'єднують як об'єкт, так і мета дослідження. Різниця полягає в тому, що класичні (традиційні) методи вважаються якісними, а контент-аналіз - кількісним методом. В даний час неможливо однозначно визначити в чистому вигляді ці методи як якісні або кількісні, тому, що усе частіше в класичних методах використовується різноманітна квантифікація, а контент-аналіз стає кількісно-якісним методом.