- •Вступ до спеціальності
- •Освітньо-професійної програми спеціальності
- •6.030400 “Міжнародна інформація”
- •Змістовний модуль і. Основи організації навчання у вищій школі
- •1. Структура системи вищої освіти в україні та в світі
- •1.1. Становлення ступеневої системи вищої освіти України
- •1.2. Тенденції структури світової вищої освіти
- •1.3. Вища освіта України та Болонський процес
- •1.4 Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти в Україні
- •1.5 Система акредитації освітньо-професійних програм навчання та навчальних закладів
- •1.6 Типи вищих навчальних закладів України
- •1.7 Особливості університетської освіти
- •1.8 Місце спеціальності “міжнародна інформація” в переліку спеціальностей та напрямів підготовки фахівців з вищою освітою
- •0101 Педагогічна освіта
- •10. Транспорт
- •Питання для самоконтролю.
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи студентів.
- •Джерела інформації.
- •2. Галузеві стандарти спеціальності Підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів зі спеціальності "Міжнародна інформація"
- •2.1 Зміст освіти та навчання
- •2.2 Система стандартів вищої освіти України
- •3439 "Фахівець із міжнародної інформації",
- •2433.1 "Інформаційний аналітик-міжнародник",
- •2444.1 "Перекладач"
- •2.4 Навчальні плани , навчальні та робочі навчальні програми дисциплін
- •2 Ділова українська мова
- •3 Українська та зарубіжна культура
- •4 Релігієзнавство
- •5 Теорія держави і права
- •6 Соціологія
- •7 Філософія
- •8 Основи економічних теорій
- •9 Основи психології та педагогіки
- •10 Політологія
- •12 Фізична культура
- •14 Інформатика
- •15 Математичні основи інформаційних технологій
- •16 Системний аналіз
- •17 Прикладна інформатика
- •18 Теорія прийняття рішень
- •19 Комп'ютерне оброблення даних
- •20. Основи наукових досліджень
- •27 Міжнародні організації
- •28 Дипломатичний протокол і етикет
- •29 Світова економіка
- •30 Міжнародні економічні відносини
- •31 Економіка та зовнішньоекономічні зв'язки України
- •32 Менеджмент і маркетинг
- •33 Порівняльне конституційне право
- •34 Міжнародне публічне право
- •35 Міжнародне приватне право
- •36 Іноземна мова
- •37 Іноземна мова спеціальності
- •38 Теорія та практика перекладу
- •39 Вступ до спеціальності "Міжнародна інформація"
- •40 Основи міжнародних інформаційних відносин
- •41 Теорія та практика комунікації
- •42 Конфліктологія та теорія переговорів
- •43 Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах
- •44 Аналіз зовнішньої політики
- •45 Міжнародна інформація
- •46 Міжнародні інформаційні системи та технології
- •47 Теорія масової комунікації
- •48 Зв'язки з громадськістю
- •49 Міжнародне інформаційне право
- •1 Методика викладання у вищій школі
- •2. Математичне моделювання та прогнозування в міжнародних відносинах
- •3. Інформаційні війни
- •4. Аналіз соціальних систем
- •5. Міжнародні системи та глобальний розвиток
- •6. Інформаційне суспільство
- •7. Науково-педагогічний практикум
- •8. Практикум перекладу
- •3. Особливості варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм спеціальності “Міжнародна інформація”
- •3.1 Складові стандарту вищої освіти вищого навчального закладу
- •3.1.1. Варіативна частина освітньо-кваліфікаційної характеристики (окх)
- •3.1.2. Варіативна частина освітньо-професійної програми (опп)
- •3.2 Спеціалізація як засіб забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою за регіональним замовленням і замовленням окремих центральних органів виконавчої влади, організацій і підприємств
- •3.2.1. Характеристика спеціалізацій спеціальності “Міжнародна інформація”
- •3.2.2. Перелік спеціалізацій спеціальності «Міжнародна інформація».
- •3.3. Цикл дисциплін вільного вибору студентом (спецкурси).
- •4. Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах
- •4.1 Форми організації навчального процесу у вищих навчальних закладах
- •4.2 Навчальні заняття
- •4.2.1. Лекція
- •4.2.2. Лабораторне заняття
- •4.2.3. Практичне заняття
- •4.2.4. Семінарське заняття
- •4.2.5. Індивідуальне заняття
- •4.2.6. Консультація
- •4.3 Самостійна робота студента
- •4.3.1. Основні елементи системи срс:
- •4.3.2. Конспектування лекцій як форма самостійної роботи студента
- •4.3.3. Самостійна робота студента до проведення, робота під час і після проведення лабораторного, практичного та семінарського заняття
- •4.3.4. Курсова робота як форма самостійної роботи студента
- •4.3.5. Робота з джерелами інформації як форма самостійної роботи студента
- •4.3.6. Науково-дослідна робота як форма самостійної роботи студента
- •4.3.7. Кваліфікаційні роботи бакалавра, спеціаліста та магістра як форми самостійної роботи студента
- •4.4. Практична підготовка
- •4.5. Контрольні заходи
- •4.6. Державна атестація
- •4.7. Нормативні документи, що регулюють навчання, практичну підготовку, порядок відрахування та поновлення студентів у вищих навчальних закладах
- •4.8. Права та обов’язки студентів вищих навчальних закладів
- •5. Психологічні основи навчання у вищій школі
- •5.1 Навчання як складний психологічний процес.Діяльнісний підхід до навчання
- •5.2. Структура навчальної діяльності
- •5.3. Дії у навчанні
- •5.3.1 Емоційні дії
- •5.3.2 Мисленні дії
- •5.3.3 Мнемонічні дії
- •5.3.4 Психомоторні дії
- •5.3.5 Вольові дії
- •5.3.6. Робочі дії
- •3. Засвоєння навчального матеріалу включає:
- •Змістовий модуль іі. Основи інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах
- •6. Методологічні засади та зміст інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах
- •6.1 Інформаційно-аналітична діяльність та її компоненти
- •6.2 Пізнавальна діяльність: єдність емпіричного та теоретичного пізнання
- •6.3 Моделі і моделювання в міжнародних відносинах
- •6.4 Рівні та форми інформаційно-аналітичної діяльності
- •6.5 Критерії оцінки вивідної (аналітичної) інформації
- •6.7. Ситуація як предмет інформаційно-аналітичної діяльності
- •6.8 Процес інформаційно-аналітичної діяльності
- •5.Формування гіпотези, перевірка гіпотез.
- •6.Формування висновків.
- •6.9. Засоби інформаційно-аналітичної роботи
- •6.10 Інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади зовнішньополітичною інформацією
- •7. Чинники, що визначають стан держави та її положення на світовій арені
- •1. Політична сфера:
- •5. Етно-національна сфера:
- •6. Релігійна сфера:
- •10. Екологічна сфера:
- •8. Джерела та канали отримання міжнародної інформації. Інформаційний пошук
- •8.1 Загальна характеристика міжнародних комунікацій
- •8.2. Інформаційні потреби адресата в сфері міжнародних відносин
- •8.2.1. Характеристики інформаційних потреб
- •8.2.2. Методи вивчення інформаційних потреб
- •8.3. Джерела і канали отримання міжнародної інформації
- •8.3.1. Види джерел інформації
- •8.3.2. Типи документів
- •8.3.3. Деякі властивості інформаційних документів
- •8.3.4. Основні властивості повідомлень
- •8.3.5. Взаємозв'язок джерел і каналів міжнародної інформації
- •8.4. Інформаційний пошук
- •8.4.1 Види інформаційного пошуку
- •8.4.2. Регламент пошуку
- •8.4.3. Методи пошуку інформації
- •9. Аналіз змісту документів та аналітико-синтетична обробка інформації
- •9.1 Моделі взаємозв’язку текстів і реальності
- •9.1.1. Документ як об’єкт аналізу
- •9.1.2 Надійність і достовірність документів
- •9.1.3 Загальні принципи аналізу документів
- •9.2 Класичні методи аналізу документів
- •9.3 Контент-аналіз як формалізований метод аналізу змісту документів
- •7. Про що умовчується в цьому фрагменті документа?
- •9.4 Основні види аналітико-синтетичної обробки документів
- •9.4.1 Бібліографічний опис документа
- •9.4.2 Індексування документів
- •9.4.3 Анотування в інформаційній діяльності
- •9.4.4 Реферування
- •9.5 Оглядово-аналітична діяльність
- •9.5 Види інформаційних документів, що готуються в посольствах, генконсульствах, представництвах
- •10. Припущення, передбачення та прогнозування в міжнародних відносинах
- •10.1. Припущення
- •10.2 Передбачення і прогнозування
- •10.3. Методи прогнозування
- •10.4 Проблема верифікації прогнозу
- •ДодатокА. Системи освіти провідних країн світу
- •1. Вища освіта Росії
- •2. Вища освіта Великобританії
- •3. Вища освіта Іспанії
- •4. Вища освіта Італії
- •5. Вища освіта Німеччини
- •6. Вища освіта Польщі
- •7. Вища освіта Франції
- •8. Вища освіта сша
- •9. Вища освіта Японії
6.4 Рівні та форми інформаційно-аналітичної діяльності
Виділяють два рівні ІАР у міжнародних відносинах:
інформаційний рівень, що полягає в пошуку, збиранні, зберіганні, поширенні інформації;
аналітичний рівень, що полягає в узагальненні, класифікації інформації, її аналізі і перетворенні, розробці висновків, пропозицій, рекомендацій і прогнозів.
З позицій прийняття рішень розрізняють оперативний, тактичний і стратегічний рівні ІАР.
Форми ІАР у міжнародних відносинах:
моніторинг, що включає інформаційні зведення й огляди
аналіз зовнішньополітичної діяльності (ефективності прийняття рішень);
дослідження актуальних проблем (інформаційні розробки, оперативні дослідження, аналітичні дослідження).
6.5 Критерії оцінки вивідної (аналітичної) інформації
Визначимо серед критеріїв аналітичної інформації:
Корисність
Аналітична інформація повинна бути корисною для забезпечення національних інтересів. З погляду впливу виконаної ІАР на ефективність досягнення мети результат інформаційно-аналітичної роботи можна оцінити як:
порожня інформація (її ніяк не можна використовувати для прийняття відповідних рішень);
негативна інформація (дезінформація);
позитивна інформація.
2. Повнота і точність
Повнота аналітичної інформації характеризується урахуванням усіх основних факторів, що склалися у визначеній ситуації, глибиною освітлення основних подій.
Точність характеризує ступінь наближення фактів, висновків, коментарів, прогнозів до дійсного розвитку подій.
3. Достовірність
Достовірність аналітичної інформації має важливе значення. Недооцінка або переоцінка різних факторів можуть завдати велику шкоду. Важливими умовами, дотримання яких забезпечує достовірність інформації є:
правильний добір фактів;
виділення найбільше важливих моментів;
глибоке розуміння дійсності.
4. Своєчасність
У чисто наукових працях своєчасність не грає істотної ролі (наприклад, наукові праці з міжнародних відносин СРСР, що проводяться сьогодні). У ІАР корисність усіх документів залежить від того, наскільки вони своєчасні. Для того, щоб забезпечити своєчасне подання інформації, необхідно встановлювати строки виконання завдання.
5. Чіткість викладу
Аналітичний матеріал повинен бути написаний просто, доступно, ілюстрований схемами, таблицями, графіками. Якщо інформація не зрозуміла, її не читають і їй не вірять.
6. Переконливість
Аналітик повинен дивитися на свою роботу очима замовника, адресата. Щоб документ був переконливий, його необхідно чітко аргументувати і викладати висновки, рекомендації.
6.6 Методологічні аспекти інформаційно-аналітичної діяльності
Методологія - в широкому понятті - це вчення про структуру, логічну організацію , методи та засоби діяльності.
Методологія науки - вчення про принципи побудови, методи та способи наукового пізнання.
Методологія аналітичних досліджень - сукупність принципів, методів, способів та підходів до організації та проведення досліджень.
Принципи - вироблені наукою та практикою, сформульовані в концентрованому вигляді найбільш важливі ідеї, установки.
Метод ( шлях дослідження та пізнання ) - сукупність прийомів та способів емпіричного та теоретичного пізнання.
Прийом – окрема дія для досягнення мети дослідження.
Спосіб – система дій, що застосовуються при виконанні певного дослідження.
Процедура - встановлений порядок виконання прийомів та способів дослідження.
Методика - послідовність конкретних процедур, реалізація яких забезпечує досягнення мети досліджень.
Техніка (технологія) аналітичного дослідження - сукупність прийомів та способів, які входять до складу процедур.
Формування основних прийомів та способів процедур інформаційно-аналітичної діяльності в міжнародних відносинах відбувається під впливом діалектичної логіки (гносеології), політології, соціології, соціальної психології, формальної логіки, кібернетики.
Гносеологія (теорія пізнання) - вчення про сутність, закономірності та форми пізнання. Її головні проблеми: що є предмет та джерела пізнання, що лежить в основі і рухає ним, з яких ступенів складається процес пізнання, які його методи та форми, що таке істина , яке співвідношення між пізнавальною та практичною діяльністю, тощо. Теорія пізнання з’ясовує загальні принципи, шляхи, засоби наукових досліджень , тому і є основою побудови процесу інформаційно - аналітичної діяльності.
Політологія - галузь науки, що вивчає політичну організацію і політичне життя суспільства , систему політичних відносин і характер політичного режиму, проблеми внутрішньої політики і міжнародних відносин. Основним предметом політології є політична влада , форми і методи функціонування і розподілу її в державно організованому суспільстві. Ці питання розглядаються в кореляції з вивченням реальної політичної свідомості , інтересів і поведінки індивідів, соціально класових спільностей, етносів та організацій їх. У сучасній політології домінують проблеми конфліктології, державознавства, політичних філософії, історії та економіки. політологія є основою для формування понять ІАР в міжнародних відносинах, формування конкретних методів досліджень політичної обстановки.
Соціологія - наука про закони розвитку функціонування розвитку суспільства, про соціальні відносини. На відміну від інших соціальних наук (політекономії, правознавства, демографії, етнографії тощо), які вивчають окремі сторони життя суспільства, соціологія вивчає суспільство як цілісну систему. Соціологія вивчає соціальну структуру суспільства , тобто різні форми взаємодії, форми спілкування, які існують між індивідами та групами, групами та соціальними інститутами, системами культурних норм, цінностей. Соціологія дає аналітику можливість використати трирівневу систему знань: загальну соціологічну теорію, спеціальні соціологічні теорії, конкретні соціологічні дослідження. Соціологія також дає великий досвід в галузях методики та техніки дослідження.
Соціальна психологія - наука про внутрішні психологічні причини, механізми і закономірності соціальної поведінки людей у групах, спільнотах, а також психологічні характеристики( сукупність почуттів, волі, настроїв, звичок, традицій) окремих індивідів, груп і спільностей. Складові соціальної психології - психологія екологічного життя, психологія політичного життя, психологія права, моралі, релігії, психологія управління, психологія побуту (сім’я, дозвілля, системи обслуговування та інші)- формують певні прийоми та способи аналітичної діяльності.
Формальна логіка - наука. що вивчає форми і закони мислення - поняття, судження, умовиводи, висновки, докази з точки зору її логічної побудови, при відволіканні від конкретного змісту.
Формальна логіка цікавиться лише типом зв’язку суб’єкту судження з предикатом, умови при яких судження є істинними. Основним завданням формальної логіки є встановлення допустимих для певних суджень правил виводу. Формальна логіка є основою для розробок процедур, що використовуються в експертних системах. Проблематика формальної логіки в рамках формалізованих мов спричинила розвиток математичної логіки, логіки науки та методології науки.
Логіка науки - розділ сучасної філософії, ще досліджує логічні закономірності наукового пізнання. ЇЇ найбільші розділи: дослідження способів побудови наукових теорій, тобто аналіз логічних характеристик кожного способу, умов використання; вивчення та класифікація наукових теорій та інших форм наукового пізнання; аналіз фундаментальних понять, які широко використовуються в інших галузях знань( система, зв’язок, функція...) ; опис та аналіз логічних засобів та понять, які необхідні для вирішення певних задач пізнання( наприклад: теорія розвитку, системно - структурні теорії тощо).
Математична логіка - сукупність штучних формалізованих мов, стосовно яких встановлені такі їх логічні властивості, як можливість доведення ( доказу) , виводу, наслідку та інші. При цьому в дедуктивній логіці використовують достовірні, завжди істинні відношення між елементами таких мов, а в індуктивній ( ймовірній) логіці аналізу піддається сукупність ймовірних логічних відношень. Класична математична логіка будується на принципі двозначності: будь-яке судження (висловлювання) є або істинним, або не істинним.
Сучасна математична логіка включає сукупність інших логічних систем:
- багатозначну логіку, в якій елементи мови мають три і більше значень істинності;
- модальну логіку, яка розглядає відношення між необхідністю, можливістю, випадковістю тощо.
Математична логіка тісно пов’язана з такими розділами математики, як теорією множин, абстрактною алгеброю, теорією ймовірності, теорією граматик тощо
Основні принципи ІАР:
- формування мети досліджень (це основа підходу для вирішення питання ”Для чого” проводиться дослідження);
- створення понятійного апарату ( що дозволяє формувати судження й умовиводи в певних категоріях);
- забезпечення достатньої інформованості ( досягнення “критичної” маси);
- розкриття значення фактів ( обробити “сирі” факти)”
- встановлення причин та наслідків;
- врахування історичного розвитку та національного характеру;
- визначення тенденцій розвитку;
- забезпечення високого рівня достовірності;
- формування висновків і рекомендацій;
- наявність зворотного зв’язку ( аналітик повинен знати оцінку споживачів, як використовуються результати досліджень).
Підхід - спосіб організації принципів та методів.
Порівняльний( компаративний) підхід базується на співставленні отриманих в результаті емпіричного пізнання фактів уже з відомими і формуванням умовиводів, висновків за аналогією.
Методичний підхід базується на використанні всебічного аналізу всіх отриманих фактів у відповідності до вибраної методики дослідження.
Експериментальний підхід полягає в проведенні експериментів для отримання нової інформації. При цьому можливі як натурні, так і модельні експерименти.
В міжнародних відносинах можливість проведення натурних експериментів обмежена, тому частіше використовуються модельні.
Системний підхід базується на представленні об’єкту дослідження в вигляді великої складної системи і використання методів системного аналізу та синтезу.
Велика система( складна система)- керована система, що розглядається як сукупність взаємозв’язаних керованих підсистем, об’єднаних спільною метою функціонування.
Система (підсистема)- цілісний комплекс взаємозв’язаних елементів, що мають певну(означену) структуру і взаємодіють з зовнішнім середовищем.
Основними складовими системного підходу в аналітичних дослідженнях є:
- визначення системоутворюючого фактору (мети), а звідси - і функцій, що виконує система;
- визначення структури ( сукупності відношень між елементами системи);
- визначення взаємодії з іншими підсистемами.
Системний аналіз - методологія дослідження об’єктів шляхом подання їх як систем і аналізу цих систем.
Системний підхід орієнтує дослідника на розкриття цілісності об’єкта через його функції, виявлення в ньому складових елементів, їх властивостей та взаємов’язків, зведення їх в єдину теоретичну модель.
Методи, які використовують в аналітичних дослідженнях, можна поділити на:
- кількісні (квантифікаційні), що дають відповідні числові характеристики, показники. Це - статистичні, аналітичні, імітаційні методи;
якісні (ідентифікаційні), що визначають певні ознаки об’єкту, його властивості.