43

Вступ

Сьогодні тема туристичних ресурсів Марокко є дуже актуальною, адже це одна з країн Африки, яка займає провідне місце за кількістю прийнятих туристів. З давніх-давен країна приваблювала подорожуючих зі всього світу, і в наші дні Марокко має доволі великий туристсько-рекреаційний потенціал, хоча тут не так яскраво представлені всі види ресурсів. Для кожної людини, яка працює в галузі туризму, важливо спробувати оцінити країну навіть з такою базою туристичних ресурсів, адже це розвиває набуті знання і надає нового досвіду.

Курсова робота буде спрямована на дослідження туристсько-рекреаційного потенціалу Марокко. Саме Марокко стане об’єктом нашого дослідження.

Предметом дослідження стануть природні та історико-культурні туристсько-рекреаційні ресурси, а також відповідна інфраструктура обраної країни.

Надзвичайно важливим для нас є досягти поставленої мети-дослідити сучасний стан використання ресурсів та показати їх роль у розвитку галузі туризму в Марокко. Одним із поставлених завдань є прослідкувати рівень освоєності, використання та популярності таких важливих видів природних рекреаційних ресурсів як бальнеологічних, кліматичні, водні, біотичні та рельєф. Крім того, ми поставили перед собою інше важливе завдання-дослідити, якими історичними туристсько-рекреаційними ресурсами володіє Марокко, яким чином вони зараз використовуються і яку роль відіграють у залученні туристів. Серйозним завданням є прослідкувати, як в країні розвинена відповідна інфраструктура, і яким чином це впливає на сучасний стан туризму.

Марокко - країна мрій, казок 1001 ночі, надій, виконання бажань, усього що відчуваєш, чим живеш і дихаєш. Реальний Схід без туристичної мішури і шаблонів - такою ця країна відкрилася для мене. Почуття загострюються, ти зливаєшся з природою, з космосом, західна цивілізація залишилася далеко, ти то занурюєшся в середньовіччя, в незаймані століттями традиції, то різко потрапляєш в 21 століття. Марокко - країна контрасту, як у житті людей, так і природи, напевно, і сприйняття країни різко відрізняється.

Розділ і Теоретичні та методичні аспекти туристичного вивчення країни

Туристське країнознавство — це комплексна дисципліна, представлена системою знань, відокремлених від класичного країнознавства з метою надання спеціалізованої інформації майбутньому спеціалісту в галузі міжнародного туризму. Дисципліна вивчає особливості туристичного потенціалу окремих регіонів і країн світу, що посідають провідне місце в туристичній галузі. Туристське країнознавство сприяє розвитку міжнародного туризму, виступаючи як основа наукового обґрунтування туристсько-рекреаційного освоєння районів країни, створення якісного туристичного продукту, оптимізації туристичних маршрутів.

При вивченні країни використовують такі найосновніші характеристики як: географічне положення, економіка, історія, культура та політика, які в сукупності формують уявлення про країну.

Географічне положення ‑ перший пункт плану туристичної характеристики країни. Від того, наскільки яскраво, образно написаний цей розділ, в значній мірі залежить враження читача на далі.

Неприпустимо перевантажувати характеристику географічного положення, включаючи в неї всі відомості про оточення країни, необхідний жорсткий відбір матеріалу. Єдиним критерієм такого відбору може бути виділення тих відомостей, явищ і предметів, які формують риси своєрідності та унікальності у вигляді держави.

Класичний план характеристики географічного положення запропонував основоположник вітчизняної економічної географії М. М. Баранський.

Опис положення об'єкту щодо основних ліній і точок на карті або на материку означає необхідність визначити власне місце розташування території країни. При цьому досить вказати суттєві риси місця розташування, вказавши, наприклад, що країна розташована в помірних широтах вздовж східній околиці такого-то материка або уздовж східного узбережжя.

Далі слід назвати, до узбережжя яких значних об'єктів, вод Світового океану має вихід країна і які можливості з цим пов'язані. Потім підлягають обліку всі ті великі форми рельєфу, які розташовані одночасно на території декількох держав-сусідів. Тобто мова може йти, наприклад, про спільне використання в сфері туризму тих гірських систем або гірських країн, які, розташовуючись поза територією тієї чи іншої країни, захищають її від холодних, гарячих, вологих, сухих повітряних мас, перешкоджаючи або сприяючи проникненню їх на дану територію.

Також викладається матеріал, що складається з двох частин: перша - просте перерахування тих кліматичних поясів, в яких розташована країна, друга - не тільки вказівка, які розташовані поруч з державою центри впливу на нього, а й коротка довідка про те, як це впливає на туризм.

Доцільно назвати природні зони, в яких розташована територія, давши коротку оцінку того, наскільки це сприятливо для туризму.

З точки зору країнознавства історія в туризмі ‑ знання про минулу соціальну дійсність, тобто відомості про події та звершення минулого суспільного життя народів, країни, видатних особистостей.

Крім того, до туристичної характеристики відносяться відомості про періоди становлення, розвитку і про зміну стійких безособових структур культурної, економічної та політичної діяльності. Наприклад, зміна форм правління і політичного устрою держав, етапи економічного розвитку держав, панівний спосіб виробництва і тип власності, основний тип поселень. Особливу увагу слід приділити історії художньої культури, точніше, характеристиці художніх стилів, а не хронології конкретних найбільших витворів або видатних особистостей. Характеристика розмитого у часі процесу становлення і розвитку художнього стилю (бароко, готика або класицизм) дає більш повне уявлення про минуле, реальне життя країни в безлічі конкретних взаємопов'язаних подій, що відбулися в певний час і в певному місці. Історична характеристика складається з допомогою хронології. Але історичні дати ‑ не просто лінійний часовий ряд. Це своєрідна історична періодизація всього аналізованого часу. При цьому мається на увазі, що всередині, між датами, переважає однорідність явища. Переривчастість створюється саме з допомогою дат, при цьому обов'язкова вказівка на те, що саме змінюється.

Культура поряд з природою є найважливішою умовою,визначальним розвиток усіх без винятку видів і напрямків туризму. Суть в тому, що сама позиція людини з будь-якого питання,виражає ставлення до природи, держави, мистецтва, оселі, іншої людини і до самого себе є наочна демонстрація рівня культури.

Культура ‑ певний історичний рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений в типах і формах організації життя і діяльності людей, в їх взаєминах, а також у створених ними матеріальних і духовних цінностях.

Дати повну туристичну характеристику культури будь-якої країни, з усіма її особливостями неможливо. Тому доводиться обмежитися певними, напрямками, які мають найбільше значення. Крім того, деякі аспекти (культура поведінки, ділового спілкування, лікування, освіти, професійна культура) мають спеціальне значення.

Культура відпочинку та розваг має дуже велике значення, але, на жаль, погано вивчена. Теоретичні концепції майже не розроблені, а інформація по окремих країнах або відсутня, або фрагментарна.

Художня культура країн на відміну від інших напрямів представляє головний інтерес для туризму. По-перше, тому, що цей аспект культури цікавий для більшості людей. По-друге, у зв'язку з тим, що художня культура дає уявлення про особливості країни на рівні конкретних об'єктів туристського показу: пам'ятники архітектури, спектаклі,видовища і свята, обряди і ритуали, храми, музеї, центри ремесел .

Характеристика художньої культури країни повинна бути доповнена елементами етнографічної культури, та елементами релігійної культури. Під етнографічної культурою розуміється сукупність традиційних форм господарювання, звичаїв, традицій, мови, кухні, поселень, народної творчості та іншого.

Політичні умови поряд з іншими також грають важливу роль в розвитку туризму. Але їх місце в туристичній характеристиці дещо скромніше: основні положення політики впливають головним чином тільки на організаційні та технологічні аспекти туристичного бізнесу. Для того щоб це побачити, зрозуміти і показати в країнознавчої характеристиці, необхідно володіти професійними знаннями.

Характеристика політичних умов - природна і необхідна частина цієї системи. Також необхідно вказати, чи є країна членом військово-політичних і (або) економічних союзів яких саме. Слід зазначити,переваги та недоліки членства в цих організаціях, в чому це виражається і як це впливає на туризм, а також яка зовнішня політика даної держави на світовій арені.

Потім розглядають ряд питань внутрішньої політики: внутрішньополітичний клімат в країні, особливості суспільно-політичного ладу, наявність або відсутність внутрішніх конфліктів чи розбіжностей (релігійних, етнічних, військово-політичних або соціальних).

Важливо також знати і розповісти про ставлення у суспільстві та ступінь демократичності, терпимості цього суспільства по відношенню до іншомовних громадян. Потім треба перейти до розгляду питань про державну політику в сфері туризму, про наявність національного законодавства та національної туристичної адміністрації. Але головну увагу слід приділити існуючим програмами розвитку туризму, пріоритетам у їх змісті, особливостям і географії їх реалізації.

На сучасному етапі країнознавчі дослідження мають переважно природно-історичне і соціально-економічне спрямування, що зумовлюється особливостями історико-географічного розвитку людства в першій половині XXI ст. У цих дослідженнях природу все ще розглядають як ресурсну основу, середовище проживання та господарської діяльності людей, водночас все більше уваги приділяють вивченню екологічних проблем [6, 7].