Іі Розділ Фізико-географічна характеристика Марокко

2.1 Загальні відомості про країну

Марокко - одна з держав Магріба, що займає вкрай західну частину великого арабського світу. Араби називають Марокко Аль-Магриб або Аль-Магриб аль-Акса, що означає «країна далекого Заходу», європейці - Марокко (по імені однієї з її стародавніх столиць - Марракеш, що означає «червоний» або «прекрасний»), історики - шеріфскіе державою, мандрівники - Холодної країною з гарячим сонцем, поети - Краєм золотого заходу. Колись закрита країна в даний час широко відчинила двері для всіх тих, хто втомився від європейської скупченість і суєти (Додаток А).

На сьогоднішній час Марокко досить перспективна країна. Знаходиться Марокко в Північно-Західній Африці, на заході омивається Атлантичним океаном, на півночі - Середземним морем. Межує на сході і півдні з Алжиром, на півдні із Західною Сахарою. Омивається водами Середземного моря на півночі і Атлантичного океану на заході. Площа території країни складає 458,73 тис. км². На 2009 рік проживало в Марокко 31,2 млн.чол.

Столицею є місто Рабат (1,7 млн.чол.) (Додаток А). За адміністративним поділом країну ділять на 44 провінції, 27 префектур і 17 вілай, які входять в 16 регіонів. Великими містами вважаються Касабланка, Марракеш, Фес, Танжер, Кенітра, Тетуан. Офіційною мовою є арабська, релігія - іслам суннітського напрямку. Грошовою одиницею вважають марокканський дирхам =100 сантимам. В Марокко 30 липня святкують національне свято - День трону (1999 р.) Державний прапор офіційно затверджено 17 листопада 1915. Має пропорції 2:3. Червоний — колір шерифів Мекки. Пентаграма, звана «Печатка Соломона» - древній символ життя і здоров'я (Додаток Б).

Членство у міжнародних організаціях - член ООН, Ліги арабських держав, Організації ісламськоїконференції і Союзу арабського Магріба. Після прийому до складу Організації африканської єдності (ОАЄ) Західної Сахари Марокко зберігає номінальне членство у цій організації. Марокко активно бере участь у діяльності Африканського банку розвитку, нинішній голова Банка є марокканцем. Окрім цього Марокко-член Ісламського банку розвитку та Світового банку, який з 1983 надав країні кілька позик на проведення економічних реформ. У 1987 Марокко стало однією з перших держав, що розвиваються, які приєдналися до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, а в 1994 приймало учасників Уругвайського раунду ГАТТ [4,с.255-256].

2.2 Природно-рекреаційні ресурси Марокко

Рельєф Марокко є досить незвичним і в свою чергу практичним. У складі Атлаських гір виділяють три основні хребти: на півдні-Антиатлас (найвища точка 2360 м), який перетинає центральну частину країни; Високий Атлас з багатьма вершинами, що перевищують 3700 м (це найвищі гори Африки, розташовані на північ від гори Камерун); і на півночі-Середній Атлас, у північній частині якого знаходяться порослі лісом плато, а на висотах понад 1800 м розташовуються альпійські луки, використовувані як пасовища. Атлаські гори ділять територію Марокко на відносно добре забезпечену опадами атлантичну зону на північному заході і заході на пустельну сахарську-на сході і південному сході. Уздовж північного узбережжя країни на 200 км. простягається гірський хребет Риф з висотами менш як 1500 м, який є своєрідним бар'єром між узбережжям Середземного моря і центральними районами країни. Між Рифом і Середнім Атласом розташований гірський прохід Таза, що забезпечує доступ з північних районів Марокко до Алжиру. Рівна берегова лінія Атлантики вкрита здебільшого піщаними пляжами, розділеними скелястими відслоненнями. У районі Рифу берег обривистий, з вузькою смужкою пляжів [8].

Марокко-субтропічна середземноморська країна. На відміну від Алжиру і Тунісу, вона має два морських «фасади»-атлантичний і середземноморський. Країна найбільш відкрита для морських впливів, що робить чималий вплив на її клімат, викликає його «пом'якшення»-скорочує температурні контрасти, підвищує вологість. Вздовж узбережжя Атлантики проходить холодну Канарську течію, яка сприяє зниженню літніх температур повітря. Поняття «холодна течія», звичайно, умовне, тому що середні температури поверхневих горизонтів води в літній час зазвичай перевищують 20° C, а взимку становлять не менше 16-17° C. У літній час над всією територією країни стоїть спекотна суха погода. У зимовий час панує притока морського вологого і щодо холодного повітря, принесеного циклонами з заходу і північного заходу. Іноді взимку в Марокко вторгається і жарке морське тропічне повітря з півдня, що викликає великі контрасти погоди. Наприклад, в Касабланці абсолютний максимум температур взимку складає 36° C, а абсолютний мінімум-3° C. З вторгненням теплого морського повітря взимку пов'язані часті тумани на побережжі. У міру просування з півночі на південь клімат поступово змінюється і кількість дощів-істотний елемент середземноморського клімату-з наближенням до Сахари помітно скорочується. Із заходу на схід також спостерігається помітне зниження опадів: якщо на заході Марокко клімат морський, то на сході яскраво виражений континентальний [1,2].

Різноманітна геологічна будова території Марокко, значна кількість стародавніх кристалічних і метаморфізованих, а також вулканічних порід разом з відкладами стародавніх морів і лагун-все це зумовило виняткове багатство країни на корисні копалини. В Анти-Атласі знаходяться пов'язані з виходами найдавніших порід родовища жильного золота, руд марганцю, кобальту, нікелю, міді тощо. Високий Атлас і центральна частина країни є металогенічними провінціями, пов'язаними з інтрузивними породами, до яких належать родовища багатьох руд кольорових і рідкісних металів (свинець, цинк, миш'як, вольфрам, молібден тощо). У палеозойських осадових породах центральної частини Марокко знайдені багаті родовища залізних руд, а в мезозойських відкладеннях-поклади марганцевих руд. У морських третинних відкладах на заході країни утворилися величезні скупчення фосфоритів і вторинних свинцево-цинкових руд. У передрифському прогині є нафта, а на північному сході країни знаходиться кам'яновугільний басейн Джерада. У Марокко є великі родовища і таких цінних нерудних копалин, як флюорит, графіт, слюда, азбест, багато мінеральних солей. Значними є запаси будівельних матеріалів (глини, мерклі, будівельного та облицювального каміння тощо). Запаси гіпсу, галіту та деяких інших природних солей настільки значні, що їх обсяги назвати практично не можливо. Але геологічні особливості території Марокко викликають і несприятливі для людини явища-підвищену сейсмічність. Щороку тут відбуваються різної сили, а періодично катастрофічні землетруси.

Рослинний світ представлений високогірними альпійськими луками, густими лісами, степом по околицях Сахари та оазисами в пустелі. До середземноморських різновидів рослинності відносяться карликовий дуб, колючі чагарники, а також різнотрав'я (лаванда і материнка). Для Марокко характерний Маквіс-низько стовбурове рідколісся з домінуванням кам'яного і коркового дуба. У горах і на рівнинах значні площі зайняті також лісами з сосни алепської та ялівцю.

У центральній частині Рифу, на півночі Середнього і сході Високого Атласу удосталь росте кедру атласького (Cedrus atlantica), який високо цінується за свою запашну деревину. Ендемічна для південного заходу Марокко рослина, схожа на оливу, арганія колюча (Argania spinosa), яка називається також залізним деревом, дає плоди, з насіння яких отримують олію. Північно-східні степи на північному сході Марокко вкриті особливим різновидом ковилю під назвою альфа або еспарто (Stipa tenacissima); ця трава дає цінне рослинне волокно, і її спеціально заготовляють для виробництва високоякісного паперу. У Марокко багато рослин, занесених з інших регіонів із середземноморським кліматом, особливо евкаліптів та кактусоподібної опунції.

Багато тварин, які мешкали у Північній Африці в римську епоху, до нашого часу вимерли, у тому числі крокодил, бегемот, жирафа, буйвол, слон і лев. У пустельних областях Марокко водяться газелі і чимало різновидів змій, зокрема гадюкові. На плато Середнього Атласу зустрічаються кабани, лисиці, рисі, шакали і безхвості макаки, а у високогір’ях Високого Атласу-гривастий баран (Ammotragus) (Додаток В). Коні були завезені в країну приблизно у 1600 р. до н.е., а одногорбі верблюди (дромедари) з'явилися тут з ісламськими завойовниками у VІІ ст. Марокко знаходиться на шляху сезонних перельотів птахів між Європою та Африкою. Тут часто можна побачити лелек і їхні гнізда. У сільськогосподарських районах водяться сови, зозулі, сивоворонки й сороки, а на болотах-чаплі. У горах нерідко зустрічаються мишоїди, грифи, беркути, яструби, шуліки, боривітри і вербники (Додаток Г).

Національні парки Марокко-величезна різноманітність природи, яка відкриється вашим очам. Тут водиться маса птахів і ссавців, так що ви побачите справжній заповідник дикого світу.

Найвідомішими парками в Марокко є: Біорезерв Боккойяс, Біорезерв Мерджа Зерги, Сус-Маса, Тубкал.

Національний парк Тубкал-в горах Атласу, на південь від міста Марракеш. Створений у 1970 році, площа понад 65 тис. га. Охороняє природні комплекси гірських лісів з коркового і кам'яного дуба і ліванського кедра, заростей ялівцю, тамариску і гірських луків на схилах найвищої вершини Атласького хребта-гори Тубкаль (4165 м). У фауні парку представлені муфлон, грівістий баран, гірська газель, генет, шакал і дикий кіт, а також дрібні гризуни. З птахів особливо різноманітні хижі (канюки, соколи, грифи, сорокопути та інші). У заростях чагарників і на гірських луках безліч метеликів, серед яких чимало рідкісних видів. Світ плазунів представлений хамелеоном, ящіркою-шипохвостою і численними зміями [4, с. 278-290].

У національних парках Марокко проживає понад двохсот видів птахів, включаючи фламінго, дятлів, качок, лелек, чапель рожевих, ржанок, лиска та інших. У регіонах, де підтримується дика природа, мешкають також більше сотні видів ссавців, з яких 18 знаходяться під загрозою вимирання. Тут можна зустріти леопарда, руду лисицю, шакала, єгипетську кобру та інших [1,9].