- •Частина 1
- •Комплексні числа.
- •Тригонометрична форма комплексного числа.
- •Дії з комплексними числами.
- •Показникова форма комплексного числа.
- •Розклад багаточлена на множники.
- •Лінійна алгебра. Основні визначення.
- •Основні дії над матрицями.
- •Операція множення матриць.
- •Визначники (детермінанти).
- •Елементарні перетворення матриці.
- •Мінори.
- •Алгебраїчні доповнення.
- •Обернена матриця.
- •Властивості обернених матриць.
- •Базовий мінор матриці. Ранг матриці.
- •Теорема про базовий мінор.
- •Матричний метод розв’язання систем лінійних рівнянь.
- •Метод Крамера.
- •Розв’язання довільних систем лінійних рівнянь.
- •Елементарні перетворення систем.
- •Теорема Кронекера-Капеллі.
- •Метод Гауса.
- •Елементи векторної алгебри.
- •Властивості векторів.
- •Лінійна залежність векторів.
- •Система координат.
- •Декартова система координат.
- •Лінійні операції над векторами в координатах.
- •Скалярний добуток векторів.
- •Векторний добуток векторів.
- •Властивості векторного добутку векторів:
- •Мішаний добуток векторів.
- •Властивості мішаного добутку:
- •Рівняння поверхні в просторі.
- •Загальне рівняння площини.
- •Рівняння площини, що проходить через три точки.
- •Аналітична геометрія на площині. Рівняння лінії на площині.
- •Рівняння прямої на площині.
- •Рівняння прямої по точці й вектору нормалі.
- •Рівняння прямої, що проходить через дві точки.
- •Рівняння прямої по точці й кутовому коефіцієнту.
- •Рівняння прямої по точці й напрямному вектору.
- •Рівняння прямої у відрізках.
- •Нормальне рівняння прямої.
- •Кут між прямими на площині.
- •Рівняння прямої, що проходить через дану точку перпендикулярно до даної прямої.
- •Відстань від точки до прямої.
- •Криві другого порядку.
- •Гіпербола.
- •Парабола.
- •Системи координат.
- •Полярна система координат.
- •Аналітична геометрія в просторі. Рівняння лінії в просторі.
- •Рівняння прямої в просторі за точкою та напрямним вектором.
- •Рівняння прямої в просторі, що проходить через дві точки.
- •Загальні рівняння прямої в просторі.
- •Кут між площинами.
- •Умови паралельності й перпендикулярності
- •Зв'язок між циліндричною та декартовою прямокутною
- •Властивості лінійних просторів.
- •Лінійні перетворення.
- •Матриці лінійних перетворень.
- •Власні значення й власні вектори лінійного перетворення.
- •Квадратичні форми.
- •Приведення квадратичних форм до канонічного вигляду.
- •Вступ до математичного аналізу. Числова послідовність.
- •Обмежені й необмежені послідовності.
- •Монотонні послідовності.
- •Число е.
- •Зв'язок натурального й десяткового логарифмів.
- •Границя функції в точці.
- •Границя функції при прямуванні аргументу до нескінченності.
- •Основні теореми про границі.
- •Нескінченно малі функції.
- •Властивості нескінченно малих функцій:
- •Нескінченно великі функції та їх зв'язок з нескінченно малими.
- •Порівняння нескінченно малих функцій.
- •Властивості еквівалентних нескінченно малих.
- •Деякі визначні границі.
- •Неперервність функції в точці.
- •Властивості неперервних функцій.
- •Неперервність деяких елементарних функцій.
- •Точки розриву і їхня класифікація.
- •Неперервність функції на інтервалі й на відрізку.
- •Властивості функцій, неперервних на відрізку.
- •Елементи вищої алгебри. Основні поняття теорії множин.
- •Операції над множинами.
- •Відносини й функції.
- •Властивості бінарних відносин.
- •Алгебраїчні структури.
- •Дискретна математика. Елементи комбінаторики.
- •Біном Ньютона. (поліноміальна формула)
- •Елементи математичної логіки.
- •Основні еквівалентності.
- •Булеві функції.
- •Числення предикатів.
- •Скінченні графи й сітки. Основні визначення.
- •Матриці графів.
- •Досяжність і зв’язність.
- •Ейлерові й гамільтонові графи.
- •Дерева й цикли.
- •Елементи топології.
- •Метричний простір.
- •Відкриті й замкнуті множини.
- •Неперервні відображення.
- •Топологічні добутки.
- •Компактність.
Криві другого порядку.
Крива другого порядку може бути задана рівнянням
Ах2+ 2Вху+Су2+ 2Dx+ 2Ey+F= 0.
Існує система координат (не обов'язково декартова прямокутна), у якій дане рівняння може бути представлене в одному з виглядів, наведених нижче.
– рівняння еліпса.
– рівняння “уявного” еліпса.
– рівняння гіперболи.
a2x2–c2y2= 0 – рівняння двох прямих, що перетинаються.
y2= 2px– рівняння параболи.
y2–a2= 0 – рівняння двох паралельних прямих.
y2+a2= 0 – рівняння двох “уявних” паралельних прямих.
y2= 0 – пари співпадаючих прямих.
(x–a)2+ (y–b)2=R2– рівняння кола.
Коло.
У кола (x–a)2+ (y–b)2=R2центр має координати (a;b).
Приклад.Знайти координати центра і радіус кола, якщо її рівняння задане у вигляді:
2x2+ 2y2– 8x+ 5y– 4 = 0.
Для знаходження координат центра й радіуса окружності дане рівняння необхідно привести до вигляду, зазначеному вище у п.9. Для цього виділимо повні квадрати:
x2+y2– 4x+ 2,5y– 2 = 0
x2– 4x+ 4 –4 +y2+ 2,5y+ 25/16 – 25/16 – 2 = 0
(x– 2)2+ (y+ 5/4)2– 25/16 – 6 = 0
(x– 2)2+ (y+ 5/4)2= 121/16
Звідси знаходимо О(2; –5/4);R= 11/4.
Еліпс.
Визначення.Еліпсомназивається лінія, задана рівнянням.
Визначення. Фокусами називаються такі дві точки, сума відстаней від яких до будь-якої точки еліпса є постійна величина.
у
М
r1
r2
F1OF2х
F1,F2– фокуси.F1= (c; 0);F2(–c; 0)
с– половина відстані між фокусами;
a– велика піввісь;
b– мала піввісь.
Теорема.Фокусна відстань і півосі еліпса пов'язані співвідношенням:
a2 = b2 + c2.
Доведення:У випадку, якщо точкаМперебуває на перетині еліпса з вертикальною віссю,r1 + r2= 2(за теоремою Піфагора). У випадку, якщо точкаМперебуває на перетині еліпса з горизонтальною віссю,r1 + r2 = a – c + a + c.Оскільки за визначенням сумаr1 + r2– стала величина, то, прирівнюючи, одержуємо:
a2 = b2 + c2
r1 + r2 = 2a.
Визначення.Форма еліпса визначається характеристикою, що є відношенням фокусної відстані до більшої осі й називаєтьсяексцентриситетом.
е=с/a.
Оскільки с<a, тое< 1.
Визначення.Величинаk=b/aназиваєтьсякоефіцієнтом стиску еліпса, а величина 1 –k= (a–b)/aназиваєтьсястиском еліпса.
Коефіцієнт стиску й ексцентриситет пов'язані співвідношенням: k2= 1 –e2.
Якщо a=b(c= 0,e= 0, фокуси зливаються), то еліпс перетворюється в окружність.
Якщо для точки М(х1,у1) виконується умова:, то вона перебуває всередині еліпса, а якщо, то точка перебуває поза еліпсом.
Теорема.Для довільної точки М(х, у), що належить еліпсу вірні співвідношення:
r1=a–ex,r2=a+ex.
Доведення.Вище було показано, щоr1+r2= 2a. Крім того, з геометричних міркувань можна записати:
Після піднесення у квадрат і приведення подібних доданків:
Аналогічно доводиться, що r2=a+ex.Теорему доведено.
Зеліпсом пов'язано дві прямі, названідиректрисами. Їх рівняння:
x=a/e;x= –a/e.
Теорема.Для того, щоб точка лежала на еліпсі, необхідно й достатньо, щоб відношення відстані до фокуса до відстані до відповідної директриси було рівним ексцентриситету е.
Приклад.Скласти рівняння прямої, що проходить через лівий фокус і нижню вершину еліпса, заданого рівнянням:
Координати нижньої вершини: x= 0;y2= 16;y= –4.
Координати лівого фокуса: c2=a2–b2= 25 – 16 = 9;c= 3;F2(–3; 0).
Рівняння прямої, що проходить через дві точки:
Приклад.Скласти рівняння еліпса, якщо його фокусиF1(0; 0),F2(1; 1), велика вісь дорівнює 2.
Рівняння еліпса має вигляд: . Відстань між фокусами:
2c = , таким чином,a2–b2=c2= 1/2
за умовою 2а= 2, отжеа= 1,b=
Отже: .