4.Політичний менеджмент

5. У широкому розумінні менеджмент (від англ. management – управління, керівництво, організація, правління, адміністрування) є процесом управління матеріальними та людськими ресурсами задля їх ефективного використання з метою забезпечення стабільного функціонування та розвитку підприємства, компанії, суспільства в цілому.

Політичний менеджмент – це наука й мистецтво аналізу тенденцій політичного розвитку, передбачення його наслідків, вироблення рекомендацій для політичного керівництва та забезпечення реалізації цих рекомендацій в політичній практиці; це система управління політичною сферою суспільства на засадах використання форм, методів і технологій політичного маркетингу.

Це процес розгляду, ухвалення та втілення в життя владною елітою політичних рішень, якість яких забезпечує збереження досягнутих нею політико-владних позицій у суспільстві.

Функції політичного менеджменту:

експертно-аналітичне і прогностичне обґрунтування організаційно-політичних та адміністративно-управлінських рішень;

розроблення сценаріїв та вибір відповідних технологій проведення різноманітних політичних акцій і кампаній (вибори, референдуми); моніторинг поточного стану політичного життя, розробка (корекція) парадигми суспільного розвитку, спрямованої на демократизацію політичної системи та суспільства загалом.

Види політичного менеджменту

менеджмент виборчої кампанії

менеджмент владної команди

Стратегія виборчої кампанії передбачає:

декларування належності до певної політичної партії (блоку, владної структури), які здобули популярність на території округу;

створення міжособистісного контрасту з іншими претендентами (метод будується на порівнянні особистісних характеристик, соціальних і професійних рис, віку, зовнішності, статі, освіти, сімейного становища кандидатів);

створення ідеологічного контрасту (консерватизм проти лібералізму, націоналізм проти інтернаціоналізму, комунізм проти антикомунізму та ін.);

ставка на проблему, яка є особливо актуальною для округу чи регіону;

формування позитивного іміджу кандидата (чесність, увага до інтересів людей, уміння усвідомити себе сучасним лідером, поєднання слів і справ, ґрунтовна освіта, життєвий досвід, відносна молодість);

створення негативного іміджу опонента на основі його вразливих рис (непрофесійність, ідеологічна та кадрова нерозбірливість, необов’язковість у ділових стосунках);

утворення передвиборчих коаліцій (встановлення контактів із впливовими лідерами, політичними структурами, які формують громадську думку в окрузі);

залучення ресурсів офіційних владних структур;

активне використання засобів масової інформації (насамперед, телебачення).

Тактичними завданнями виборчої кампанії є: організація роботи команди; планування роботи кандидата та його чітке виконання; підготовка й організація виступів кандидата на зібраннях виборців, мітингах, у мас-медіа; виготовлення та розповсюдження рекламної продукції; спостереження за діями конкурентів та оперативна й кваліфікована протидія; розв’язання проблем матеріально-фінансового та транспортного забезпечення кампанії; налагодження неформальних контактів з громадськістю, суспільно-політичними й економічними структурами, впливовими людьми в регіоні.

Менеджмент владної команди. Успіх роботи владної команди залежить від багатьох чинників (насамперед, інформаційного забезпечення, вибору моделі й технологій ухвалення урядових рішень, організації власної роботи та діяльності пресової служби та ін.). Така команда має бути готовою і до прояву «нелінійних» чинників суспільної еволюції – насамперед, природних та техногенних катастроф, імовірність яких в сучасному світі невпинно зростає.

Виходячи з політичного досвіду, передумови ефективної реалізації владних повноважень переможцями виборів можуть бути зведені до кількох принципових положень:

Перше. Необхідно якісно організувати роботу політичної команди, що перемогла на виборах, у законодавчій та виконавчій владі. У першому випадку йдеться про формування парламентської більшості, у другому – урядового кабінету. Вказані ядра (парламентська більшість та більшість від персонального складу уряду) мають забезпечити дотримання стратегічного курсу розвитку країни, який прозвучав під час виборчої кампанії. Ідеалом у такому випадку має стати повне виконання пакету передвиборчих обіцянок (що, як свідчить практика, є рідкістю в сучасному політичному процесі).

Друге. Слід досягти якісного інформаційного забезпечення діяльності владної команди. Збирання, опрацювання та інтерпретація інформації – особливо відповідальний етап командної діяльності, оскільки від повноти інформації залежить вибір рішень, а, отже, ефективність управління.

Третє. Важливо обрати найбільш ефективні моделі та технології ухвалення урядових рішень, які, перебуваючи в межах правового поля, мають враховувати політичні традиції та культуру об’єкта управління.

Четверте. Потрібно організувати роботу пресової служби політичної команди та налагодити її зв’язки з громадськістю.

Демократія передбачає, що громадяни, які обрали легітимні владні структури, мають конституційне право отримувати інформацію про діяльність політиків, яким вони передоручили свою владу.

Формами інформування населення про діяльність владних структур є: прес-конференції політичних лідерів та державних функціонерів; брифінги прес-секретаря політичного лідера; інформування про заходи, у яких бере участь перша особа; оприлюднення списку людей, прийнятих політиком тощо.

Без оволодіння прикладною політологією успішна діяльність професійного політика є неможливою. Постійне ускладнення змістовних, організаційних, просторово-часових та інших вимірів політики вимагає динамічного оновлення політичного мислення та політичного стилю політичного лідера. Проте й звичайна людинаповинна розуміти, що без прикладних аспектів політології – партології, кратології, іміджології, конфліктології, політичного моделювання, політичного маркетингу, політичного менеджменту – їй не обійтися.

Саме тому покоління, чия політична соціалізація відбувається в умовах незалежної України, має доповнити теоретичне розуміння політики не менш детальними знаннями щодо прикладних аспектів її розвитку.

Терміни та поняття до теми: політичне управління, політичний маркетинг, політичний ринок, ринок влади, виборча інженерія, іміджологія, політичний менеджмент, менеджмент виборчої кампанії, менеджмент владної команди, засоби масової інформації (мас-медіа).

Запитання. Завдання:

1. Наведіть визначення «державного управління», «політичного маркетингу» та «політичного менеджменту», прийняті в західній політичній думці.

2. Побудуйте рейтинг функцій державного управління, політичного маркетингу та політичного менеджменту.

3. Що означають терміни «іміджологія», «іміджмейкер»?

4. Назвіть особливості політичного ринку порівняно з традиційними ринками. Якими методами його можна дослідити?

5. Якою мірою стосується політичного життя України менеджмент виборчої кампанії?

6. Чи існують відмінності між політичним менеджментом, здійснюваним під час президентських, парламентських та місцевих виборів?

7. Від кого залежить вдалий менеджмент владної команди?

Теми рефератів:

1. Державне управління: традиції та інновації.

2. Моделі державного управління (порівняльний аналіз 2-3 країн).

3. Ринок влади в умовах стабільної та нестабільної демократій (особливості прояву).

4. Типи виборчих систем та їх значення для України.

5. Технології політичного менеджменту в суспільствах перехідного типу.

6. Особливості формування іміджу глави держави (народного депутата).

7. Виборчі кампанії в Україні та Росії: спільне та відмінне.

8. Політична реклама та її різновиди в сучасних маркетингових технологіях.

9. Політик – преса: діапазон взаємодії, тематика діалогу.

Література:

Бебик В., Бортніков В., Дегтярьова Л., Кудряченко А. Держава і громадянське суспільство: партнерські комунікації в глобальному світі. – К.: ІКЦ «Леста», 2006. – 248 с.

Бебик В.М. Політологія. Наука і навчальна дисципліна. – К.: Каравела, 2009. – 496 с.

Кочубей Л.О. Виборчі технології. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2008. – 332 с.

Парсонс В. Публічна політика. Вступ до теорії й практики аналізу політики. – Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 550 с.

Побочий І.А. Політична боротьба: праксеологічний вимір. – К.: Абрис, 2007. – 352 с.

Прикладна політологія / Навч. посібник за ред. В.П. Горбатенка. – К.: Академія, 2008. – 472 с.

Рудич Ф.М. Політологія. – К.: Либідь, 2005. – 480 с.