Цивілізаційний підхід до виділення типів політичної культури:

Цінності та орієнтації Західної і Східної політичної культури

Орієнтації в політиці на раціональні цілі, інтереси.

Орієнтація в політиці на етнічні цінності, традиції.

Верховенство прав і свобод особистості. Автономність індивіда.

Верховенство суспільних, групових інтересів над особистісними.

Орієнтація на конфлікт і узгодження різних інтересів. Визнання прав опозиції. Толерантність.

Орієнтація на безконфліктність суспільства. Негативне ставлення до опозиції та інакодумства.

Орієнтація на горизонтальні зв’язки. Цінність громадянського суспільства.

Орієнтація на патронажно-клієнтальні зв’язки. Цінність родини, роду, общини, корпорації.

Орієнтація на домінування інновацій.

Орієнтація на домінування традицій.

Орієнтація на забезпечення правопорядку з боку держави, гарантії прав і свобод людини.

Орієнтація на патронаж з боку держави.

Лідер — кращий з рівних.

Лідер — батько нації, тяжіння до авторитарного типу правління.

Перевага множинності форм політичного життя, змагальний тип участі у владі, перевага ускладненого типу організації влади.

Домінування виконавчих «ролей» громадян в політичному житті, перевага колективних форм політичної участі, позбавлених індивідуальної відповідальності.

Раціональне ставлення до виконання правлячими елітами та політичними лідерами своїх функцій; усвідомлення необхідності контролю за їх діяльністю з боку громадян.

Сакралізація правителів та їх діяльності, відсутність переконання в необхідності контролю за їх діяльністю; домінування місцевих прав і звичаїв.

1. Почуття власної гідності, шанобливе ставлення до прав людини і вміння їх захищати. Про права людини не досить лише знати, необхідно навчитися сприймати їх як беззаперечну цінність – власну та загальну. Важливо вірити в те, що люди дійсно мають права, можуть їх захищати, що існують реальні механізми їх використання і захисту.

2. Кожна молода людина повинна вміти міркувати, аналізувати, порушувати питання, шукати відповіді на них, робити власні висновки, адекватно орієнтуватися в політичній ситуації, адаптуватися до суспільних стосунків, захищати свої інтереси. Головне полягає в тому, щоб навчатися сприймати державу не як джерело благодаті чи, навпаки, загрозу автономії особистості, а як інституцію, скеровану систематично й кваліфіковано управляти соціальними справами. Критично вимогливе ставлення молоді до влади – неодмінна передумова демократичної держави.

3. Відданість демократичними цінностями, віра в їх реальне існування та можливість реалізації сповідування таких цінностей суспільного життя, як права людини, верховенство права, справедливість, готовність особистості діяти відповідно до вимог законності і справедливості, моральних норм.

4. Політична освіченість, компетентність. Ця риса визначається ступенем опанування людиною базових знань про статус особистості, права людини, суспільство, в якому вона живе, його історію, культуру, традиції і звичаї, про відповідальність особи за устрій держави, процедури її функціонування, можливості громадян впливати на рішення і дії влади, брати участь у діяльності громадських організацій, політичних партій. Політична освіченість також передбачає, що людина знає основні поняття і терміни суспільствознавства, розпізнає їх смисл у різних контекстах, уміє пояснювати суспільні процеси, тобто розкривати причини їх виникнення та наслідки розвитку.

5. Знання і дотримання законів, здатність особи з повагою ставитися до норм і правил, прийнятих в суспільстві, виконувати обов’язки, покладені на неї громадою. Дотичним до цього показником громадськості є лояльність – визнання чинних законів, повноважень влади, згода перебувати в наявному «правому полі», розуміння демократії, як правил їх дотримання.

6. Толерантність і готовність до компромісу, до розв’язання конфліктів шляхом здійснення певних поступків. Риса передбачає усвідомлення особистістю множинності й різноманітності світу, повагу до інтересів і прав інших, готовність до взаємовигідного розв’язання конфліктів.

Молодь має усвідомити, що стабільне існування вільного й законодавчо врегульованого суспільства, ефективне розв’язання проблем життя громади потребують її безпосередньої й зацікавленої участі, постійного знаходження свого міcця в цих процесах, вміння робити виважений вибір, знати правила і процедури ухвалення рішень та їх реалізації. Починати треба з найменшого: брати участь в житті колективу, що має стати першим кроком формування в особи вказаних вище якостей, які знадобляться їй при подальшій участі в розв’язанні важливих держаних завдань.

7. Молодь схвально сприймає плюралізм, багатоманітність підходів до розв’язання різноманітних політичних завдань.

8. Критичне ставлення до політиків їх дій, програм, гасел.

9. Політична культура молоді має бути зорієнтована на виховання в собі відповідальності.