Навчальні питання:

1. Поняття політичного процесу.

2. Демократія як політичний процес.

1. Поняття політичного процесу

Політологію доцільно розділяти на дві великі підсистеми: політичну статику (теорію політичних систем, в межах якої розкриваються структура політики, умови існування та основні закономірності функціонування політичних інститутів) та політичну динаміку (теорія політичних процесів, що фіксує змінні параметри розвитку політичного життя). Якщо через поняття політична система отримують свій вираз цілісність політики, узгодженість елементів, що забезпечують її стабільність і рівновагу, то термін політичний процес розкриває взаємозв’язки різних суб’єктів політичної системи у всій багатоманітності їх проявів, відбиває політику у її мінливості та безперервному розвитку.

Політичний процес (від лат. processus – просування) є формою функціонування політичної системи суспільства, яка безперервно еволюціонує у часі та просторі; це сукупність видів діяльності учасників політичних відносин, що відбивають стадії змін політичної системи.

Політичний процес слід відрізняти від політичного розвитку, хоча вони обидва відбивають певну комбінацію ознак стабільності та змінності у політичній сфері життєдіяльності суспільства. При аналізі політичного процесу першочергова увага звертається на відтворення інститутів та їхніх функцій, механізмів функціонування, адаптації, успадкування та збереження політичної системи. Аналіз політичного розвитку є більш акцентованим, оскільки базується на розгляді тих сторін соціальної динаміки, які пов’язані з еволюційними реформами або революційними змінами.

Типологія політичних процесів

№		Основа класифікації		Види політичних процесів та їх коротка характеристика
1		Середовище протікання		Внутрішньополітичні (взаємовідносини між елементами політичної системи, пов’язані з реалізацією політичної влади)	Зовнішньополітичні (стосунки між державами, пов’язані з досягненням політичних компромісів)
2		Стійкість взаємозв’язків політичних структур		Стабільні (усталені моделі поведінки та механізми прийняття політичних рішень)	Нестабільні (виникають в умовах кризи, відбивають зміни у політичній обстановці)
3		Динаміка перебігу		Еволюційні (поступові зміни певних видів взаємодії суб’єктів політики, елементів політичної системи)	Революційні (різкі зміни характеру взаємовідносин, що призводить до політичних конфліктів та криз)
4		Орієнтованість суб’єктів політики		Конфронтаційні (обумовлені боротьбою між учасниками політичного процесу)	Консенсусні (обумовлені співробітництвом між ними)
5		Час перебігу		Тривалі (вимірюються певними історичними періодами)	Короткочасні (відбуваються в умовах реального часу)
6		Масштаб поширення		Глобальні (відбуваються у світовому співтоваристві, а також на рівні впливових національних держав)	Регіональні та локальні (відбуваються на рівні певного регіону або всередині держави)
7		Характер перебігу		Відкриті (характеризуються відкритим характером, зовнішніми проявами)	Приховані (латентні) (відбуваються без видимих зовнішніх ознак)
	СПЕЦИФІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОЛІТИЧНОГО ПРОЦЕСУ
	структурно-функціональна складність (політичний процес, як правило, є сукупністю макро-, мезо- та мікропроцесів, що стосуються різних рівнів та граней життєдіяльності соціуму) конкретність та цільова визначеність (організація політичної партії, перемога на виборах, формування парламентської більшості, формування уряду тощо) значна кількість учасників, масштаби діяльності, соціальна підтримка та ресурсне забезпечення яких варіюється від загальнодержавних і міжнародних до локальних
	реальність взаємодії суб’єктів політики, яка відповідає не стільки заявам лідерів та програмам політичних партій, скільки сукупним впливам значної кількості внутрішніх та зовнішніх факторів

складне переплетіння дій інституалізованих та неінституалізованих політичних суб’єктів щодо реалізації своїх функцій у сфері влади

За значущістю для суспільства політичні процеси додатково диференціюються на базові та периферійні.

Базові процеси характеризують способи залучення широких верств населення у відносини з державою, форми перетворення інтересів та вимог соціальних груп в управлінські рішення, механізми реалізації таких рішень, типові прийоми формування політичних еліт, підготовки та висування політичних лідерів, способи політичної соціалізації різних вікових груп громадян тощо. Ці процеси доцільно розглядати як виражені з різною мірою інтенсивності процеси участі громадян у державному управлінні.

Периферійні процеси відбивають динаміку формування окремих політичних асоціацій (політичних партій, рухів, груп підтримки, груп тиску), розвиток місцевого самоврядування, а також інші зв’язки й відносини в політичній системі суспільства, які принципово не змінюють усталених форм і способів здійснення влади.