Умови ефективного функціонування політичної системи:

а) повнота і якість інформації, що впливає на політичні рішення;

б) якісний відбір еліти;

в) швидкість відповіді системи на вплив зовнішнього середовища;

г) адекватна вимогам суспільства структурна композиція.

Альтернативне визначення політичної системи за Г.Алмондом (США): «Політична система являє собою сукупність інститутів (таких як парламенти, бюрократії, суди), які формулюють і втілюють у життя колективні цілі суспільства та існуючих в ньому груп». Г.Алмонд закріпив за політичними інститутами специфічну роль. Політичну систему він розглядав як сукупність ролей, що взаємодіють, або як рольову структуру.

«Вхідні» функції політичної системи (за Г.Алмондом):

політичної соціалізації та залучення до участі в політичному житті; рекрутування;

артикуляції інтересів, тобто формування вимог, відповідних реальним чи уявним інтересам;

агрегування;

політичної комунікації.

Політична соціалізація являє собою процес залучення індивідів до норм і цінностей політичної системи.

Політичне рекрутування передбачає відбір осіб для здійснення владних функцій у політичній системі.

Артикуляція інтересів – це процес формулювання і виразу вимог відносно політичних структур, що приймають владні рішення.

Агрегування інтересів – це надання однорідності багатьом різнохарактерним вимогам й інтересам, а також їх ієрархізація, об’єднання.

Під політичною комунікацією розуміють розповсюдження і передачу політичної інформації між елементами політичної системи, а також між політичною системою і оточуючим середовищем.

Функції «виходу» (виведення) політичної системи:

нормотворчість;

застосування норм (насамперед, правових приписів);

контроль за їхнім дотриманням.

Функції політичної системи (за О.Бабкіною, Л.Губернським): визначення цілей і завдань розвитку суспільства; організація діяльності суспільства по виконанню накреслених цілей і програм; мобілізація ресурсів; розподіл матеріальних і духовних цінностей згідно з інтересами соціальних груп; узгодження різноманітних інтересів держави і соціальних спільнот; розробка правил і законів поведінки людей та груп у суспільстві, регулювання режиму соціально-політичної діяльності; контроль за додержанням законності та правил, припинення дій, що порушують політичні норми; формування політичної свідомості та культури, залучення членів суспільства до політичної діяльності; забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки та стабільності політичного ладу; владно-політична інтеграція суспільства; регулювання режиму соціально-політичної діяльності; легітимація, під якою розуміється досягнення необхідного ступеня відповідності реального політичного життя офіційним політичним і правовим нормам, підтримка суспільством існуючої системи.