Тема 20. Національні інтереси та національна безпека України

Ознайомившись з матеріалами теми, студент знатиме: сутність, зміст національних інтересів України, нормативно-правову фіксацію, світові підходи до змістовного наповнення категорії «національні інтереси»; сутнісні ознаки національної безпеки, їхню інтерпретацію в українських державотворчих реаліях, сфери та суб’єктів забезпечення національної безпеки, основні напрямки державної політики України з питань національної безпеки в економічній сфері.

Після опанування теми студент вмітиме: розглядати реальні політичні процеси крізь призму їхнього впливу на національні інтереси та національну безпеку України, розрізняти загрози і виклики, що постають перед Україною у різних державотворчих площинах, аналізувати економічні процеси з позицій забезпечення національної безпеки України.

Навчальні питання:

1. Національні інтереси України.

2. Основи національної безпеки.

1. Національні інтереси України

У політологічному сенсі національні інтереси є інтегральним виразником інтересів усіх членів суспільства, що реалізуються через політичну систему відповідної країни як компроміс у поєднанні запитів кожної людини та суспільства загалом.

Авторство терміну «національні інтереси» приписують американському президенту Т.Рузвельту, який у 1904 р. під приводом захисту інтересів США обґрунтовував необхідність військової акції за участю збройних сил Сполучених Штатів у зоні Панамського каналу. За прикладом США, національні інтереси стали стійкою (як правило, невід’ємною) характеристикою політичної зрілості більшості державних утворень безвідносно до зони їх геополітичного припису.

Українське законодавство визначає, що національні інтереси – це життєво важливі матеріальні, інтелектуальні й духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.

Нормативно-правова основа рефлексії національних інтересів україни

Постанова Верховної Ради України від 02.07.1993 р. «Про Основні напрями зовнішньої політики України» ввела в нормативно-правовий обіг поняття «національних інтересів України у сфері міжнародних відносин».

Документ визначив три основні групи таких інтересів:

• стратегічні та геополітичні, пов’язані із забезпеченням національної безпеки України та захистом її політичної незалежності;

• економічні, пов’язані з інтегруванням економіки України у світове господарство;

• регіональні, субрегіональні, локальні, пов’язані із забезпеченням різноманітних специфічних потреб внутрішнього розвитку України.

Концепція (основи державної політики) національної безпеки України від 16.01.1997 р. містила національні інтереси України (загальною кількістю 9), які «відображають фундаментальні цінності та прагнення Українського народу, його потреби в гідних умовах життєдіяльності, а також цивілізовані шляхи їх створення і способи задоволення».

Політичне значення Концепції полягало у вивищенні на державний рівень базових понять суспільства, що обрало демократичний шлях розвитку. Головними з них є «громадянське суспільство», «права і свободи людини», «національна злагода», «нація», «ринкова економіка» тощо. З прийняттям цього документу до традиційних засад державності, освячених тисячолітнім досвідом – «державного суверенітету», «територіальної цілісності», «недоторканності кордонів» – додалися демократичні державотворчі цінності, що підкреслювало наміри України щодо входження в коло сучасних, цивілізованих народів.

Закон України від 19.06.2003 р. «Про основи національної безпеки України» містив цільову статтю – «Пріоритети національних інтересів», до яких були віднесені:

гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина

розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів

захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України

зміцнення політичної і соціальної стабільності в суспільстві

забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України

створення конкурентоспроможної, соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя і добробуту населення

збереження та зміцнення науково-технологічного потенціалу, утвердження інноваційної моделі розвитку

забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства, збереження навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів

розвиток духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу Українського народу, зміцнення фізичного здоров’я нації, створення умов для розширеного відтворення населення

інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір та в євроатлантичний безпековий простір; розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України

Стратегія національної безпеки України від 12.02.2007 р. ввела в обіг нове словосполучення – «життєво важливі національні інтереси України». Ними визнано:

соборність держави на основі консолідації усіх територіальних громад, суспільних верств, етнічних груп навколо цінностей незалежного, вільного, суверенного і демократичного розвитку єдиної України

удосконалення механізмів реалізації конституційного принципу розподілу влади на законодавчу, виконавчу, судову

неухильне додержання гарантій незалежності та об’єктивності суду

обмеження втручання держави у діяльність економічних суб’єктів, громадян, громадських організацій та політичних партій, релігійних об’єднань

Застереження! Головна проблема теоретичного осмислення та практичного використання категорії (терміну) «національний інтерес» пов’язана з тим, що в жодній країні світу не існує досконалої методології визначення пріоритетних інтересів нації.

Деякі автори вважають, що такі інтереси об’єктивно зумовлені становищем держави у регіональній та світовій системі і їх необхідно обґрунтовувати, виходячи з геополітичної конкретики.

Інші вважають, що національні інтереси повинні бути більш стійкими, захищаючи національні цінності попри швидкозмінну геополітичну кон’юнктуру.

Треті визнають, що національні інтереси цілком можуть суб’єктивно визначатись (інтерпретуватись) поточним урядом, який в сучасному швидкозмінному світі дедалі частіше виявляється «пожежною командою», змушеною оперативно реагувати на прогресуючу кількість викликів та загроз.

Україна перебуває на етапі формування системи національних інтересів. Політичні сили, що представляють різні регіони та різні покоління активного населення, погодилися з необхідністю визначення національних інтересів як прийнятної в цивілізованому світі ознаки зрілої державності. Водночас, зміст національних інтересів в умовах сучасної України перебуває на етапі змістовної оптимізації