Способами набуття громадянства є громадянство за народженням («право крові» та «право ґрунту»), а також натуралізація.

Громадянськість – світоглядно-психологічний стан людини, що характеризується її самовідчуттям як громадянина конкретної держави, лояльним ставленням до державних інституцій та законів, почуттям власної гідності у стосунках з представниками держави, знанням і поважанням прав людини, цінностей громадянського суспільства, готовністю їх відстоювати, відповідальним ставленням до своїх політичних обов’язків, патріотизмом.

Як засвідчив політичний досвід ХХ ст., країни світу радикально розрізняються між собою за типами культури громадянськості, які залежать від характеру взаємодії держави і громадянського суспільства, мірою «проникнення» держави в суспільну тканину, ступенем етатизації соціальних процесів.

Особливістю тоталітарної громадянськості є спочатку примусова, а потім і добровільна відмова людини від спілкування з державою на рівних. Тоталітарний режим нетерпимо ставиться до незалежної думки та некритично до власної, зневажає людські права і свободи, відмовляється від діалогу з інакомислячими, виявляє агресивність у нав’язуванні «єдино правильних» позицій всім суспільним прошаркам. Саме тому спроби прискореної демократизації соціуму, вихованого на тоталітарній культурі, є надзвичайно важкими.

Авторитарна громадянськість також базується на домінуванні держави над недержавними фрагментами соціуму. Носій авторитарної політичної культури змушений добровільно або примусово приймати недемократичні постулати соціально-політичного устрою: невизнання народу головним джерелом і сувереном влади; нехтування принципом поділу влади; скасування або значне обмеження політичних прав і свобод; сувора регламентація діяльності державних інститутів, поширення їх повноважень на якомога більшу кількість суспільних сфер; обмеження діяльності політичних партій та інших суспільно-політичних об’єднань; рекрутування політичних еліт шляхом кооптації (призначення згори); зведення можливостей опозиції до мінімуму. Не виключається застосування політичних репресій стосовно «незручних» представників громадянського суспільства.

Домінантними характеристикам демократичної громадянськості є загальна та правова освіченість населення (насамперед, знання прав, свобод і обов’язків людини і громадянина), моральність, патріотизм як основа громадянської позиції, повага до конституції, звичаїв, символів своєї країни (герб, прапор, гімн), причетність до історичної долі вітчизни та народу, відчуття власної гідності та готовність її відстоювати.

Такі особистісні характеристики мають бути не локальними, поширеними серед обмеженої кількості представників інтелектуальної та духовно-культурної еліти, а системними, загальними, стосуватися якомога більшої кількості громадян, залучених в політичне життя.

Громадянське суспільство доцільно уявляти як своєрідний соціальний простір, у якому люди взаємодіють як вільні від держави індивіди. Чим більш розвинутим є громадянське суспільство, тим більше підстав для демократичних перетворень, тим менше причин для реставрації авторитарних і тоталітарних режимів.

Якщо держава – це інструмент організованого впливу на людське середовище, то громадянське суспільство є результатом самоорганізації людської спільноти на прийнятних для більшості населення засадах.

Отже, громадянське суспільство – це система забезпечення життєздатності великих людських об’єднань (етносів, народів, націй), самостійного, творчого продукування матеріальних і духовних цінностей, їх накопичення та передачі новим поколінням.

Терміни та поняття до теми: громадянське суспільство, громадянство, громадянськість, держава, партнерство, лібералізм, права і свободи, етатизм, суспільне самоуправління.

Запитання. Завдання:

1. Дайте визначення понять «громадянське суспільство», «правова держава».

2. Обґрунтуйте взаємозв’язок демократії та громадянського суспільства.

3. Систематизуйте погляди на громадянське суспільство в різні історичні епохи.

4. Розмежуйте терміни «громадянство» та «громадянськість».

5. Структуруйте громадянське суспільство за сферами, суб’єктами, продуктами життєдіяльності.

6. Запропонуйте індикатори зрілості громадянського суспільства та застосуйте їх для сучасної України.

7. Як співвідносяться між собою Українська держава та громадянське суспільство?

Теми рефератів:

1. Громадянське суспільство як резерв стійкості політичної системи.

2. Глобальне громадянське суспільство: міф чи реальність?

3. Економічні підвалини громадянського суспільства.

4. Політичний режим та громадянське суспільство: проблеми та наслідки взаємодії.

5. Західна модель громадянського суспільства: можливості та обмеження загальносвітового використання.

6. Теорія громадянського суспільства в інтелектуальній спадщині України.

7. Особливості становлення громадянського суспільства в Україні.

Література:

Бебик В., Бортніков В., Дегтярьова Л., Кудряченко А. Держава і громадянське суспільство: партнерські комунікації в глобальному світі. – К.: ІКЦ «Леста», 2006. – 248 с.

Бебик В.М. Політологія. Наука і навчальна дисципліна. – К.: Каравела, 2009. – 496 с.

Воронов І.О. Демократичний транзит: політико-владні трансформації. – К.: Ґенеза, 2006. – 323 с.

Воронов І.О. Демократичний транзит: людський вимір політики. – К.: Ґенеза, 2006. – 328 с.

Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку. За заг. ред. Рудича Ф.М. – К., 2006.

Долженков О.О. Україна – Білорусь: досвід політичної трансформації. – Одеса: Астропринт, 2003. – 262 с.

Політологічний енциклопедичний словник. – К.: Генеза, 2004. – 736 с.

Политология: учебник / Мельвиль А.Ю. [и др.] – М.: Проспект, 2009. – 624 с.

Рябов С.Г., Томенко М.В. Основи теорії політики. – К.: Тандем, 1996. – 192 с.