Тема 13. Людина і політика

Ознайомившись з матеріалами теми, студент знатиме: сутність, зміст політичної соціалізації, її обумовленість зовнішніми та внутрішніми чинниками, напрями практичної реалізації, вікові особливості перебігу, типи і рівні політичної участі, основні підходи щодо систематизації людського чинника у політиці.

Після опанування теми студент вмітиме: застосовувати отримані знання при аналізі політичних процесів в Україні та за її межами, бачити реальну роль людини в політиці та фактори, що впливають на процеси політичної соціалізації та політичної участі, визначати власний алгоритм взаємодії з політичною сферою.

Навчальні питання:

1. Людський вимір політики.

2. Політична участь.

1. Людський вимір політики

Політична людина — це будь-який громадянин, суспільна поведінка якого безпосередньо чи опосередковано пов’язана з участю в політиці (вибори, політичні рухи, демонстрації тощо).

Політична особистість — це означення розвинутої, мислячої та відповідально діючої політичної людини, яка діє усвідомлено і цілеспрямовано.

Політична структура особистості

Основні фактори і умови, які визначають роль людини в політиці

Способи взаємовідносин людини і політики

Патерналістський, етатиський: Ототожнення суспільства і держави; Громадянин розглядається як гвинтик складного механізму; Заперечення прав і свобод громадянина; Суцільний контроль за життям громадянина; Держава визначає статус і права громадянина.

Індивідуалістичний, ліберальний: Вільний громадянин є джерелом будь-якої влади; Пріоритет індивіда по відношенню до держави; Права і свободи громадянина є межею його самостійності; Держава підконтрольна суспільству, виконує чітко обмежені законом функції.

Партиципаторний (участь): Визнання нерозривності і суперечливості взаємовідносин людини і держави; Держава має бути інструментом створення і забезпечення сприятливих умов для вільного існування і розвитку громадянина; Дотримання принципів солідарності (турбота кожного за інших) і субсидіарності (держава зобов’язана дбати про благо всіх громадян, в тому числі й знедолених).

2.Політична участь

Структура факторів політичної участі людини

Мотиви політичної участі

Рівні політичної участі людини (за Є.Вятром, Польща)

Типи політичної поведінки особистості

Абсентеїзм і його причини

Абсентеїзм (від лат. аbsent — відсутній) — це байдуже ставлення людей до своїх громадсько-політичних прав.

Найхарактерніший прояв абсентеїзму — свідоме ухилення виборців (електорату) від участі у голосуванні.

Є дві найважливіші причини абсентеїзму:

1. пов’язані з особливостями конкретної виборчої компанії, коли в силу певних причин вибори нецікаві: висунені неяскраві кандидати, відсутня справжня змагальність на виборах тощо;

2. пов’язані з загальною політичною, соціальною й економічною ситуацією у державі.

Серед причин абсентеїзму відзначимо низький рівень політичної культури, інфантильність або ж усвідомлення власного політичного безсилля, нездатність впливати на прийняття політичних рішень, відчуження власних політичних цінностей і потреб від можливостей їх задовольнити, високий рівень недовіри виборців політичним інститутам та ін. Абсентеїзм є відбиттям прагнення людей відсторонитися від політики, в якій частина з них вбачає марнославне й амбіційне змагання групових і егоїстичних інтересів.

Враховуючи шкідливість абсентеїзму, у Бельгії, Італії, Люксембурзі та деяких інших державах голосування розглядається як обов’язок громадянина й є примусовим.