Партійна коаліція

Партійна коаліція (від лат. сoalition, coalitus – об’єднання) – угода кількох політичних партій про спільну діяльність; союз (об’єднання) громадських організацій, партій та державних органів, що орієнтується на досягнення балансу політичних сил, який пов’язаний з реалізацією корінних політичних цілей і інтересів.

Виділяють такі партійні коаліції: виборчі, парламентські, урядові.

3.Риси політичних партій в Україні

— практично всі перебувають у процесі становлення та не мають достатнього політичного досвіду;

— більшість з понад 170 партій є нечисленними;

— чимало партій мають схожі програми;

— у частини партій немає чітких позитивних програм та механізмів їх реалізації;

— більшість партій є проміжними між централізованими і децентралізованими;

— низький рівень впливу на населення, опора на незначний електорат;

— активне зрощування партій та їхнього апарату з бізнесом, часто – з тіньовим, з ФПГ;

— більшість політичних партій і блоків використовує ФПГ як механізм входження до парламенту з метою лобіювання власних інтересів;

— переживають розколи і скорочення рядів, переходи політиків з однієї партії до іншої;

— недовготривалість партійних коаліцій та блоків, їх внутрішні суперечності;

— зневіра багатьох громадян у демократичних інститутах як наслідок стрімкого зниження рівня життя й обумовленого цим зубожіння більшості населення;

— брак у суспільстві сталих політичних традицій, функціонування механізмів плюралістичної демократії;

— наявність старої соціальної структури, яка перебуває у стані незавершеного розпаду (нові соціальні верстви остаточно не викристалізувалися через недостатні економічні мотиви та стимули їх консолідації);

— малочисельність «середнього класу» як основи для формування демократичних партій;

— основні політичні партії – це жорстко поділені на «стани» утворення, перехід рядових членів між якими зведений до мінімуму;

— жорстка майнова диференціація всередині партії;

— формальна наявність внутрішньопартійної демократії;

— партійна еліта досягає своїх цілей, прагнучи якомога більше «взяти» і якомога менше «дати» суспільству;

— єдність партії, її згуртованість здійснюються на основі кланових, кровно-родинних стосунків;

— більшість політичних партій взагалі не працюють відповідно до своїх організаційно-статутних програмних засад;

— кадровий голод, брак фахівців, спеціалістів-професіоналів;

• пропорційна система виборів із закритими списками не сприяє якісному оновленню політичних партій.

Терміни та поняття до теми: політична партія, партійна система, багатопартійність, альтернативна партійна система, однопартійна система, типологія політичних партій, функції політичних партій, партократія, партійні коаліції, партійні блоки.

Запитання. Завдання:

1. Охарактеризуйте партійну ситуацію в: а) країні зі зрілою демократією, б) країні з однопартійною системою, в) перехідній країні.

2. Деталізуйте політичні формули: «ліві партії», «центристські партії», «праві партії», «радикальні партії».

3. Що таке фашизм і яким було його партійне оформлення?

4. Чи існують підстави стверджувати про спадкоємність партійного життя в УНР, УРСР та сучасній Україні?

5. Прокоментуйте конституційні положення щодо розвитку політичних партій в сучасній Україні.

6. Чи є в сучасній Україні харизматичні партійні лідери?

Теми рефератів:

1. Роль і місце політичних партій у політичній системі суспільства.

2. Громадсько-політичні об’єднання та політичні партії: спільне і відмінне.

3. Олігархізація політичних партій: плюси і мінуси.

4. Партійний спектр сучасної демократичної країни.

5. Правові обмеження діяльності політичних партій та громадських організацій.

6. Міжнародні чинники діяльності політичних партій.

Література.

Балабан Р. Перспективи розвитку сучасних політичних сил в Україні // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К., 2007. – Вип. 10. – С.257-270.

Головатий М.Ф. Класи і партії. Навч. посібн. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Персонал, 2008. – 144с.

Ефективність політичних партій: проблеми та перспективи // Парламент. – 2007. – № 1. – С.4-45.

Кальцева С. Традиційний аспект процесу формування партійної системи України // Політичний менеджмент. – 2008. – С. 82-89.

Михальченко М. Політичні ризики суперечливих змін політичної системи України // Віче. – 2008. – № 19.

Мухаев Р.Т. Политология: учебник для вузов. Издание второе. – М.: Приор Издат, 2003. – 432 с.

Обушний М.І., Примуш М.В., Шведа Ю.В. Партологія: Навч. посібник / За ред. М.І. Обушного. – К.: Арістей, 2006. – 432 с.

Партії та блоки. Що у них в програмах / Ред. та упорядн. І.Підлуська та ін. – Київ: Молодіжна альтернатива, 2006. – 40 с.

Політологія. Підручник / За ред. О.Бабкіної, В.Горбатенка. – 3-тє вид., перероб., доп. – К.: Академія. – 2006. – 568 с.

Политология: Учебное пособие / Под ред. А.С.Тургаев, А.Е. Хренова. – СПб: Питер, 2005. – 560 с.

Рябов С. Опозиція як джерело альтернативної політики // Вибори і демократія. – 2006. – №4. – С. 9-20.

Рудич Ф.М. Політологія. Підручник. – К.: Либідь. – 2005. – 480 с.

Шведа Ю.Р. Теорія політичних партій та партійних систем. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 528 с.

Якименко Ю. Особливості еволюції партійної системи України у 2004-2007 роках // Політичний менеджмент. – 2008. – №2. – С. 89-100.