Об’єкти національної безпеки

людина і громадянин – їхні конституційні права і свободи

суспільство – його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси

держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність

Суб’єкти забезпечення національної безпеки

Президент України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Рада національної безпеки і оборони України

міністерства та ін. центральні органи виконавчої влади

Національний банк України

суди загальної юрисдикції

прокуратура України

місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування

Збройні Сили України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба та ін. військові формування, утворені відповідно до законів України

громадяни України, об’єднання громадян

Принципи забезпечення національної безпеки україни

пріоритет прав і свобод людини і громадянина

верховенство права

пріоритет договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів

своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам

своєчасність і адекватність заходів захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам

чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки

демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави та іншими структурами в системі національної безпеки

використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки

Фактори забезпечення національної безпеки історично поділяються на дві групи – воєнні та невоєнні

Воєнні фактори: характер Воєнної доктрини держави, стан Воєнної організації держави (насамперед, збройних сил як її головного компонента), наявність стратегічних резервів та мобілізаційних ресурсів, участь у воєнно-політичних організаціях (кількість союзників), можливості стратегічного розгортання, обладнання ймовірних театрів воєнних дій, розміри військових витрат, стан воєнної науки та ін.

Невоєнні фактори: природно-економічні умови країни, її геополітичне положення та геостратегічна інфраструктура, рівень демократизації, ступінь залучення в міжнародні процеси, інформаційні можливості, соціальні фактори (життєвий рівень населення, культурні, етнічні, демографічні характеристики, рівень суспільної стабільності, дисципліни і правопорядку).

У ХХ ст., особливо в період Холодної війни 1946-1991 рр., домінуючою світовою тенденцією було максимальне використання державою воєнних (силових) факторів забезпечення національної безпеки, під якою воєнно-політичне керівництво держав розуміло насамперед державну безпеку.

За нинішніх умов їхня роль зберігається, однак досягнення прийнятних безпекових характеристик за рахунок гонки озброєнь, насильницьких способів розв’язання міжнародних і національних конфліктів виглядає все абсурднішою.

В умовах зростання взаємопов’язаності та взаємозалежності держав, невпинної ескалації глобальних загроз людству національна безпека поступово перетворюється на складову всезагальної системи безпеки, в основі якої мають бути демократизація, демілітаризація та гуманізація міжнародних відносин.

Терміни та поняття до теми: національні інтереси, національна безпека, забезпечення національної безпеки, стратегія національної безпеки, об’єкт-суб’єктна структура національної безпеки, фактори забезпечення національної безпеки, європейська безпека, світова безпека..

Запитання. Завдання:

1. Національні інтереси США, Росії, України: спільне та відмінне.

2. Теорія національної безпеки: етапи формування.

3. Назвіть законодавчу базу забезпечення національної безпеки України.

4. Які державні інститути є суб’єктами забезпечення національної безпеки?

5. Що таке економічна безпека України? Як вона може бути забезпечена?

6. Економічні виклики і загрози України: стан, тенденції розвитку.

7. Що таке Стратегія національної безпеки?

Теми рефератів:

1. Національні інтереси України: змістовний та законодавчий дискурс.

2. Національна безпека України в ідеальному та практичному вимірах.

3. Економічна безпека: сутність, структура, механізми забезпечення.

4. Соціальна безпека як мета державотворення.

5. Глобальні впливи на національну безпеку України.

6. Шляхи зміцнення національної безпеки України (внутрішній та зовнішній аспекти).

Література:

Бодрук О.С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти. – К., 2001. – 300 с.

Дзьобань О. Національна безпека в суспільствах транзитивного типу. – Х., 2004. – 292 с.

Економічна безпека України. – К.: Апарат РНБОУ, 2006. – 272 с.

Закон України від 19.06.2003 р. № 964-ІV «Про основи національної безпеки України».

Ліпкан В. Безпекознавство. – К.: Європейський університет, 2003. – 208 с.; Національна безпека України: нормативно-правові аспекти забезпечення. – К., 2003. – 180 с.

Національна безпека України: теорія і практика: Монографія / Г.П. Ситник, В.М. Холуйко, М.П. Вавринчук. – К.: Кондор, 2007. – 616 с.

Реформування сектору безпеки України. – К.: НІПМБ при РНБОУ, 2004. – 316 с.

Ситник Г.П. Державне управління національною безпекою. – К.: НАДУ, 2004. – 408 с.

Стратегія національної безпеки України (затверджена Указом Президента України від 12.02.2007 р. № 105/2007).

Циганов В.В. Політична безпека і безпечна політика: складові, ознаки, стан, тенденції. – К.: Ніка-Центр, 2006. – 112 с.