24 Предмет і специфіка прикладної політології

масштабна політична подія з різноманітними характери­стиками;

в) аналітичне прикладне політологічне дослідження. Метою його є не лише описування структурних елементів певного явища, а й з'ясування причин, що зумовили його, визначають його характер, поширеність, гостроту та інші параметри. Якщо під час описового дослідження встано­влюють наявність зв'язку між характеристиками політич­них подій, процесів, то аналітичне дослідження поклика­не з'ясувати, чи має зв'язок між цими подіями, явищами, процесами причинний характер.

Кожне аналітичне дослідження зосереджується не на одному факторі, а на їх сукупності, серед яких виокремлю­ють основні і другорядні, тимчасові й сталі, контрольовані та неконтрольовані, керовані і некеровані. Різновидом аналітичного дослідження є експеримент (лат. experimen-tum — проба, дослід), під час якого особливо ретельно вив­чають включені в експериментальну ситуацію фактори, які додають досліджуваному об'єкту нових властивостей. Розрізняють ці фактори за особливостями збору інформа­ції (опитування, спостереження, аналіз документів), а та­кож за формою і характером дослідження.

Для упорядкування різнопланових досліджень їх мож­на умовно згрупувати за такими характеристиками:

а) за завданнями і фазами циклу політичної діяльно­ сті. Такі дослідження зорієнтовані переважно на ситуацій­ ний аналіз, діагностику і прогнозування позиціонування та співвідношення політичних сил, підготовку і прийнят­ тя політичних рішень, створення технологій політичної дії (мобілізація, маневрування, маніпулювання та ін.);

б) за аналітичними інструментами, методами і методи­ ками, які застосовують для вирішення поставлених зав­ дань (івент-аналіз, сегментація електорату тощо);

в) за об'єктами (парламентське голосування, управлін­ ня муніципалітетом, техніка лобіювання та ін.).

Основними функціями прикладних політологічних досліджень є моделювання (дослідження політичних об'єктів на основі побудови їх аналогів, відмінних від форми їх реального існування) та цільове програмування (ґрунтується на аналізі статистичних матеріалів, програм партій, рухів, звітів про офіційні переговори, стено­грам засідань парламенту, стратегії і тактики виборчих кампаній, політичної поведінки електорату, можновлад­ців тощо). Прикладні політологічні програми і моделі створюють із залученням сучасних технічних засобів та математичних методів. Так, використання комп'ютерів у

Сутність, функції і структура прикладної політології 25

політичних цілях дає змогу моделювати політичні ситуа­ції, виробляти стратегію діяльності.

Цільове програмування виконує такі функції:

1. встановлення зв'язків між цілями, ресурсами, стро­ками, керівництвом, управлінням та виконанням політич­них завдань;

2. комплексне управління органами політичної влади політичними справами суспільства й держави на різних рівнях, контроль за перебігом політичних відносин.

Прикладна політологія послуговується різноманітни­ми методами досліджень, що є сукупністю прийомів, опе­рацій, спрямованих на теоретичне відображення, прак­тичне опанування об'єкта пізнання чи діяльності.

Сутнісні особливості, предмет дослідження, завдання прикладної політології передбачають використання як за-гйльнонаукових, так і специфічних методів пізнання, що забезпечує відповідне продукування нею ідей і механізмів їх реалізації. Найбільш використовуваним у прикладній політології є біхевіористський метод.

Біхевіористський метод у прикладній політології. Цей метод спершу утвердився в американській експеримен­тальній психології. Особливості використання його в полі­тології обґрунтував американський політолог Д. Істон, роз­робивши принципи системного аналізу політики.

Біхевіоризм (англ. behavior — поведінка) — метод політичної психології, спрямований на дослідження різноманітних аспектів доступної для спостереження індивідуальної поведінки учасників політичних подій, процесів безвідносно від мікро- і макросоціаль-них факторів.

Політологи, які сповідують біхевіористський метод, цікавляться передусім механізмами індивідуальної, між-особистісної і групової поведінки. Політику як суспільне явище вони намагаються тлумачити на основі пізнання психічних мотивів участі в ній окремих людей. Вважаєть­ся, що участь індивідів у політичних явищах і процесах є наслідком їхнього психічного стану. У своїх дослідженнях вони найчастіше послуговуються категорією «політична поведінка» — дії особистості, які мають певні політичні наслідки незалежно від того, наскільки усвідомленими вони є.

Аналізу політичної поведінки передує отримання емпі­ричної інформації одним або кількома методами: безпосе­реднім спостереженням, контент-аналізом документів та інформаційних потоків, експериментом, анкетним опиту-