138 Предмет і специфіка прикладної політології

Завдання партії полягає в тому, щоб вписати одну з на­явних політичних ідеологій, прихильником якої вона є, у власний контекст.

Партійна ідеологія — своєрідне відображення уявлень значної частини виборців про призначення і характер партії, яка повинна спонукати їх вступити в її ряди, брати участь у її діяльності.

Партійна ідеологія охоплює не лише чітко виписане в програмі бачення майбутнього країни, а й конкретні кроки партії, спрямовані на досягнення мети, позицію партії з акту­альних для суспільства питань тощо. Структура партійної ідеології складається із системоутворюючої ідеї, «моменту сили» та «образу ворога». їх сукупність утворює ідеологічний комплекс, який спонукає громадян приєднатися до партії.

Системоутворююча ідея розкриває позицію партії щодо найважливіших для суспільства питань, які мають страте­гічне значення для держави. Працездатна, системоутворю­юча ідея повинна відповідати певному стереотипу масової свідомості. Для України такими стереотипами можуть бути єдина незалежна держава, високий рівень життя, конку­рентоспроможне сільське господарство, подолання корупції тощо. Системоутворююча ідея буде ефективною за умови, що вона дасть змогу кожному потенційному члену партії відчути себе причетним до боротьби «за світле майбутнє».

«Момент сили» є найважливішим спонукальним мо­тивом приєднання громадян до партії, яка артикулює пев­ну ідею. Це складова партійної ідеології, яка окреслює конкретні кроки партії щодо реалізації власної програми, розв'язання найактуальніших для громадян проблем, формулює положення, що відрізняють її від інших партій.

«Образ ворога» — окреслення перешкод, які ускладню­ють досягнення мети партії і суспільних цілей. Добре про-артикульований «образ ворога» органічно доповнює «мо­мент сили».

Не менш важливою складовою створення політичної партії є формування позитивного іміджу її лідера. Нерідко фігура лідера може успішно замінити системоутворюючу ідею. Така особливість формування політичних партій ха­рактерна для пострадянських країн, де більшість політич­них партій створювалася «під конкретного лідера», що отримало назву «партійний вождизм». Більшість українсь­ких центристських партій створено саме за таким принци­пом. За невиразної партійної ідеології на посади керівників партій часто призначають впливових політиків.

Важливим системоутворюючим компонентом партій­ної ідеології є політична позиція партії — положення, які

формування і забезпечення діяльності політичної партії 139

розкривають ставлення партії до поточних проблем і про­цесів. Політична позиція партії повинна мати певний за­пас гнучкості: залежно від ситуації партія може її зміню­вати, інколи на протилежну. Неприпустимими вважають позиції, які руйнуть системоутворюючу ідею і позитивний образ лідера; неоднозначну або невизначену позицію щодо конкретної проблеми (партія може сприйматися прихиль­никами як невпевнена). З психологічного погляду, неви-значена позиція політичної партії є значно гіршим засобом її збереження, ніж категорична позитивна, а згодом кате­горична негативна відповідь на одне й те саме питання.

Після визначення базових засад партійної ідеології іні­ціатори створення політичної партії повинні забезпечити канали донесення до потенційних виборців її положень, подбати про формування вертикальної та горизонтальної структур, тобто організувати прихильників певної ідеї у відповідну партійну структуру.

Організація роботи

з членами і прихильниками партії

Усі громадяни формально належать до однієї з таких категорій: члени партії; співчуваючі — громадяни, які не є членами партії, але підтримують її на виборах, інколи навіть фінансово; громадяни, які нейтрально або негатив­но ставляться до партії. Членів партії поділяють на партій­них функціонерів і партійних активістів. Саме вони віді­грають вирішальну роль у повсякденній роботі партійної організації. Тому створити дієздатну партію чи первинну її організацію в регіоні означає правильно задіяти функціо­нерів, активістів і прихильників партії.

Партійними функціонерами називають членів партії, які працюють у ній на професійній основі. Політична діяль­ність для них — основне заняття, а інколи й головне джере­ло доходів. Як правило, функціонерами є представники пар­тії У владі, керівники її регіональних і місцевих осередків та провідні співробітники апарату. Передусім це стосується країн, де парламентські партії безпосередньо формують УРяд і виконавчу вертикаль, тобто там, де посади міністрів і керівників підрозділів виконавчої влади є політичними. У такому разі представником виконавчої влади на регіональ­ному чи локальному рівні стає лідер місцевого осередку пра­влячої партії. Мережа функціонерів утворює її скелет. Пар­тія вважається присутньою на певній території лише тоді, Коли має на ній хоча б одного свого функціонера.