144 Предмет і специфіка прикладної політології

з чітким розподілом функцій, а найближче оточення лі­дера партії кількісно наближалося до «психологічного числа» 7 (саме така кількість людей, на думку психоло­гів, є найкраще керованою, організованою, здатною до ко­мандної праці).

Універсальна схема побудови партії складається з та­ких компонентів:

1. з'їзд (конференція) партії — вищий орган, який ви­рішує стратегічні для партії питання;

2. політрада партії — постійно діючий орган політич­ного керівництва, який вирішує питання скликання з'їз­ду, стратегії партії з окремих позицій;

3. виконком (секретаріат) партії — постійно діючий ви­конавчий орган, який формує центральний апарат партії і керує його роботою;

4. контрольно-ревізійна комісія партії — виборний (на з'їзді) і незалежний від інших керівних інстанцій кон­трольний орган, який відстежує витрати партійного бю­джету;

5. керівник партії (голова) — керує генеруванням стра­тегічних для партії питань, координує роботу партійного керівництва, представляє партію у відносинах з іншими органами та установами, від імені партії візує документи тощо;

6. заступник (заступники) голови партії — допомагає голові у виконанні повсякденних обов'язків, координує ро­боту підрозділів, дбає про активність партії в регіонах та ін.

Підбір керівників партії та її кандидатів на державні керівні посади здійснюється за допомогою прямих і непря­мих виборів всередині партії. З цією метою вони проводять періодичні чергові або позачергові з'їзди, на яких обира­ють найвище партійне керівництво, розробляють курс партії. Делегатів на національний з'їзд обирають члени партії місцевого чи обласного рівнів. Для уникнення домі­нування в партії однієї особи або обмеженого кола осіб ста­тути деяких партій формулюють умови на заміщення по­сади лідера партії протягом певного періоду.

На центральному рівні функціонує офіс партії, який забезпечує її поточну роботу і має такі підрозділи:

а) організаційний відділ: відповідає за формування бази даних членів партії, координує їх діяльність; забезпе­чує регіональні структури агітаційними матеріалами; ор­ганізовує масові акції (заходи) — конференції, збори, мі­тинги, пікети, концерти тощо; розробляє стратегію залу­чення нових членів; організовує зустрічі відомих членів і

формування і забезпечення діяльності політичної партії 145

прихильників партії з виборцями; дбає про розвиток пар­тійної структури (створення нових територіальних органі­зацій, закріплення активістів за дільницями; методична допомога територіальним організаціям); підбір, підготов­ку і навчання кадрів для політичної та партійної роботи; функціонування громадських приймалень; організацій­ний супровід політичних проектів;

б) прес-служба партії: відповідає за роботу зі ЗМІ, про­ ведення прес-конференцій; здійснює моніторинг преси; відповідає за написання заяв, текстів виступів партійних лідерів;

в) інформаційно-аналітичний відділ: здійснює само­ стійно або замовляє відповідним службам проведення соці­ ологічних опитувань; аналізує діяльність партій-конку- рентів; аналізує структуру, соціально-демографічну та іншу специфіку виборчих округів;

г) юридичний відділ: відповідає за роботу із ЦВК; за­ безпечує реєстрацію партії як суб'єкта виборчого процесу, юридичне оформлення документації; юридично супрово­ джує діяльність партії;

ґ) рекламно-агітаційний відділ: розробляє макети агі­таційних матеріалів (плакати, листівки); замовляє відео-, аудіоролики, кліпи, сюжети про партію у ЗМІ;

д) фінансовий відділ: відповідає за фінансові аспекти Діяльності партії, поповнення партійних рахунків;

є) служба регіонів: складає графік відвідувань регіо­нів керівництвом партії, координує перебування в них лі­дерів тощо.

Внутріпартійні підрозділи можуть бути збільшені або подрібнені залежно від інтенсивності діяльності партії. Якщо вона надто чисельна, аналогічні внутріпартійні під­розділи можуть діяти і в регіонах. Традиційно окремі на­прями роботи ведуть партійні функціонери, які не мають штату працівників (відділів). У передвиборний період чи­сельність осіб і внутріпартійних підрозділів, як правило, збільшується.

Ефективній роботі внутріпартійних підрозділів сприяє система внутріпартійної звітності. Раз на тиждень спі­вробітники звітують перед керівниками відповідних партійних підрозділів щодо проведеної роботи, а вони — перед лідером партії або особою, відповідальною за акумулювання й аналіз такої інформації. За необхідності (під 4_ac виборного процесу) частоту звітувань збіль­шують, а керівники регіональних організацій звітують Щоденно.