28 Предмет і специфіка прикладної політології

них ситуацій. На завершення здійснюють експертне оці­нювання потенціалу політиків за такими параметрами, як контроль над фінансовими, організаційними і адміністра­тивними ресурсами; розпізнавання серед виборців; сприяння ЗМІ та ін.

Статистичний метод. До нього вдаються переважно при дослідженні результатів голосування виборців (під час ви­борів, референдумів, опитувань), аналізі даних державних статистичних органів.

Статистичний метод — вивчення та аналіз закономірностей у по­літичній поведінці виборців залежно від специфіки виборчих окру­гів, стану суспільної свідомості громадян тощо.

Статистичне моделювання включає розроблення й ана­ліз моделей, створених на основі минулого і поточного ста­тистичного матеріалу. Статистичні моделі як інструмент розроблення політичних прогнозів використовують за умо­ви, що показники окремого процесу, явища є постійними впродовж певного часу. Однак це досить рідкісні випадки, пов'язані зі статистичними закономірностями. Більшість політичних процесів, як правило, має амбівалентний харак­тер, що перетворює політичне прогнозування на складний технологічний процес, який повинен враховувати значну кількість суперечливих чинників розвитку системи. Отже, статистичне моделювання використовувати необхідно, але без абсолютизації даних, на які воно спирається.

Опитування громадської думки. Цей метод дає змогу з'ясувати безпосереднє (не інтерпретоване) ставлення сус­пільства чи певних структурних елементів соціуму до полі­тичних подій, явищ, процесів. Опитування може відбувати­ся безпосередньо (у так званих польових умовах), за допомо­гою анкетування, інтерв'ю через засоби масової комунікації (телефон, телебачення, радіо, преса, пошта), через комп'ю­терні мережі та ін. Техніка опитування полягає в тому, що респондентам пропонують зазделегідь підготовлені анкети, які складаються із закритих і відкритих запитань.

Під час проведення опитувань громадської думки вкрай важливо правильно побудувати респондентський масив — вибірку, яка має бути репрезентативною, тобто відповідати структурі населення в досліджуваному об'єкті (країні, області, місті, районі, селі). Контрольними параметрами вибірки можуть бути стать, вік, освіта, соціально-професій­ний статус опитуваних, їхні політичні уподобання тощо.

За правильної побудови вибірки помилка у прогнозах, наприклад під час голосування на виборах, не перевищує

Сутність, функції і структура прикладної політології 29

двох відсотків. Нерідко в політичній практиці використо­вують експертні опитування, коли респондентами є не ши­рокий загал (від кількох сотень до кількох тисяч опита­них), а лише кілька фахівців у галузі політики. За належ­ного добору експертів і відповідного рівня їхньої кваліфікації результати таких опитувань можуть бути дуже корисними.

Експериментальні дослідження. Такі дослідження є класичним способом наукового доказу. Вони ґрунтуються на припущенні, що динаміка значення однієї змінної зумо­влює зміни в значенні іншої. Розрізняють лабораторні і польові експерименти.

Лабораторні експерименти використовують під час моделювання політичних ситуацій з метою розроблення правдоподібних сценаріїв можливих політичних подій та відповідних політичних рішень. Суть лабораторного екс­перименту полягає, як правило, в тому, щоб віднайти зв'язки між психологічними, політичними та іншими яко­стями людей, котрі ухвалюють політичні рішення, та їх­ньою ймовірною політичною поведінкою.

Польові експерименти дають змогу точніше відобра­жати те, що відбувається у навколишньому світі. В якості можливого польового експерименту можуть слугувати, скажімо, дослідження впливу вищої освіти на поведінку виборців, залежності тих чи інших категорій населення від політичних гасел, наявності чи відсутності конфлікто-генних чинників у певній частині суспільства.

Ігрові методи. Ці методи спрямовані на попереднє кон­струювання політичної ситуації, імітацію певного варіан­ту розвитку процесу, конфлікту. Це дає змогу розробити різні моделі дій управлінських структур, розподілити ролі учасників подій, уточнити їх поведінку і взаємовідносини між ними. Завдяки таким прийомам вдається з високою ймовірністю передбачити варіанти зміни ситуації, підготу­вати управлінський персонал до прийняття рішень в неор­динарних ситуаціях, віднайти якісно важливі зв'язки і су­перечності у відповідних процесах.

Методи когнітивних карт. Вони передбачають викори­стання своєрідних матриць, у яких фіксують типові реакції суб'єктів політики, мас на кризові ситуації, зразки дій у ста­більних умовах, біографічні дані та іншу інформацію, що дає змогу прогнозувати їх майбутню поведінку. Картографуван­ня створює можливості для системного розгляду об'єкта Піляхом послідовного чи комбінованого перегляду аналізу і синтезу всіх вірогідних комбінацій його складових.

ЗО Предмет і специфіка прикладної політології

Системна методологія. Ця методологія включає сукуп­ність методів, прийомів пізнання політичної реальності, обираючи предметом дослідження виявлені в політичному бутті системи — комплекси взаємопов'язаних елементів, які перебувають у специфічній взаємодії між собою та з со­ціальним оточенням.

Системному підходу в політології властиве прагнення надати математичного вираження явищам політичного життя, застосувати при їх вивченні концепції та методи кі­бернетики. Його логіка пов'язана з тим, що, формулюючи ідеї та гіпотези про політичні явища, дослідник на концеп­туальному рівні прагне змоделювати політичний процес в усій його складності, відтворити в поняттях існуючу полі­тичну систему. Головною вимогою системної методології є комплексний підхід до політики, виявлення її взає­мозв'язків із соціальними, економічними, культурними феноменами, з'ясування взаємозалежностей між елемен­тами політичної системи.

Прикладна політологія, маючи чітко окреслений пред­мет своїх досліджень, активно послуговується у пізнанні політичної реальності методами інших наук, передусім психології, соціології, кібернетики, що дає їй змогу ефек­тивно досліджувати і цілеспрямовано впливати на полі­тичну практику.

Запитання. Завдання

1. У чому полягає відмінність між теоретичною і прикладною полі­тологією?

2. Проаналізуйте вплив розвитку прикладної політології на політи­чний процес.

3. На основі актуальної політичної події (явища, процесу) сформу­люйте завдання прикладного політологічного дослідження.

4. У чому полягає взаємовплив теоретичної та прикладної політо­логії?

5. Розкрийте сутність основних структурних елементів прикладної політології.

6. На прикладах із політичного життя сучасної України проілю­струйте основні функції прикладної політології.

7. Охарактеризуйте особливості методології і методів прикладної політології, можливості їх використання.

8. Обгрунтуйте необхідність застосування у прикладній політології досягнень математики, психології, соціології, педагогіки.

9. Розкрийте роль американської політології для систематизації досвіду прикладних політичних досліджень.

Політичне життя і державне управління 31

Література

Амелин В. Н., Дегтярев А. А. Опыт развития прикладной полито­логии в России // Политические исследования. — 1998. — № 3.

Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методоло­гія, практика: [Монографія]. — К., 2000.

Бойцова О. Ю. Политическая наука в XX в.: Общие характеристи­ки и основные этапы становления // Вестник Моск. ун. Серия 12, По­литические науки. — 2001. — №1.

Власть: Очерки современной политической философии Запада / В. В. Мшвениерадзе, И. И. Кравченко, Е. В. Осипова и др. — М., 1989.

Выдрин Д. И. Очерки практической политологии. — К., 1991.

Дегтярев А. А. Основы политической теории: Учеб. пособ. — М., 1998.

Краснов Б. И. Предмет и специфика прикладной политологии // Социально-политический журнал. — 1997. — № 3.

Кузьмин П. В. Профессиональная деятельность политолога в условиях трансформации украинского общества // Вестник Моск. ун-та. Серия 12. Политические науки. — 2001. — № 1.

Лісовий В. С. Практична філософія // Практична філософія. — 2002. — № 1.

Мангейм Дж.-Б., Рич Р.-К. Политология. Методы исследования. — М., 1997.

Матвеев Р. Ф. Теоретическая и практическая политология. — М., 1993.

Моисеев Н. Н. Размышления о современной политологии. — М., 1999.

Общая и прикладная политология / Под общ. ред. В. И. Жукова, Б. И. Краснова. — М., 1997.

Осин В. Процессы конституирования и воспроизводства в науке: исследование вариаций контент-анализа: Монография. — Днепропетровск, 2007.

Панарин А. С. Политология на рубеже культур // Вопросы фило­софии. — 1993. — № 8.

Ребкало В. А., Бебик В. М., Пойченко А. М. Практична політоло­гія: Навч. посібник. — К., 1998.

Салмин А. М. Политическое развитие России и актуальные про­блемы политологии // Политические исследования. —1998. — № 3.

1.2. Політичне життя і державне управління

Політичне життя суспільства охоплює всю політичну сферу, сукупність усіх політичних явищ, процесів, якими Управляють і які виникають спонтанно; політичну складо-