14 Предмет і специфіка прикладної політології

Кінцевим продуктом прикладної політології є прак­тичні рекомендації і пропозиції конкретним учасникам політичного процесу, обґрунтування переваг відповідних способів і засобів здійснення політики, довгострокові і ко­роткострокові прогнози розвитку політичних подій. її про­позиції й узагальнення, як правило, адресовані особам, на­діленим владними повноваженнями у сфері управління, від яких безпосередньо залежить спрямування державної політики. Висновки її можуть бути використані для обґрунтування чи спростування типових установок сус­пільної думки, збереження або порушення політичної ста­більності, надання конкретним політичним процесам пев­ної спрямованості.

Суб'єктами практичної політології є аналітики, екс­перти, радники політичних діячів, працівники владних структур і установ державного управління, фахівці з полі­тичної реклами, які здійснюють налагодження відносин з громадськістю, формування й реалізацію виборчих техно­логій, політичного прогнозування і безпосередньо пов'яза­ні з виробленням політичної лінії політичних лідерів, ор­ганів управління з прийняття політичних рішень.

Прикладне дослідження з політології, як правило, є міждисциплінарним, оскільки до його сфери разом із мо­делями політичної системи належать і фактори (економіч­ні, психологічні, соціокультурні та ін.), які потребують за­лучення надбань інших фундаментальних наук. Приклад­не політологічне знання у цьому сенсі є не еклектичним (грец. eklektikos — той, що вибирає) поєднанням конкрет­но-емпіричних висновків різних дисциплін, а технологіч­ним синтезом, єдиною картиною різних абстрактних моде­лей, що дає змогу теоретично проінтерпретувати конкретну політичну ситуацію, поєднуючи можливості теоретичного, емпіричного (грец. empeiria — досвід) і практично зорієнто­ваного ставлення до дійсності. Це дає підстави для твер­дження, що предметом прикладної політології є сукуп­ність теоретичних моделей, методологічних принципів, методів і процедур дослідження, а також політичних тех­нологій, програм і рекомендацій.

Прикладна політологія — соціоінженерна і політична субдисциплі-на, предметом якої є розроблення принципів і методів аналізу, діа­гностики і прогнозування політичних ситуацій, проектування і виро­блення варіантів типових політичних рішень і процедур, конструю­вання алгоритмів і технологій, які впливають на політичний процес.

Вона відповідає на питання «для чого?» і «як?». її ме­тою є вироблення оцінок, настанов щодо конкретних дій,

Сутність, функції і структура прикладної політології 15

поведінки, способу життя. Такі оцінки і настанови мають бути адекватними реальним проблемам, відповідати кри­теріям практичного мислення, що спирається на прак­тичний досвід, здебільшого пов'язаний із конструюван­ням, реалізацією механізмів консервування або розвитку чи докорінної зміни політичних систем, їх суб'єктів, по­літичної практики тощо. За словами австрійського філо­софа і політолога Карла Поппера (1902—1994), якщо проблемою теоретичного мислення у сфері політики є те, хто повинен правити, то практичне мислення шукає від­повіді на питання «як організуввати політичні установи, щоб некомпетентні правителі не заподіяли надто багато шкоди? ».

Отже, для прикладної політології важливою є перед­усім практична користь політичних дій, а не примножен­ня знань. Вона різнобічно досліджує основних учасників політичних подій (класи і внутрікласові утворення, партії, маси, регіональні, територіальні, релігійно-етнічні і со­ціально-економічні групи та ін.), їх роль у прийнятті та ре­алізації політичних рішень. Сферою її інтересів є політич­на обстановка; аналіз конкретної політичної ситуації; рі­вень сили учасників політичних подій, їх інтереси щодо здобуття й утримання політичної влади; розстановка сус­пільно-політичних сил і основні їх методики; використо­вувані інформаційні технології в політиці, моделювання політичних процесів, політичне прогнозування; вибори в органи політичної влади і технології виборчих кампаній; управління політичними подіями і політичні ризики; ал­горитм прийняття політичного рішення; логічна гра («стратегія невразливості» (з позиції структурно-логічної моделі «восьми коліс»)) у стратегічному плануванні і прийнятті рішень, а також використання політичного мо­ніторингу, контент-аналізу та ін.

Прикладна політологія реалізує себе на таких рів­нях:

• загально-методологічному (теоретична, концепту­альна позиція дослідження, яка є основою інтерпретації політичної проблеми, предмета, результатів дослідження);

• методичному (виявляється в теорії виміру і заснова­них на ній методах збору, оброблення первинної політич­ної інформації);

• процедурному, технологічному (сукупність необхід­них для реалізації технології політичного аналізу органі­заційних, технічних і фінансових заходів).