- •10 Предмет і специфіка прикладної політології
- •12 Предмет і специфіка прикладної політології
- •14 Предмет і специфіка прикладної політології
- •16 Предмет і специфіка прикладної політології
- •18 Предмет і специфіка прикладної політології
- •20 Предмет і специфіка прикладної політології
- •22 Предмет і специфіка прикладної політології
- •24 Предмет і специфіка прикладної політології
- •26 Предмет і специфіка прикладної політології
- •28 Предмет і специфіка прикладної політології
- •32 Предмет і специфіка прикладної політології
- •34 Предмет і специфіка прикладної політології
- •36 Предмет і специфіка прикладної політології
- •38 Предмет і специфіка прикладної політології
- •40 Предмет і специфіка прикладної політології
- •42 Предмет і специфіка прикладної політології
- •44 Предмет і специфіка прикладної політології
- •46 Предмет і специфіка прикладної політології
- •48 Предмет і специфіка прикладної політології
- •50 Предмет і специфіка прикладної політології
- •52 Предмет і специфіка прикладної політології
- •54 Предмет і специфіка прикладної політології
- •56 Предмет і специфіка прикладної політології
- •58 Предмет і специфіка прикладної політології
- •60 Предмет і специфіка прикладної політології
- •64 Предмет і специфіка прикладної політології
- •66 Предмет і специфіка прикладної політології
- •68 Предмет і специфіка прикладної політології
- •70 Предмет і специфіка прикладної політології
- •72 Предмет і специфіка прикладної політології
- •74 Предмет і специфіка прикладної політології
- •76 Предмет і специфіка прикладної політології
- •78 Предмет і специфіка прикладної політології
- •80 Предмет і специфіка прикладної політології
- •82 Предмет і специфіка прикладної політології
- •84 Предмет і специфіка прикладної політології
- •88 Предмет і специфіка прикладної політології
- •90 Предмет і специфіка прикладної політології
- •92 Предмет і специфіка прикладної політології
- •94 Предмет і специфіка прикладної політології
- •96 Предмет і специфіка прикладної політології
- •98 Предмет і специфіка прикладної політології
- •100 Предмет і специфіка прикладної політології
- •102 Предмет і специфіка прикладної політології
- •104 Предмет і специфіка прикладної політології
- •108 Предмет і специфіка прикладної політології
- •112 Предмет і специфіка прикладної політології
- •114 Предмет і специфіка прикладної політології
- •116 Предмет і специфіка прикладної політології
- •118 Предмет і специфіка прикладної політології
- •120 Предмет і специфіка прикладної політології
- •122 Предмет і специфіка прикладної політології
- •124 Предмет і специфіка прикладної політології
- •126 Предмет і специфіка прикладної політології
- •128 Предмет і специфіка прикладної політології
- •132 Предмет і специфіка прикладної політології
- •134 Предмет і специфіка прикладної політології
- •136 Предмет і специфіка прикладної політології
- •138 Предмет і специфіка прикладної політології
- •140 Предмет і специфіка прикладної політології
- •144 Предмет і специфіка прикладної політології
- •146 Предмет і специфіка прикладної політології
- •148 Предмет і специфіка прикладної політології
- •150 Предмет і специфіка прикладної політології
- •152 Предмет і специфіка прикладної політології
- •154 Предмет і специфіка прикладної політології
- •156 Предмет і специфіка прикладної політології
- •158 Предмет і специфіка прикладної політології
- •160 Предмет і специфіка прикладної політології
- •164 Предмет і специфіка прикладної політології
- •166 Предмет і специфіка прикладної політології
- •168 Предмет і специфіка прикладної політології
- •Елементи психологічної атаки
152 Предмет і специфіка прикладної політології
пряму діяльності партії. Для новачків організовують спеціальний інформаційний захід, на якому їх знайомлять з лідерами, посадовими особами партії та між собою.
Для підтримання єдності лав, забезпечення обізнаності громадян про справи партії проводять тренінги, курси, обмін досвідом.
Формування і розвиток політичної партії є копіткою роботою, яка вимагає багато фізичних і матеріальних ресурсів. В іншому разі, вона ризикує перетворитися на суто номінальний інститут. Щоб уникнути цього, партія має забезпечити діяльність розгалуженої адміністративної й комунікаційної інфраструктури; вона повинна мати стабільний імідж, пропонувати переконливі рішення щодо розв'язання суспільних проблем; знаходити людей, готових вступити до її лав, навчати активістів; мати стабільні джерела фінансування; забезпечити зрозумілий і прозорий процес прийняття внутріпартійних рішень; враховувати думки місцевих організацій, розширювати коло суб'єктів прийняття рішень, яке не повинно обмежуватися найближчим оточенням її лідера.
Організаційна структура політичних партій України
За інформацією Міністерства юстиції, станом на 1 липня 2008 року в Україні зареєстровано 148 політичних партій. У всіх регіонах України відповідні структурні утворення мають лише 27 політичних партій. Діяльність 35-ти політичних партій поширюється на менш ніж половину регіонів України (від 13 до 1). Не мають жодного зареєстрованого структурного утворення 11 політичних партій. Найбільше зареєстрованих обласних, районних, міських партійних організацій є в Донецькій (1709), Дніпропетровській (1262), Київській (1152), Харківській (1119), Одеській (1084) областях. У Автономній Республіці Крим зареєстровано 77 республіканських та 757 районних у містах організацій. У місті Києві зареєстровано 96 міських та 489 районних організацій; у Севастополі — 71 міську і 96 районних організацій політичних партій.
У 2007 р. 4,6% громадян України були членами політичних партій. Понад 83% громадян України протягом 1993—2007 pp. не входили до жодної політичної партії чи громадської організації. Рівень довіри громадян до політичних партій залишається невисоким; майже половина громадян України не є прибічниками жодної політичної партії.
формування і забезпечення діяльності політичної партії 153
Чи не найвразливішою ланкою партійної системи є партійна ідеологія, яка в українських реаліях має дивні поєднання, — «ліві консерватори», «праві ліберали», «зелені бізнесмени», «жінки, які не відстоюють тендерної рівності» тощо. Дефіцит чітко ідеологічно ідентифікованих політичних партій є причиною формування антипартій-них стереотипів масової свідомості, заміщення ідеології постаттю партійного лідера, при зміні якого нерідко руйнується вся партійна структура.
В українських реаліях більшість політичних партій нехтує постійною роботою з партійного будівництва і намагається виграти вибори за рахунок використання технологій під час виборчої кампанії. їх інтерес до громадської думки обмежується лише контролем за рейтингами, відповідно до показників яких коригують передвиборні зусилля. Нерідко спеціально фабрикують і поширюють «рейтинги», а послідовних кроків щодо інформування громадян про власну діяльність вони майже не роблять.
Негативний імідж політичних партій породжений неспроможністю багатьох із них сформулювати чітку, переконливу і реалістичну програму, яка вирізняла б їх серед інших партій і давала виборцям відповіді на запитання про її курс і наміри.
Закон «Про вибори народних депутатів України» (2002) значно розширив можливості політичних партій Щодо контролю за дотриманням законодавства про вибори і забезпечення прав громадян на виборах за рахунок переходу до пропорційної виборчої системи. Політичні партії одержали право брати участь у формуванні виборчих комісій і делегуванні офіційних спостерігачів для роботи на кожній виборчій дільниці. Однак більшість із них виявилися поки що неспроможними охопити своїми представниками всі виборчі дільниці.
.' Українські політичні партії приділяють недостатньо Уваги виборам до місцевих органів влади. Брак організаційної спроможності та особистостей, які гідно могли б представляти партію на місцевому рівні, призводить до того, що більшість політичних партій беруть лише епізодичну участь у змаганні за 430 тисяч виборчих посад депутатів та голів міських, районних, обласних, сільських, селищних рад. Відтак імідж політичних партій України безпосередньо залежить від іміджу вищих органів влади. Для зміцнення політичних партій необхідні інтенсивна кому-