44 Предмет і специфіка прикладної політології

Цей різновид управління має певну історичну доціль­ність і доводить ефективність його застосування за надзви­чайних умов розвитку суспільства — під час криз, воєн, подолання природних, техногенних катастроф тощо. Од­нак його домінування неминуче породжує ототожнення політичної влади з репресивною машиною примусу; при­душення індивідуального та колективного творчого потен­ціалу; обмеження свободи вибору рішень і стилю життє­діяльності; ідеологізацію суспільного життя; надмірне планування економічних і соціальних процесів з метою підпорядкування «єдино правильним» ідеологемам; то­тальну залежність особистості від держави та ін.

Як свідчить історична практика, цілковита відмова (за­борона) від адміністративно-командних методів управлін­ня недоцільна навіть за зрілої політичної демократії. Ви­клики і загрози сучасній державі, які мають як внутрішнє, так і зовнішнє походження, змушують підтримувати діє­здатність розгалуженої системи гарантування національ­ної безпеки (наприклад, військову організацію держави). Будь-яка управлінська система, а державна — обов'язково, передбачає використання певних вольових елементів. Тому однією з найважливіших складових мистецтва політичного управління суспільством є вміння правильно обирати від­повідне конкретному історичному моменту співвідношен­ня, оптимальне поєднання різних методів управління, у т. ч. і його адміністративно-командний варіант.

Соціотехніка політичного (державного) управління

Політичне управління передбачає вплив суб'єкта полі­тики на політичну ситуацію з метою забезпечення своїх ін­тересів. Воно є основною складовою життєдіяльності будь-якої політичної системи, спрямованою на здійснення полі­тичної влади. Ефективність політичного управління досягається завдяки використанню сукупності принципів соціального управління. Базовим при цьому є принцип пріоритетності політики стосовно економіки і духовного життя суспільства, що дає змогу суб'єкту управлінської дії виявити «основну ланку» соціально-політичної проблеми, розрізняти управлінські завдання відповідно до їх значу­щості та послідовності вирішення, обирати оптимальні шляхи досягнення мети.

Природа управлінського впливу на політичне життя суспільства істотно залежить від політичного апарату

Політичне життя і державне управління 45

сукупності установ, кадрів, що здійснюють управлінську роботу на всіх рівнях її організації. Такий апарат мають політичні партії, суспільно-політичні рухи, держава. Він істотно впливає на визначення цілей їх розвитку, приймає рішення про форми практичної роботи, частково здійснює владні повноваження.

У політичному апараті виокремлюють такі ланки, що здійснюють управління:

• керівні центри суспільно-політичних рухів і полі­тичних партій (включно з політичною елітою);

• групи локальних інтересів (тиску, лобіювання);

— власне державний апарат.

Управлінські ланки наділені чіткими повноваження­ми, певним ступенем підтримки суспільства. їхнім со­ціальним обов'язком є задоволення політичних прагнень (претензій) об'єктів управління, а також розв'язання по­ставлених завдань в установлений термін. Кожна з них має свій обсяг обов'язків, свої сфери діяльності тощо.

Функції політичного апарату полягають в інтеграції соціальних груп, створенні внутрішніх зв'язків між ними, що гарантує поєднання особистих інтересів із загальними; формуванні та вираженні політичної волі об'єктів упра­вління; визначенні стратегічних цілей розвитку соціуму і механізмів їх досягнення; здійсненні вибору і прийнятті рішень відповідно до конкретних ситуацій; нав'язуванні рішень політичним групам, суспільству; репрезентації певних груп у відносинах з іншими групами; організації політичної боротьби між групами з метою досягнення сво­їх інтересів; забезпеченні спадкоємності та інноваційності у розвитку держави та у своїй діяльності тощо.

Найхарактернішими ознаками політичного апарату є різноманітність представлених у ньому інтересів, відносна самостійність його структурних ланок; нерівномірний внутрішній розподіл владних повноважень.

Апаратна робота є необхідною умовою існування розви­нутої політичної системи. Укомплектований компетентни­ми, професіональними, ерудованими працівниками апа­рат стає головним чинником ефективного політичного управління. Водночас розширення функцій, чисельності та впливовості політичного апарату може породити бюро­кратичні тенденції в розвитку політичної системи.

Загалом у суспільстві домінує негативне сприйняття бюрократії — ієрархічно організованої системи управлін­ня державою за допомогою особливого апарату, наділеного