- •10 Предмет і специфіка прикладної політології
- •12 Предмет і специфіка прикладної політології
- •14 Предмет і специфіка прикладної політології
- •16 Предмет і специфіка прикладної політології
- •18 Предмет і специфіка прикладної політології
- •20 Предмет і специфіка прикладної політології
- •22 Предмет і специфіка прикладної політології
- •24 Предмет і специфіка прикладної політології
- •26 Предмет і специфіка прикладної політології
- •28 Предмет і специфіка прикладної політології
- •32 Предмет і специфіка прикладної політології
- •34 Предмет і специфіка прикладної політології
- •36 Предмет і специфіка прикладної політології
- •38 Предмет і специфіка прикладної політології
- •40 Предмет і специфіка прикладної політології
- •42 Предмет і специфіка прикладної політології
- •44 Предмет і специфіка прикладної політології
- •46 Предмет і специфіка прикладної політології
- •48 Предмет і специфіка прикладної політології
- •50 Предмет і специфіка прикладної політології
- •52 Предмет і специфіка прикладної політології
- •54 Предмет і специфіка прикладної політології
- •56 Предмет і специфіка прикладної політології
- •58 Предмет і специфіка прикладної політології
- •60 Предмет і специфіка прикладної політології
- •64 Предмет і специфіка прикладної політології
- •66 Предмет і специфіка прикладної політології
- •68 Предмет і специфіка прикладної політології
- •70 Предмет і специфіка прикладної політології
- •72 Предмет і специфіка прикладної політології
- •74 Предмет і специфіка прикладної політології
- •76 Предмет і специфіка прикладної політології
- •78 Предмет і специфіка прикладної політології
- •80 Предмет і специфіка прикладної політології
- •82 Предмет і специфіка прикладної політології
- •84 Предмет і специфіка прикладної політології
- •88 Предмет і специфіка прикладної політології
- •90 Предмет і специфіка прикладної політології
- •92 Предмет і специфіка прикладної політології
- •94 Предмет і специфіка прикладної політології
- •96 Предмет і специфіка прикладної політології
- •98 Предмет і специфіка прикладної політології
- •100 Предмет і специфіка прикладної політології
- •102 Предмет і специфіка прикладної політології
- •104 Предмет і специфіка прикладної політології
- •108 Предмет і специфіка прикладної політології
- •112 Предмет і специфіка прикладної політології
- •114 Предмет і специфіка прикладної політології
- •116 Предмет і специфіка прикладної політології
- •118 Предмет і специфіка прикладної політології
- •120 Предмет і специфіка прикладної політології
- •122 Предмет і специфіка прикладної політології
- •124 Предмет і специфіка прикладної політології
- •126 Предмет і специфіка прикладної політології
- •128 Предмет і специфіка прикладної політології
- •132 Предмет і специфіка прикладної політології
- •134 Предмет і специфіка прикладної політології
- •136 Предмет і специфіка прикладної політології
- •138 Предмет і специфіка прикладної політології
- •140 Предмет і специфіка прикладної політології
- •144 Предмет і специфіка прикладної політології
- •146 Предмет і специфіка прикладної політології
- •148 Предмет і специфіка прикладної політології
- •150 Предмет і специфіка прикладної політології
- •152 Предмет і специфіка прикладної політології
- •154 Предмет і специфіка прикладної політології
- •156 Предмет і специфіка прикладної політології
- •158 Предмет і специфіка прикладної політології
- •160 Предмет і специфіка прикладної політології
- •164 Предмет і специфіка прикладної політології
- •166 Предмет і специфіка прикладної політології
- •168 Предмет і специфіка прикладної політології
- •Елементи психологічної атаки
48 Предмет і специфіка прикладної політології
ції від місцевих громад; петиції органам влади; публікації в пресі відкритих листів; поширення листівок і прокламацій та ін. У критичних ситуаціях громадськість може вдатись до масових акцій (протестних заходів, демонстрацій, страйків), навіть протизаконних дій (захоплення приміщень, блокування доріг тощо).
Урахування суб'єктами управління інтересів і потреб різних категорій населення передбачає широке залучення до вироблення рішень спеціалістів, експертів, представників зацікавлених соціальних груп і політичних сил з метою з'ясування різноплановості побажань, настроїв та інтересів, виявлення сильних і слабких аспектів пропонованих рішень.
Груповий, або колегіальний, принцип вироблення рішень суб'єктом управління є неодмінною умовою демократії, яка передбачає, що до складу колегіального органу — суб'єкта управління обов'язково мають входити особи з альтернативними (опозиційними) поглядами. їх діяльність, якщо вона відбувається за цивілізованими формами, сприяє підвищенню адаптивного потенціалу механізмів соціального управління, оперативному пристосуванню їх до змін суспільно-політичної ситуації.
Політичні рішення є актом вибору одного з можливих варіантів політичної доцільності. Такий вибір здійснюється на основі голосування (більшістю голосів) і консенсусу. Голосування за принципом більшості є одним із найпоширеніших способів вироблення політичних рішень, який цілком відповідає демократичним процедурам. Проте нерідко ухвалені в такий спосіб політичні рішення не дають бажаного результату, не знімають гостроти суспільних проблем. За таких умов ефективнішими є рішення, ухвалені методом консенсусу (лат. consensus — згода) — згоди сторін завдяки компромісу. Виробити консенсусне рішення набагато складніше, ніж забезпечити прийнятні результати голосування. Необхідною умовою при цьому є хоча б частковий збіг інтересів, а. також наявність вищої політичної цінності. На національному рівні такою вищою цінністю, яка об'єднує більшість учасників політичного процесу, є досягнення або збереження суверенітету, незалежності, територіальної цілісності держави.
Основними труднощами процесу вироблення політичних рішень є: обмеження можливостей вільного, всебічного аналізу суспільно-політичної ситуації, що зменшує кількість пропонованих проектів рішень та збіднює їх якість; блокування інформації про умови і чинники, які
Політичне життя і державне управління 49
перешкоджатимуть реалізації обраної альтернативи; тенденційне перебільшення позитивних наслідків прийнятого рішення, нехтування його імовірними негативами.
Забезпеченню підтримки політичного рішення громадськістю сприяють гласність, альтернативність, критичність процесу його розробки, якомога повніше уявлення про умови, за яких воно реалізовуватиметься, відкрита інформація про його можливі наслідки. Від цього значною мірою залежить і втілення політичного рішення в життя.
Практичний етап реалізації політичного рішення передбачає вміле використання суб'єктами його організації певного інструментарію впливу на соціальне середовище, систему соціальних відносин. Головними інструментами при цьому є правові норми, засоби тиску і заохочення, умовляння і маніпулювання, ефективне застосування яких сприяє схваленню індивідом, соціальною групою виробленого рішення, стимулює бажані моделі їх поведінки.
Правові норми є найефективнішим засобом впливу на людину і суспільство з високим рівнем політичної культури. У країнах з недостатніми, нестійкими демократичними традиціями використовують простий механізм підтримки вироблених владою політичних рішень: примус, який може втілюватись у різноманітних формах тиску, — позбавленні роботи, забороні на професії, обмеженні певних прав і свобод тощо. З цією метою використовують і засоби заохочення: доступ до послуг та благ, надання інформаційних, освітніх, кар'єрних та інших переваг. Нерідко це породжує проблеми етичного вибору людини між поведінкою, що відповідає вищим гуманістичним принципам і цінностям, і поведінкою, що ігнорує їх, але відкриває доступ до благ і привілеїв.
Створення цілісної, ефективної, гнучкої системи управління має важливе значення для функціонування демократичної політичної системи, формування громадянського суспільства і правової держави. Конституційне закріплення того, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, правовою, соціальною державою, свідчить, що державне управління в ній має відповідати демократичним критеріям. Однак в Україні лише започатковано процес створення демократичних механізмів державного управління. Його вдосконалення — справа політичної творчості нових поколінь громадян, політична соціалізація яких відбувається в умовах, не обтяжених авторитарними, тоталітарними викривленнями.