68

Проектування машинобудівних цехів і заводів.

Наука про проектування машинобудівних заводів за порівняно короткий строк пройшла шлях від простої систематизації заводського досвіду до створення наукової дисципліни.

Перші наукові положення по технологічному проектуванню заводів є в працях проф. Тімме І.А. (1836 – 1896), подальший розвиток вони одержали в працях проф. Гавриліна (1861 – 1914).

Нагальна потреба в створенні наукової дисципліни «Проектування машинобудівних цехів і заводів» виникла в роки перших п'ятирічок (у період індустріалізації й колективізації). За ці роки було побудовано більше 1500 заводів, у т.ч. промислові гіганти (ГАЗ, Зил, ХТЗ, ВТЗ, ГПЗ-1 і ін.). Тому наукове проектування підприємств і створення наукових основ для такого проектування стало однієї з нагальних завдань у процесі індустріалізації. Радянськими вченими була розроблена науково-обґрунтована методика проектування машинобудівних заводів. І з початку 30-х років у навчальні плани ВУЗів за фахом «Технологія машинобудування» був включений курс «Основи проектування механічних і складальних цехів».

У рамках планової економіки в СРСР минулому проведені наступні заходи, метою яких була координація зусиль розробників і загальне керівництво промисловим будівництвом.

• створений Госстрой СРСР ( 1950 р.) – відповідальний за проведення єдиної технічної політики в області будівництва;

• в 1959 р. створена мережа галузевих проектних інститутів, на які були покладені завдання забезпечення єдиної технічної політики в проектуванні об'єктів галузей народного господарства. Вони видають нормативні акти, створюють методичні матеріали, узагальнюють досвід будівництва й створюють типові проекти підприємств для своїх галузей.

В умовах ринкової економіки дана дисципліна також не втратила своєї актуальності. Досягнення максимальної ефективності машинобудівного виробництва, можливість випуску конкурентно-здатної продукції, гнучке реагування на ринкову кон'юнктуру неможливі без раціонального підходу до проектування підприємств. Досягнення максимальної ефективності багато в чому залежить від раціонального вибору:

• складу цехів (підрозділів);

• номенклатури устаткування;

• організації транспортного й енергетичного господарства підприємства.

Крім того, забезпечення екологічної безпеки виробництва й відповідності ТП нормам техніки безпеки також багато в чому закладається на стадії проектування підприємства.

Основні стадії проектування промислового підприємства.

Первинним документом, на підставі якого ведеться подальша докладна розробка робочих креслень будинків і споруд є генеральний план.

Генеральним планом заводу називається креслення, на якому нанесене розташування всіх його будинків і споруд, рейкових і безрейкових доріг, підземних і наземних мереж, пов'язаних з рельєфом і благоустроєм території.

Склад цехів підприємства може бути визначений виходячи з наступного виробничого розподілу заводів:

1 вид – машинобудівні заводи з повним виробничим циклом, що включають усі етапи виготовлення машини; такі заводи мають усі три основні групи цехів – заготівельні, оброблювальні і складальні.

2 вид – машинобудівні заводи, що випускають тільки заготовки для різних деталей машин, тобто виливки, поковки, штампування, якими вони постачають інші машинобудівні заводи. Основні цехи – великі ливарні й ковальські, крім того в ряді випадків на таких підприємствах проводиться попередня мех. обробка (обдирання) для виявлення поверхневих дефектів, а також для зниження обсягу металу, що транспортується.

3 вид – заводи, які виконують механічну обробку заготовок, отриманих з інших підприємств і складання машин, а також заводи, що роблять тільки складання машин з деталей, вузлів і агрегатів, отриманих з інших заводів («викруткове складання» - часто застосовується при початку просування продукції на новому ринку. Мається на увазі збирання виробів без засобів автоматизації). До складу таких заводів входять обробні (механічні) і складальні цехи, у другому випадку – тільки складальні.

Вибір виду заводу здійснюється на основі аналізу різних економічних факторів, таких як:

• розташування джерел сировини й енергоносіїв;

• розвиток транспортної інфраструктури (залізниці, авто, річкового й морського транспорту);

• наявність робочої сили й можливостей її залучення;

• далекість від основних ринків збуту;

• наявність вільних земельних ресурсів.