Проектування складальних цехів.

Складальні роботи є заключним етапом у виробничому процесі, де з окремих деталей і вузлів збираються готові вироби, якість складальних робіт значно впливає на експлуатаційні властивості машин, їх надійність і довговічність. Навіть при точнім виготовленні деталей і неякісному складанню машина не буде мати необхідні якості.

Трудомісткість складальних робіт становить:

• у сільськогосподарськім машинобудуванні – 20 – 30 %

• в автомобілебудуванні – 20 – 25 %

• у важкім машинобудуванні – 25 – 35 %

Складальний цех проектує для виконання вузлового й загального складання, виробництва випробувань, фарбування й упакування виробів.

Складальні цехи розрізняють по типу виробництва, загальної площі цеху й вантажопідйомності підйомно-транспортних засобів.

Основою для проектування складального цеху є його виробнича програма, що включає:

1. специфікації вступників у цех вузлів і деталей;

2. складальні креслення й технічні умови на приймання й випробування виробів.

Організаційні форми складання.

Проектування складальних цехів також, як і механічних, ведеться по точній, наведеній або умовній програмі.

Проектування цехів масового й крупносерийного виробництва ведеться по точній програмі.

Проектування складальних цехів дрібносерійного й серійного виробництва при різноманітній і великій номенклатурі ведеться по наведеній програмі, для складання якої всі підлягаючі складанню машини розподіляються на групи по конструктивній і технологічній однорідності. У кожній групі є типовий представник, на який розробляється техпроцесс із нормуванням кожної операції.

Розрізняють дві основні організаційні форми складання: стаціонарну й рухливу. Стаціонарне складання виробу може здійснюватися послідовно або паралельно. В останньому випадку весь обсяг складальних робіт розчленовується по вузлах, що збираються паралельно на різних робочих місцях, з наступним складанням усього виробу з деталей і вузлів.

При рухливім складанні об'єкт, що збирається, переміщається від одного складального місця до іншого, причому за кожним робочим місцем закріплюються певні операції й робітники. Ці основні форми складання діляться ще на потокові й непотокові.

Потокове складання може здійснюватися як при нерухливому об'єкті складання, так і при рухливому.

При нерухливому об'єкті потокове складання виконується на розташовані в лінію нерухливих стендах. Кожний робітник (або бригада робітників) відповідно до встановленого такту складання виконує ту саму, твердо закріплену за ним операцію, переходячи від одного стенда до іншого. Таке складання звичайно застосовується в умовах дрібносерійного виробництва або при складанні великогабаритних виробів (важкі верстати, двигуни та ін.) і коли такт складання досить великий.

Потокове складання при рухливому об'єкті може здійснюватися декількома способами:

1. на конвеєрі, що безупинно рухається, швидкість переміщення якого забезпечує можливість виконання складальних операцій протягом кожного робочого місця;

2. на конвеєрі з пульсуючим (періодичним) рухом, коли складання проводиться в періоди зупинки об'єкта;

3. с переміщенням об'єкта, що збирається, від одного робочого місця до іншого вручну ( по рольгангові, на рейкових і безрейкових візках і ін.) або за допомогою спеціальних механічних транспортуючих засобів.

Основною розрахунковою величиною при потоковім складанні є «такт складання», що визначає період часу рівномірного випуску зібраних виробів або вузлів.

При потоковім складанні з регламентованими перервами на обслуговування робочих місць, відпочинок і т.д. користуються «дійсним тактом складання»

де Ф_рм - дійсний річний фонд часу роботи складального устаткування робочого місця за винятком річних втрат часу на регламентовані перерви на обслуговування робочих місць, відпочинок та інше в годиннику;

Д – річний випуск виробу або вузла, шт.

У проектних організаціях техпроцесс складання розробляється по картах або маршрутних відомостях. Для визначення послідовності операцій складання становлять технологічну схему складання.

При розробці по картах тех. процес розбивають на операції й переходи, указують устаткування, інструмент, пристосування, норму часу й кількість робітників, необхідних для виконання кожної операції.

В одиничнім і дрібносерійнім виробництві тех. процес складання звичайно розробляється по маршрутних відомостях. Техпроцесс розбивається тільки на операції.