- •10 Предмет і специфіка прикладної політології
- •12 Предмет і специфіка прикладної політології
- •14 Предмет і специфіка прикладної політології
- •16 Предмет і специфіка прикладної політології
- •18 Предмет і специфіка прикладної політології
- •20 Предмет і специфіка прикладної політології
- •22 Предмет і специфіка прикладної політології
- •24 Предмет і специфіка прикладної політології
- •26 Предмет і специфіка прикладної політології
- •28 Предмет і специфіка прикладної політології
- •32 Предмет і специфіка прикладної політології
- •34 Предмет і специфіка прикладної політології
- •36 Предмет і специфіка прикладної політології
- •38 Предмет і специфіка прикладної політології
- •40 Предмет і специфіка прикладної політології
- •42 Предмет і специфіка прикладної політології
- •44 Предмет і специфіка прикладної політології
- •46 Предмет і специфіка прикладної політології
- •48 Предмет і специфіка прикладної політології
- •50 Предмет і специфіка прикладної політології
- •52 Предмет і специфіка прикладної політології
- •54 Предмет і специфіка прикладної політології
- •56 Предмет і специфіка прикладної політології
- •58 Предмет і специфіка прикладної політології
- •60 Предмет і специфіка прикладної політології
- •64 Предмет і специфіка прикладної політології
- •66 Предмет і специфіка прикладної політології
- •68 Предмет і специфіка прикладної політології
- •70 Предмет і специфіка прикладної політології
- •72 Предмет і специфіка прикладної політології
- •74 Предмет і специфіка прикладної політології
- •76 Предмет і специфіка прикладної політології
- •78 Предмет і специфіка прикладної політології
- •80 Предмет і специфіка прикладної політології
- •82 Предмет і специфіка прикладної політології
- •84 Предмет і специфіка прикладної політології
- •88 Предмет і специфіка прикладної політології
- •90 Предмет і специфіка прикладної політології
- •92 Предмет і специфіка прикладної політології
- •94 Предмет і специфіка прикладної політології
- •96 Предмет і специфіка прикладної політології
- •98 Предмет і специфіка прикладної політології
- •100 Предмет і специфіка прикладної політології
- •102 Предмет і специфіка прикладної політології
- •104 Предмет і специфіка прикладної політології
- •108 Предмет і специфіка прикладної політології
- •112 Предмет і специфіка прикладної політології
- •114 Предмет і специфіка прикладної політології
- •116 Предмет і специфіка прикладної політології
- •118 Предмет і специфіка прикладної політології
- •120 Предмет і специфіка прикладної політології
- •122 Предмет і специфіка прикладної політології
- •124 Предмет і специфіка прикладної політології
- •126 Предмет і специфіка прикладної політології
- •128 Предмет і специфіка прикладної політології
- •132 Предмет і специфіка прикладної політології
- •134 Предмет і специфіка прикладної політології
- •136 Предмет і специфіка прикладної політології
- •138 Предмет і специфіка прикладної політології
- •140 Предмет і специфіка прикладної політології
- •144 Предмет і специфіка прикладної політології
- •146 Предмет і специфіка прикладної політології
- •148 Предмет і специфіка прикладної політології
- •150 Предмет і специфіка прикладної політології
- •152 Предмет і специфіка прикладної політології
- •154 Предмет і специфіка прикладної політології
- •156 Предмет і специфіка прикладної політології
- •158 Предмет і специфіка прикладної політології
- •160 Предмет і специфіка прикладної політології
- •164 Предмет і специфіка прикладної політології
- •166 Предмет і специфіка прикладної політології
- •168 Предмет і специфіка прикладної політології
- •Елементи психологічної атаки
34 Предмет і специфіка прикладної політології
(об'єднання людей навколо мети, а не формальне їх підкорення волі одного); мотивація персоналу; розробка та здійснення технології змін, неминучих під час досягнення задекларованих цілей; чітке бачення шляхів, методів і засобів реалізації управлінського рішення; розробка системи контролю за виконанням управлінських рішень, зокрема визначення стимулів і санкцій.
У повсякденному житті широко використовується термін «адміністративна система», який, будучи синонімічним доповненням до феномену державного управління, поєднує суб'єктів управлінського впливу і продуковану ними діяльність.
Державне управління здійснюють органи вищої, середньої та низової ланок, від взаємодії яких, а також між ними і об'єктами управління, залежить його ефективність.
Важливою умовою ефективності управління є постійне врахування і якісна реалізація суб'єктами управління загальних функцій управлінської діяльності. Головними з них є: визначення цілей, адміністративна, інформаційно-аналітична, соціальна, планування, прогнозування, мотивування, коригування діяльності, утримання відхилень у певних межах, забезпечення компетентності і дисципліни, здійснення контролю, створення сприятливого клімату, забезпечення цілісності, підвищення якості та ефективності службової діяльності.
Загальні функції управління конкретизуються у функціях державного управління — основних узагальнених завданнях, які виконують державні органи, їх структурні підрозділи та посадові особи в процесі керівництва суспільством і державою як політичною організацією. Функції державного управління характеризуються певною самостійністю, однорідністю, складністю та стабільністю владно-організуючого впливу суб'єкта управління, спрямованого на забезпечення життєво значущих потреб об'єкта управлінського впливу. Головними з них є функції планування, організування, комплектування кадрів, мотивування, контролювання. Кожну функцію можна деталізувати через певну кількість залежних функцій.
До головних цілей політичного управління належать: реалізація інтересів певних політичних сил і соціальних груп; регулювання суспільних відносин, суперечливих інтересів різних класів і соціальних груп; вироблення оптимальних форм організації і стимулювання індивідуальної та колективної діяльності; забезпечення політичної стабільності і
Політичне життя і державне управління 35
правопорядку; регулювання економічної діяльності; стимулювання науково-технічного прогресу; захист державних (національних) інтересів на міжнародній арені та ін.
Важливим аспектом дослідження процесів державного управління є обґрунтування законів управлінської діяльності, вміння застосовувати їх на практиці. їх методологічною передумовою є закони соціального управління, які, маючи об'єктивний характер, виражають важливі сталі внутрішні ознаки процесу управління. Головними з них є:
а) закон необхідної різноманітності. Відповідно до цьо го закону різноманітність, плюралістичні основи організа ції управлінської системи (суб'єкт управління) не повинні поступатись різноманітності об'єкта управління. Суб'єкт управлінського впливу має володіти достатніми можливо стями сприйняття, накопичення і переробки інформації для продукування рішень, здатних забезпечити функціо нування і розвиток об'єкта управління відповідно до зада них вимог (програми);
б) закон спеціалізації управління. Він передбачає, що управління суспільно-політичними процесами неминуче призводить до диференціації його форм і функцій, їх спе цифічного прояву в конкретно-історичних умовах розвит ку політично організованого соціального середовища;
в) закон інтеграції управління. За цим законом, в упра влінському циклі (управлінській дії) поєднуються різно манітні спеціалізовані операції на різних рівнях і напря мах управлінського процесу, що забезпечує його цілісність і цілеспрямованість;
г) закон економії часу. Він характеризує ефективність управління, його здатність виконати поставлені завдання з оптимальним використанням людських, матеріальних, фінансових, інформаційних та інших ресурсів;
ґ) закон пріоритетності соціальних цілей. У ньому підкреслено, що не політика, не «чиста» економіка мають бути метою розвитку суспільства, а постійне підвищення якості життя різних категорій населення, їх добробуту, соціального самопочуття тощо;
д) закон зростаючої суб'єктивності й інтелектуальності в управлінні. Провідна його ідея полягає в тому, що упра влінські відносини розгортаються між людьми, стандарти зація й уніфікація свідомості яких неможлива. Тому ці відносини пов'язані із суб'єктивними чинниками, особи- стісною оцінкою їх учасників. Крім того, чим вищий рі вень місцезнаходження суб'єкта управління, тим більше