12.Завдання контролінгу у процесі трансформації фінансової звітності відповідно до ifrs

Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ, IFRS/IAS) – це набір стандартів та тлумачень, які регламентують правила складання фінансової звітності. Діючі IFRS/IAS включають:

а) Міжнародні стандарти фінансової звітності;

б) Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку;

в) Тлумачення, розроблені Комітетом з тлумачень міжнародної фінансової звітності (КТМФЗ) або колишнім Постійним комітетом з тлумачень (ПКТ).

На відміну від нац. стандартів фін. звітності IFRS ґрунтуються на принципах, не на чітко унормованих інструкціях.

Стандарти вимагають дотримання таких основних принципів складання звітності:

 принцип нарахування (accrual basis),

 принцип безперервності (going concern),

 послідовності подання звітності;

 обережності (prudence).

Починаючи з 2005 року всі компанії, які ведуть свою діяльність

на території ЄС і корп. права яких мають обіг на фондовому ринку мають складати фінансову звітність згідно з IFRS/IAS.

В Україні з 2010 р. запроваджується обов‟язкове складення

фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності згідно з міжнар. стандартами підприємствами-емітентами, цінні папери яких перебувають у лістингу організаторів торгівлі на фондовому ринку, банками і страховиками, за власним рішенням іншими емітентами цінних паперів і фін. установами.

Завдання фінансового контролінгу у процесі здійснення роботи із трансформації звітності на базі IFRS/IAS чи US-GAAP полягають у систематизації та коригуванні інформації управлінського та бухгалтерського обліку таким чином, щоб її можна було використати для складання звітності за міжнародними стандартами.

Особливістю IFRS/IAS чи US-GAAP є висвітлення показників, що базуються на управлінському обліку і є релевантні як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів.

Управлінський підхід до складання звітності передбачає, що внутрішня інформація, яка забезпечується та використовується контролінгом для цілей підтримки управ. рішень може бути використана також для цілей складання зовнішньої звітності

 увага концентрується на забезпечення конгруентності між показниками результативності, що розраховуються для внутрішніх та для зовнішніх користувачів.

 управлінський підхід передбачає, що окремі категорії інформації спочатку використовуються у рамках підтримки управлінських рішень і вже потім використовуються для складання зовнішньої звітності.

Управлінський підхід передбачає використання для цілей складання звітності за IFRS/IAS/GAAP таких категорій управлінської інформації:

 планові та контрольні розрахунки;

 внутрішня звітність, у тому числі у розрізі окремих центрів відповідальності (сегментів);

 показники системи контролінгу ризиків.

14.Звітність за результатами викон. Бюджетів (репортинг).

Результати бюджетного контролю доцільно оформляти у вигляді звіту (рапорту) про виконання бюджетів. В оперативних звітах (рапортах) інтерпретуються результати виконання бюджетів, дається оцінка основних фінансових показників, а також формулюються пропозиції, які випливають із аналізу відхилень. Результати аналізу доцільно візуалізувати у формі діаграм, графіків, рисунків. У звітах поряд із фіксацією відхилень пояснюються їх причини та формулюються пропозиції щодо корекції бюджетів чи вдосконалення фін.-госп. діяльності. Завдяки рапортуванню забезпечується зворотній інформ. зв’язок між контролінгом та відповідними носіями рішень. Період підготовки звітів (рапортів) про результати бюдж. контролю залежить від специфіки діяльності підприємства та виду аналізованого бюджету.

На основі вивчення отриманих рапортів керівництво вживає оперативних заходів щодо корекції цільових та бюджетних показників, а також щодо підвищення ефективності діяльності. Важливим завданням контролінгу в цьому зв’язку є розробка системи мотиваційних стимулів щодо досягнення поточних цілей та бюджетних показників.

До типових причин незадоволення якістю рапортів:

- занадто багато показників;

- нечітка структура звіту;

- використання кожного разу нових показників;

- відсутність даних про динаміку в розрізі окремих періодів;

- відсутність порівняльних даних щодо інших підприємств