71.Теорема Прайнрайха-Люка.
Системні взаємозалежності та взаємозв’язки між різними підходами до оцінки вартості підприємства (інвестиційних проектів), зокрема тими, які базуються на грошових потоках та на показниках прибутковості дозволяє виявити теорема, обґрунтована американським економістом Прайнрайхом у 1937 році та підтверджена в 1955 році німецьким ученим Люке. Згідно з цією теоремою, теперішню вартість інвестиційного проекту чи вартість підприємства можна розрахувати не лише базуючись на грошових надходженнях та видатках, які генерує об’єкт оцінки, а й з використанням інших показників ефективності, зокрема, визначених на базі доходів та витрат підприємства. Виконання теореми Прайнрайха-Люке передбачає дотримання двох основних передумов:
1.Сума чистих грош. потоків (ЧГП) у довгостр. періоді співпадає із сумою чистого прибутку (ЧП) за період:
При цьому припускається, що на початку план. періоду відсутній прибуток і грош. надходження. Тобто в періоді t = 0 прибуток = 0 і підприємство здійснює лише грошові видатки.
2.При здійсненні розрахунків слід оперувати показником економічного прибутку (ЕП) , який визначається як різниця між прибутком підприємства та вартістю інвестованого в попередньому розрахунковому періоді (t-1) капіталу (ІКt-1). Базуючись на українській звітності економічний прибуток слід розраховувати як різницю між чистим прибутком та ціною залученого у попередньому розрахунковому періоді власного капіталу. Вартість інвестованого на початок періоду капіталу визначається як добуток обсягу інвестованого капіталу та коефіцієнту, який характеризує середньозважену вартість капіталу (p). Теоремою припускається, що сума інвестованого на початок планового періоду капіталу дорівнює різниці між накопиченим до початку планового періоду прибутком та накопиченими чистими грошовими потоками:
Можна вивести обсяг інвестов. капіталу для періоду 1,2,3 і т.д.:
ІК1 = ІК0 + ЧП1 - ЧГП1
ІК2 = ІК1 + ЧП2 – ЧГП2
Якщо зазначені передумови виконуються, то згідно з теоремою Прайнрайха-Люка протягом будь-якого планового горизонту (Т) теперішня вартість (К0) чистих грошових потоків, які генеруються в періоді буде дорівнювати теперішній вартості економічного прибутку за відповідний період. Якщо чистий грошовий потік позначити через показник free cash-flow (FCF), а показник прибутку до сплати % та після оподаткування через NOPAT, то отрим. таку рівність, яка показує зміст теореми:
Аналогічні результати отримуємо і при визначенні майб. вартості грош. потоків та прибутку, так званої кінц. варт. (KT):
Величина інвестованого капіталу, ціна залучення фінансових ресурсів, ставка дисконтування, теперішня вартість чистих грошових потоків та теперішня вартість майбутніх прибутків знаходяться у тісній взаємозалежності.
72.Теоретичне обґрунтування необхідності запровадження систем мотивації на підприємствах.
В умовах наявності конфліктів інтересів та асиметричного розподілу інформації виникає проблема з координацією діяльності окремих сегментів бізнесу та окремих підсистем системи управління. У менеджерів окремих лінійних підрозділів виникає спокуса до так званої опортуністичної поведінки, яка спрямована на вирішення власних економічних інтересів за рахунок компанії в цілому. Для досягнення своїх цілей агенти можуть вдаватися до маніпуляцій з інформацією, зокрема:
-надавати керівництву недостовірні (викривлені) звіти;
-не використовувати наявну інформації дія прийняття рішень, що максимізують результати діяльності компанії в цілому,
-штучно створювати інформаційні дефіцити.
Поряд із контролем, важливим інструментом вирішення проблеми опортуністичної поведінки менеджменту та персоналу- є ефективна система мотивації та матеріальної винагороди. Така система включає три компоненти:
-Форма матеріальної винагороди: матеріальне заохочення може мати матеріальну- чи нематеріальну форми, у вигляді грошових коштів, матеріальних цінностей (послуг), опціонів на акції. У подальшому- ми будемо виходити з того, що фінансовий контролінг при побудові системи мотивації керується перш за все грошовою формою матеріального стимулювання.
-Спосіб вимірювання результатів діяльності (performance measurement): передбачає вибір адекватних показників результативності та порядку їх розрахунку. Показники оцінки результативності можуть бути кількісними чи якісними (суб'єктивними). Вони можуть складатися з одного індикатора чи бути інтегральними (комбінація певних показників).
-Функція матеріальної винагороди: має бути розроблена певна функціональна залежність між результатами діяльності агента та обсягами його матеріальної винагороди. Відповідна функція може мати постійну та змінну частини (бонуси), бути лінійною чи не лінійною, мати характер опціонів.
'Завданням контролінгу поведінки є розробка такої системи мотивації, яка б стимулювала менеджмент та персонал до максимізації показників результативності діяльності ж окремих центрів відповідальності, так і компанії в цілому. З іншого боку, ефективна система мотивації має характеризуватися якомога меншими агентськими витратами, тобто витратами на збір інформації, контроль та на підтримку дієздатності системи мотивації. Фінансовий контролінг має забезпечити оптимальне поєднання окреслених елементів системи мотивації та інтеграцію цієї системи в загальну систему фінансово-економічного управління підприємством.