Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпоры.docx
Скачиваний:
57
Добавлен:
22.03.2015
Размер:
474.64 Кб
Скачать

22.Концепція зростання доходів власників (shareholder-value) а. Раппапорта

Вартісний підхід до управління бере свій початок з концепції максимізації вартості (доходів) власників корпоративних прав підприємства (Shareholder Value Added = SVA). Ідея SVA ґрунтується на положенні про те, що інвестори не зобов’язані вкладати свої кошти в корпоративні права конкретного підприємства, а можуть їх інвестувати в інші прибуткові фінансові активи. Це стосується як нових інвесторів, так і тих, які вже володіють корпоративними правами і можуть продати їх на ринку з метою вкладання коштів в інші об’єкти. Отже, підприємства знаходяться в стані постійної конкуренції як на ринках збуту готової продукції, так і на ринку капіталів.

Сутність варт.підходу до управл. фінансами підпр. унаочнює класична схема А. Раппапорта, яка характ. структурно-логічні взаємозв’язки між окремими компон. вартості.

Раппапорт вперше обґрунтовано доводить, що менеджери компанії мають фокусувати свої зусилля на максимізації вартості для інвесторів. На практиці, однак, менеджмент підприємства та його власники досить часто мають різні цілі, які нерідко конфліктують між собою. У світі, в якому власники (наприклад акціонери) мають обмежені можливості контролю над агентами (менеджментом), останні не завжди діють в інтересах власників. Агенти переслідують свої специф.інтереси і можуть підпорядковувати інтереси власників своїм власним.

Концепція максимізації вартості та доходів власників у значній мірі спрямована на те, щоб виробити інструменти інтеграції інтересів власників та менеджерів. Згідно з А. Раппапортом, чим більш негативними для керівництва будуть наслідки зменшення вартості підприємства та доходів власників внаслідок неякісного управління, тим меншою буде ймовірність того, що менеджмент буде діяти всупереч інтересам власників.

23.Концепція контролінгу, орієнтована на фун. Координації

Фін. контролінг - система інформ. забезпечення координації всіх підсистем управління, що передбачає використання методів та процедур з бюджетування, стратегічного планування, управлінського обліку, фін. діагностики, інвестор-рілейшнз, управління ризиками та внутрішнього контролю, які в сукупності зорієнтовані на підвищення ефективності фін.-екон. фін. рішень і збільшення вартості компанії.

Ефективний фін. контролінг означає постачання інформації для прийняття скоординованих фінансово-економічних рішень. Має забезпечити, щоб на підприємстві було “все під контролем”

Концепції: контроль, координація, інформаційне забезпечення.

В Європі переважають концепції контролінгу, які передбачають пріоритетність функції координації. Основні інструменти контролінгу, які забезпечують функцію координації:

- Трансфертні ціни

- Бюджетування

- Премія за результати діяльності

- Алокація (розподіл) витрат

Контролінг - самостійна субсистема управління спрямована на системоутворюючу та системоінтегруючу координацію

 в рамках підсистеми управління і між окремими підсистемами управління із урахуванням особливостей виробничої системи

 та на підтримку менеджменту для виконання специфічних задань координації з урахуванням заданих цілей.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]