2. Локальні мережі.

Локальна – це комп. мережа, в якій ЕОМ знах. на невеликій відстані один від одного, при цьому не використ. засоби зв’язку загального користування. Тополо-гія: зіркова – центральний ЕОМ наз серве-ром, до якого підключені всі ін.. комп. мережі. Сервер забезпечує централізова-не управління всією мережею, визначає маршрути передачі повідомлень, є центр. сховищем даних для всієї мережі. Недолі-ки: потрібна окрема машина для управлін-ня мережею, яку небажано використову-вати для ін. цілей. Відмова сервера веде до припинення роботи всієї мережі; кільце-ва – всі ЕОМ пов’язані в одне кільце і ф-і сервера розподіляються між усіма маши-нами мережі. Обмін інф-ї відбувається ли-ше між сусідніми машинами. Недоліки: при неполадці однієї машини робота ме-режі може зупинитися; лінійна – інф-ія гулятиме до тих пір, доки комп. не буде опізнаний. Комп. мережа працює до тих пір, поки всі машини включені і не вийшли з ладу.

3.Глобальні мережі.

Це складна структура із млн-ів ЕВМ, що з'єднані один з одним, основані на трьох осн. принципах:1) наявність єдиного центру, що координує діяльність і розв. всієї мережі; 2) використ. сист. маршрутизації, що дозволяє пакетам просуватись по ланцюгу вузлів мережі без дод. втручання людини; 3) застосування єдиної системи адресації, що робить мережу «прозорою» для зовн. Мереж, які є досяжними для б-я абонентської точки системи. В наш час існує значна к-сть різних глоб. Мереж, що діють у відповідності з різними протоколами. Для зв'язку таких мереж розроблені спец. Протоколи – шлюзи, що дозволяють передавати інф-ію із одної мережі в ін. Використ. шлюзів різко розширює можливості абонентів кожної глобальної мережі.

4.Поняття протокола.

Мережевий протокол – це метод, за доп. якого інф-ія обробляються структурними ел-ми мережі між якими встановлені кана-ли зв’язку та передаються по ним. Прото-коли між взаємодіючими машинами дають їм можливість посилати один одному вик-лики, обробляти помилкові ситуації. Сукуп-ність процедур та форматів даних, що встановлюють правила взаємодії різних систем одного мережевого рівня, наз. ме-реж. протоколом. Можна виділити логічну та процедурну хар-ку протоколу. Логічна – це структура і зміст інформації. Вона являє собою перелік типів повідомлень і їхню суть. Процедурна – правила виконання дій, приписаних певним протоколом взаємодії. Сукупність програмно- і апаратно- реалізо-ваних протоколів обміну і процедур, які здійснюють інтерфейс управляючих сигна-лів і даних, повинна створювати в логічно-му значенні єдину операц. систему мереж, незалежно від способу і місця їхньої реалі-зації. Обл. взаємодії відкритих систем хар-ться семирівневою ієрархією протоколів, що забезпечкє взаємодію абонентських систем мережі передаванням даних між ними. Кожний з блоків даних склад. із заго-ловка, інформац. поля даних і кінцевика. Заголовок містить інф-ію, пов’язану з управлінням передавання інформаційних потоків. Інформац. поля – це дані центр. частини блока, які передаються між при-кладними процесами взаємодіючих або-нентських систем. Завдання кінцевика – перевірка даних інформац. поля шляхом формування перевірочного блоку даних.