77.Фактори, що впливають на вибір методів трансфертного ціноутворення

Тран. ціни, встановлені на базі ринкових. Якщо існує ринок проміжного продукту – то ТЦ слід встановлювати на рівні ринкових цін проміжних продуктів. У практичній діяльності підпр. найчастіше викор. саме трансфертні ціни, розраховані на базі ринкових цін. Це зумовлено високим рівнем прозорості таких цін та неможливістю маніпулювання ними. Застосування ринкових цін можливе лише за виконання певних передумов:

- на зовнішньому ринку має бути в обігу продукт, аналогічний тому, на який встановлюється внутрішня ціна;

- у внутрішніх структурних одиницях, які є продавцями та споживачами відповідного продукту має бути свобода вибору між внутрішнім та зовнішнім ринками;

- відсутній ефект синергізму: у структурного підрозділу, що є постачальником, однакові витрати як за внутрішньої, так і за зовнішньої реалізації;

- трансакції всередині підприємства не здійснюють вплив на ціноутворення на зовнішньому ринку.

Трансфертне ціноутворення на базі витрат (змінних чи повних) обґрунтовується тим, що витрати є основою калькуляції ціни для зовнішньої реалізації. Якщо базою для трансфертного ціноутворення є витрати, то можливі різні модифікації цін. Основними двома варіантами є такі:

- ціна встановлюється на базі граничних (маржинальних) витрат або на базі повних витрат.

Трансфертні ціни на договірній базі. Метод використ., коли проявляється недосконалість ринкового механізму відносно проміжних продуктів. Наприклад, за різних витрат на збут за зовнішньої та внутрішньої реалізації, існує декілька ринкових цін, вони швидко змінюються або ринок є монополізованим. Трансфертні ціни за даного підходу – результат переговорів між керівниками центрів відповідальності.

78.Фактори, які обумовлюють необхідність побудови системи контролінгу на підприємстві.

Процес впровадження системи фінансового контролінгу на підприємстві починається з прийняття рішення про розробку системи контролінгу. Частіше за все таке рішення може бути обумовлене такими факторами:

-погіршення основн. показників ефект. діяльності підприємства: прибутку, рентаб. обороту і капіталу, ліквід. тощо;

-застарілі методи планування, калькуляції й аналізу, які не відповідають сучасним потребам менеджменту для прийняття оперативних і стратегічних фінансових рішень;

-поява нових чи трансформ. існуючих цілей діяльності підпр.;

-неузгодженість цілей як за вертикаллю управління, так і між структурними підрозділами за горизонталлю.

Аналіз зарубіжної і вітчизняної практики впровадження контролінгу доводить, що не слід приймати рішення про розробку й впровадження системи контролінгу в умовах різкого погіршення основних показників діяльності підприємства.

Найкращим моментом для початку побудови системи контролінгу є поява перших слабких сигналів (індикаторів) про можливі ризики для персп. успішного функціон. підприємства.

При визначенні початку процесу впровадження системи фінансового контролінгу слід враховувати фактор наявності у підприємства достатньої кількості фінансових і трудових ресурсів, адже розробка і впровадження даної системи потребує чималих коштів, тим більше якщо цей проект реалізується із залученням зовнішніх консультантів. Також значних витрат вимагає й підготовка чи прийняття на посаду фін. контролерів.

Необхідно враховувати й психологічний клімат в колективі, що складається на момент прийняття рішення. Якщо підприємство перебуває в критичному стані, то буває нелегко пояснити необхідність нових витрат на підвищення ефективності управління за допомогою ще недостатньо авторитетного й відомого в Україні інструментарію контролінгу. Набагато легше почати процес розробки й впровадження системи фінансового контролінгу за стійкого фінансового стану підприємства, а відповідно, і в сприятливий з психологічної точки зору момент.