71.Охорона промислової власності у мпп.

Основною міжнар угодою,що регулює питання охорони прав на винаходи і товарні знаки є Паризька конвенція по охороні прм вл-ті. Головна її ціль - створення більш сприятливих умов для патентування винаходів, пром зразків, реєстрації товарних знаків фірмами, організаціями і громадянами одних держав в ін. Учасники Конвенції створюють Міжнар союз по охороні пром вл-ті (Паризький союз), в якому приймають >100 держав, в тому числі У-на. Для різних країн-учасниць конвенція діє у різних редакціях в залежності від того, яка з них ратифікована певною країною.Конвенція не передбачає створення міжнар патенту (та міжнар торгового знаку), який, будучи виданий в одній країні-учасниці конвенції, мав би дію у всіх ін країнах. Одним із основних принципів Паризької конвенції є принцип національного режиму. Конвенція передбачає надання громадянам та фірмам будь-якої країни-її учасниці такої ж охорони пром вл-ті, яка надається або буде надаватися у майбутньому своїм громадянам зак-вом даної держави. Найбільш важливим правилом Паризької конвенції є правило про конвенційний пріоритет: патент отримує той, хто першим подав заявку на винахід, який надається також при патентуванні пром зразків, реєстрації тов. Знаків. В умовах розвитку патентування винаходів правила Паризької конвенції багато в чому стали недостатніми, особливо для країн, які проводять закордонне патентування в широких масштабах. Біль половини загальної кількості заявок на винаходи, що подаються у всіх країнах світу, дублюються, оскільки вони подаються на одні і ті ж винаходи, але в різних країнах. Виникла необхідність у поглибленні міжнар співробітництва в цій сфері. В результаті була укладена ін багатосторооня угода- Договір про патентну кооперацію (приймають участь близько 50 держав, діє для У-ни). Договір передбачає можливість складення та подання міжнар заявки, за якою проводиться пошук по виявленню рівня техники, який був, що має істотне значення для отримання патентов. Уніфікація з-нів про винаходи і створення єдиного патенту передбачено окремими регіональними угодами. Так, створення "європейського патенту" передбачено Конвенцією про видачу європейських патентів. Рядом країн - учасниць Паризької конвенції було підписано Мадридську конвенцію про міжнар реєстрацію фабрічних та товарних знаків (діє для У-ни). У відповідності з конвенцією у Міжнар бюро в Женеві подається заявка на товарний знак, і потім цей знак отримує охорону у всіх країнах - учасницях, без реєстрації його в кожній. У 70-х рр у Відні було підписано нова міжнар угода з питань товарних знаків - Договір про реєстрацію товарних знаків.

72.Питання, пов'язані з переходом права власності.

В доктринах МПП існують різні точки зору на те, який закон регулює перехід права власності, якщо ця річ набувається не в тій державі, де вона знаходиться. В одних країнах застосовується закон місця знаходження речі, в інших надаєься перевага особистому закону власника. У Великобританії, США на протязі тривалого часу вихідним був принцип згідно якого права на нерухомість визначаються особистим законом власника. А також наділяється увага переходу від принципу особистого закону до принципа місця знаходження речі. У праві Франції в ряді випадків перехід права власності на нерухомість визначається законом місця знаходження речі; в той же час у спадковому праві перехід майна в порядку спадкування часто визначається особистим законом спадкодавця. Однак, принцип особистого закона розглядається у сучасній доктрині більше як виключення із загального правила. Цей принцип продовжує зберігатися у зак-ві лише окремих країн (Бразилії, Аргентині). Поширення застосування закону місця знаходження речі обгрунтовується в іноземній літературі перш за все інтересами цивільного обороту. Таким чином, як правило, принцип lex reisitae визначає, які речі можуть бути взагалі об»єктом права власності, об»єм і зміст прав і обов»язків власника і частіше за все виникнення, перехід і припинення права власності. Колізійні питання відносин, які випливають із права власності, регулюються також в окремих мжнародних угодах. Гаазька конвенція про право. Яке застосовується до переходу права власності в міжн-ній торгівлі товарами, 1958 року вирішує ряд питань, пов»язаних з переходом права власності, не застосовуючи принцип lex reisitae, а на основі зобов»язального статуту, тобто права, яке застосовується сторонами до угоди зовнішньоторг-ої купівлі-продажу.