- •50. Проблема "укладення договору між відсутніми"
- •51.Порядок укладення зовнішньоекон-го договору (контракту)
- •52. Принцип автономії волі у зовнішньоекон-х договорах.
- •53.Законод-во Укр щодо зовнішньоекон-х договорів.
- •54. Застос-ння конвенції 1980 р. Про договори міжн купівлі-продажу товарів.
- •55. Загальна хар-ка Конвенції 1980 року про договори міжн-ї купівлі-продажу товарів
- •56.Засоби правового захисту продавця у відповідності з Віденською конвенцією 1980р.
- •57. Визначення права країни, що застос. До рег-ня прав та об-ків сторін з/ек угоди в разі відсутності угоди сторін щодо цього питання.
- •58. Правові режими в мпп
- •59.Нью-Йоркська конвенція 1974 р. Про позовну давність у міжн-ній купівлі-продажу товарів.
- •60. Визнання та виконання іноз.Судового рішення за зак-твом України
- •61 Гаазька конференція з міжнародного приватного права та її роль у розвитку міжнародного приватного права
- •62.Відмінність чартеру від коносаменту.
- •63. Діяльність Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (унідруа) щодо розвитку мпп
- •69.Питання права власності у відносинах з "іноземним елементом" за зак-вом Укр
- •70.Колізійні питання права власності
- •71.Охорона промислової власності у мпп.
- •72.Питання, пов'язані з переходом права власності.
- •73.Право власності на "товар у дорозі".
- •75.Право власності та ризик випадкової загибелі речі.
- •77.Колізійні питання деліктних зобов'язань у мпп
- •78.Умови виникнення зобов'язань з делікту
- •79. Прич. Зв’язок як умова вин-ня деліктного зоб-ня.
- •80.Шкода як умова вин-ня деліктного зоб-ня.
- •82.Міжнародно-правове регул-ння питань, пов'язаних з деліктною відповідальністю.
- •84.Норми щодо деліктних зобов’язань в міжн-х договорах Укр.
- •85.Майнові та особисті немайнові стосунки подружжя в мпп
- •86.Умови реєстраціїї шлюбу. Загальна хар-ка.
- •87.0Собливості укладання шлюбу з іноземцем
- •89.Порядок укладання шлюбу за кордоном
- •90.Розірвання шлюбу у мпп
- •91.Розірвання шлюбу з іноз. Громадянином за зак-вом у-ни.
- •92.Правовідносини з опіки і піклування.
- •95. Міжн-ні договори щодо спадкового права.
- •96.Колізійні питання спадкового права у мпп
- •97.Правовий режим рухомого та нерухомого спадкового майна
- •98.Проблеми успадкування за законом та заповітом
- •99.Вимоги щодо форми заповіту
- •100.Колізійні питання спадкового права у зак-ві у країни
- •101.Поняття міжн-го цивільного процесу
- •102.Міжнародна підсудність.
- •103.Пряме та непряме визначення міжн-ї підсудності.
- •104.Види підсудності у нац зак-вах.
- •106.Вирішення питання підсудності справ з іноземними громадянами у Цивільному Процесуальному кодексі Укр
- •107.Процесуальний статус іноземних юо та фо за законод-вом Укр
- •108.0Ргани, уповноважені здійснювати захист цивільних прав іноземців
- •109.Джерела міжн-го цивільного процесу
- •110.Багатосторонні договори в сфері міжн-го цивільного процесу
- •113. Трампове судноплавство.
- •115.Імпорт (експорт) товарів посередниками
- •116.Товарообмінні (бартерні) операції
- •117. Варшавська конвенція (к-венція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжн-х повітряних перевезень) 1929 р.
71.Охорона промислової власності у мпп.
Основною міжнар угодою,що регулює питання охорони прав на винаходи і товарні знаки є Паризька конвенція по охороні прм вл-ті. Головна її ціль - створення більш сприятливих умов для патентування винаходів, пром зразків, реєстрації товарних знаків фірмами, організаціями і громадянами одних держав в ін. Учасники Конвенції створюють Міжнар союз по охороні пром вл-ті (Паризький союз), в якому приймають >100 держав, в тому числі У-на. Для різних країн-учасниць конвенція діє у різних редакціях в залежності від того, яка з них ратифікована певною країною.Конвенція не передбачає створення міжнар патенту (та міжнар торгового знаку), який, будучи виданий в одній країні-учасниці конвенції, мав би дію у всіх ін країнах. Одним із основних принципів Паризької конвенції є принцип національного режиму. Конвенція передбачає надання громадянам та фірмам будь-якої країни-її учасниці такої ж охорони пром вл-ті, яка надається або буде надаватися у майбутньому своїм громадянам зак-вом даної держави. Найбільш важливим правилом Паризької конвенції є правило про конвенційний пріоритет: патент отримує той, хто першим подав заявку на винахід, який надається також при патентуванні пром зразків, реєстрації тов. Знаків. В умовах розвитку патентування винаходів правила Паризької конвенції багато в чому стали недостатніми, особливо для країн, які проводять закордонне патентування в широких масштабах. Біль половини загальної кількості заявок на винаходи, що подаються у всіх країнах світу, дублюються, оскільки вони подаються на одні і ті ж винаходи, але в різних країнах. Виникла необхідність у поглибленні міжнар співробітництва в цій сфері. В результаті була укладена ін багатосторооня угода- Договір про патентну кооперацію (приймають участь близько 50 держав, діє для У-ни). Договір передбачає можливість складення та подання міжнар заявки, за якою проводиться пошук по виявленню рівня техники, який був, що має істотне значення для отримання патентов. Уніфікація з-нів про винаходи і створення єдиного патенту передбачено окремими регіональними угодами. Так, створення "європейського патенту" передбачено Конвенцією про видачу європейських патентів. Рядом країн - учасниць Паризької конвенції було підписано Мадридську конвенцію про міжнар реєстрацію фабрічних та товарних знаків (діє для У-ни). У відповідності з конвенцією у Міжнар бюро в Женеві подається заявка на товарний знак, і потім цей знак отримує охорону у всіх країнах - учасницях, без реєстрації його в кожній. У 70-х рр у Відні було підписано нова міжнар угода з питань товарних знаків - Договір про реєстрацію товарних знаків.
72.Питання, пов'язані з переходом права власності.
В доктринах МПП існують різні точки зору на те, який закон регулює перехід права власності, якщо ця річ набувається не в тій державі, де вона знаходиться. В одних країнах застосовується закон місця знаходження речі, в інших надаєься перевага особистому закону власника. У Великобританії, США на протязі тривалого часу вихідним був принцип згідно якого права на нерухомість визначаються особистим законом власника. А також наділяється увага переходу від принципу особистого закону до принципа місця знаходження речі. У праві Франції в ряді випадків перехід права власності на нерухомість визначається законом місця знаходження речі; в той же час у спадковому праві перехід майна в порядку спадкування часто визначається особистим законом спадкодавця. Однак, принцип особистого закона розглядається у сучасній доктрині більше як виключення із загального правила. Цей принцип продовжує зберігатися у зак-ві лише окремих країн (Бразилії, Аргентині). Поширення застосування закону місця знаходження речі обгрунтовується в іноземній літературі перш за все інтересами цивільного обороту. Таким чином, як правило, принцип lex reisitae визначає, які речі можуть бути взагалі об»єктом права власності, об»єм і зміст прав і обов»язків власника і частіше за все виникнення, перехід і припинення права власності. Колізійні питання відносин, які випливають із права власності, регулюються також в окремих мжнародних угодах. Гаазька конвенція про право. Яке застосовується до переходу права власності в міжн-ній торгівлі товарами, 1958 року вирішує ряд питань, пов»язаних з переходом права власності, не застосовуючи принцип lex reisitae, а на основі зобов»язального статуту, тобто права, яке застосовується сторонами до угоди зовнішньоторг-ої купівлі-продажу.