70.Колізійні питання права власності

У законадавстві багатьох держав є відмінність між правом на нерухоме та на рухоме майно. У відношенні нерухомості законод-во, судова практика і доктрина цих держав дотримуються принципу, відповідно до якого право власності на нерухомість регулюється законом місцезнаходження нерухомості. Цей закон визначає і зміст права власності на нерухомість, і форму й умови переходу прав на нерухомість. Особливо жорстко даний принцип проводиться у відношенні такої категорії нерухомого майна, як земельні ділянки. Більш складними є положення щодо рухомого майна. Сюди відносяться звичайно права вимоги, цінні папери, транспортні засоби, особисті речі і т. ін.. У відношенні режиму рухомого майна принцип закону місцезнаходження речі має вирішальне значення, хоча в деяких країнах це питання вирішується по-різному. По-перше, вважається загальновизнаним, що якщо в якій-небудь державі річ правомірно перейшла за законами цієї держави у власність особи, то при зміні місця перебування речі право власності на дану річ зберігається за її власником. Таким чином, визнається право власності на річ, придбану за кордоном. По-друге, звичайно визнається, що обсяг прав власника визначається законом місця перебування речі, при переміщенні речі з однієї держави в іншу відповідно змінюється і зміст прав власника. При цьому не має значення, які права належали власнику речі до її переміщення в дану державу. Існують різні точки зору на те, який закон регулює перехід права власності, якщо річ здобувається не в тій державі, де вона знаходиться. В одних країнах застосовується закон місця перебування речі (ФРАНЦ), в інших перевага віддається особистому закону власника. Однак принцип особистого закону розглядається в сучасній доктрині більше як виключення з загального правила, продовжує зберігатися в зак-ві окремих країн (Аргентини, Бразилії). Таким чином, як правило, принцип місцезнах-ння речі визначає, які речі можуть бути взагалі об'єктом права власності, обсяг і зміст прав і обов'язків власника і найчастіше виникнення, перехід і припинення права власності. Колізійні питання відносин, що випливають із права власності, регулюються також в окремих міжн-х угодах. Гаазька конвенція про право, застосовуваному до переходу права власності в міжн-ній торгівлі товарами вирішує ряд питань, зв'язаних з переходом права власності, не на підставі принципу місцезнах-ння речі, а на підставі зобов'язального статуту, тобто права, застосовуваного сторонами до угоди зовнішньоторг-ї купівлі-продажу. У діючому в Укр зак-ві мається небагато колізійних норм, що стосуються права власності. Основне правило формул-ся так:«право власності на майно визначається по праву країни, де це майно знаходиться» По-друге, передбачається, що право власності на транспортні засоби, що підлягають внесенню в державні реєстри, визначається по праву країни, де транспортний засіб внесений до реєстру. По-третє, передбачено, що виникнення і припинення права власності на майно визначаються по праву країни, де це майно знаходилося в момент, коли мала місце дія чи інша обставина, що послужила підставою для чи виникнення припинення права власності, якщо інше не передбачено законом. Питання переходу права власності і ризику випадкової загибелі речі мають особливе значення в міжн-ній купівлі-продажу товарів. Передбачено, що виникнення і припинення права власності на майно, що є предметом угоди, визначаються по праву місця здійснення угоди, якщо інше не встановлено угодою сторін. Це означає, що за основу прийнятий принцип автономії волі сторін. Якщо ж сторони в контракті не вирішили це питання, то тоді починає діяти колізійний принцип lex loci contractus. ЦКУ: Ризик випадкової загибелі відчужуваної речі переходить на набувача одночасно з виникненням у нього права власності, якщо інше не встановлено договором. Якщо відчужувач несвоєчасно передав річ чи набувач несвоєчасно прийняв її, ризик випадкової загибелі несе сторона, що прострочила. Особливі складності в міжн-ній практиці викликають випадки, коли предметом угоди є товар в дорозі. Наприклад, товар перевозиться морем чи по залізниці, а сторони під час його перебування в дорозі здійснюють операцію по передачі на нього права власності. Закон наказує в цих випадках застосовувати або закон місця відправлення речі, або закон місця призначення речі.