- •50. Проблема "укладення договору між відсутніми"
- •51.Порядок укладення зовнішньоекон-го договору (контракту)
- •52. Принцип автономії волі у зовнішньоекон-х договорах.
- •53.Законод-во Укр щодо зовнішньоекон-х договорів.
- •54. Застос-ння конвенції 1980 р. Про договори міжн купівлі-продажу товарів.
- •55. Загальна хар-ка Конвенції 1980 року про договори міжн-ї купівлі-продажу товарів
- •56.Засоби правового захисту продавця у відповідності з Віденською конвенцією 1980р.
- •57. Визначення права країни, що застос. До рег-ня прав та об-ків сторін з/ек угоди в разі відсутності угоди сторін щодо цього питання.
- •58. Правові режими в мпп
- •59.Нью-Йоркська конвенція 1974 р. Про позовну давність у міжн-ній купівлі-продажу товарів.
- •60. Визнання та виконання іноз.Судового рішення за зак-твом України
- •61 Гаазька конференція з міжнародного приватного права та її роль у розвитку міжнародного приватного права
- •62.Відмінність чартеру від коносаменту.
- •63. Діяльність Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (унідруа) щодо розвитку мпп
- •69.Питання права власності у відносинах з "іноземним елементом" за зак-вом Укр
- •70.Колізійні питання права власності
- •71.Охорона промислової власності у мпп.
- •72.Питання, пов'язані з переходом права власності.
- •73.Право власності на "товар у дорозі".
- •75.Право власності та ризик випадкової загибелі речі.
- •77.Колізійні питання деліктних зобов'язань у мпп
- •78.Умови виникнення зобов'язань з делікту
- •79. Прич. Зв’язок як умова вин-ня деліктного зоб-ня.
- •80.Шкода як умова вин-ня деліктного зоб-ня.
- •82.Міжнародно-правове регул-ння питань, пов'язаних з деліктною відповідальністю.
- •84.Норми щодо деліктних зобов’язань в міжн-х договорах Укр.
- •85.Майнові та особисті немайнові стосунки подружжя в мпп
- •86.Умови реєстраціїї шлюбу. Загальна хар-ка.
- •87.0Собливості укладання шлюбу з іноземцем
- •89.Порядок укладання шлюбу за кордоном
- •90.Розірвання шлюбу у мпп
- •91.Розірвання шлюбу з іноз. Громадянином за зак-вом у-ни.
- •92.Правовідносини з опіки і піклування.
- •95. Міжн-ні договори щодо спадкового права.
- •96.Колізійні питання спадкового права у мпп
- •97.Правовий режим рухомого та нерухомого спадкового майна
- •98.Проблеми успадкування за законом та заповітом
- •99.Вимоги щодо форми заповіту
- •100.Колізійні питання спадкового права у зак-ві у країни
- •101.Поняття міжн-го цивільного процесу
- •102.Міжнародна підсудність.
- •103.Пряме та непряме визначення міжн-ї підсудності.
- •104.Види підсудності у нац зак-вах.
- •106.Вирішення питання підсудності справ з іноземними громадянами у Цивільному Процесуальному кодексі Укр
- •107.Процесуальний статус іноземних юо та фо за законод-вом Укр
- •108.0Ргани, уповноважені здійснювати захист цивільних прав іноземців
- •109.Джерела міжн-го цивільного процесу
- •110.Багатосторонні договори в сфері міжн-го цивільного процесу
- •113. Трампове судноплавство.
- •115.Імпорт (експорт) товарів посередниками
- •116.Товарообмінні (бартерні) операції
- •117. Варшавська конвенція (к-венція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжн-х повітряних перевезень) 1929 р.
89.Порядок укладання шлюбу за кордоном
Шлюб може вважатися цивіл/прав угодою (договором), різновидом партнерства або ж добровільним союзом чоловіка й жінки, внаслідок чого між особами, які одружуються, встановлюється особливе шлюбне правовідношення. Умови реєстрації шлюбу поділяються на матеріальні та формальні. Матеріальні - позитивні чи негативні вимоги з наявністю чи відсутністю яких пов'язується питання про дійсність шлюбу (наприклад, досягнення шлюбного віку; наявність дієздатності; відсутність між особами, які беруть шлюб, певного ступеня родинності). Формальні— це вимоги до процедури його оформлення (наприклад. попередня публікація про шлюб; церемонія шлюбу, яка відбувається в цивільній чи релігійній формі). Стосовно формальних умов реєстрації шлюбу всі правові системи можна поділити на три групи. До першої належать держави, шлюби в яких реєструють тільки в цивільній формі (Франція, Бельгія, Швейцарія, ФРН, Україна, Японія, більшість штатів СІЛА). До другої — в цивільній чи релігійній формі за вибором подружжя (Іспанія, Італія, Англія, Канада, ін.). До третьої — тільки в релігійній формі (Ізраїль, Кіпр, Ліхтенштейн, деякі штати США, окремі провінції Канади, мусульманські держави — Іран, Ірак та ін„ Греція до 1982 р.). Отже, правові наслідки може породжувати в одних державах тільки цивільний шлюб (зареєстрований державними органами); в інших — однаковою мірою як цивільний, так і церковний; у третіх — тільки церковний. У католицьких державах (Іспанія, Італія та ін.) взяття шлюбу в церковній формі передбачає обов'язкове наступне повідомлення державних органів про церковну церемонію та наступну його реєстрацію. Якщо ж у державах є обов'язковим цивільний шлюб, то після його реєстрації допускається, за бажанням тих, хто бере шлюб, ще й обряд церковного вінчання. Правовим системам відомі "шлюби за загальним правом" (визнаються правом 13 штатів США). Для Їх узяття не потрібно дотримуватися ніяких формальностей. Вони вважаються дійсними, якщо сторони добровільно виявили згоду стати подружжям і між ними існують фактичні шлюбні відносини. Процедура оформлення шлюбу зазвичай складається з двох частин: підготовчої та основної. Підготовча частина - це оголошення шлюбу, що надає можливість зацікавленим особам заявити свої заперечення. У правових системах "сім'ї загального права", зокрема в англії та США, оголошення шлюбу може бути замінено отриманням дозволу (ліцензії) церковних чи державних органів, до компетенції яких входить реєстрація шлюбів. Для отримання строкової ліцензії, дійсної від 1 місяця до 1 року, сторони зобов'язані під присягою заявити про відсутність перешкод до взяття шлюбу. Присутність обох сторін, які беруть шлюб, є умовою, що передбачена майже в усіх правових системах, у т. ч. і в Укр. Тільки в окремих державах як виняток допускається представництво (наприклад, в Іспанії, Панамі, Перу). Присутність установленого числа повнолітніх свідків (від 2 до 6) є однією з обов'язкових формальних умов шлюбу за зак-вом багатьох держав. Шлюб, зареєстрований з порушенням умов, передбачених певною правовою системою, може бути абсолютно чи відносно недійсним (оспорюваним).