- •50. Проблема "укладення договору між відсутніми"
- •51.Порядок укладення зовнішньоекон-го договору (контракту)
- •52. Принцип автономії волі у зовнішньоекон-х договорах.
- •53.Законод-во Укр щодо зовнішньоекон-х договорів.
- •54. Застос-ння конвенції 1980 р. Про договори міжн купівлі-продажу товарів.
- •55. Загальна хар-ка Конвенції 1980 року про договори міжн-ї купівлі-продажу товарів
- •56.Засоби правового захисту продавця у відповідності з Віденською конвенцією 1980р.
- •57. Визначення права країни, що застос. До рег-ня прав та об-ків сторін з/ек угоди в разі відсутності угоди сторін щодо цього питання.
- •58. Правові режими в мпп
- •59.Нью-Йоркська конвенція 1974 р. Про позовну давність у міжн-ній купівлі-продажу товарів.
- •60. Визнання та виконання іноз.Судового рішення за зак-твом України
- •61 Гаазька конференція з міжнародного приватного права та її роль у розвитку міжнародного приватного права
- •62.Відмінність чартеру від коносаменту.
- •63. Діяльність Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (унідруа) щодо розвитку мпп
- •69.Питання права власності у відносинах з "іноземним елементом" за зак-вом Укр
- •70.Колізійні питання права власності
- •71.Охорона промислової власності у мпп.
- •72.Питання, пов'язані з переходом права власності.
- •73.Право власності на "товар у дорозі".
- •75.Право власності та ризик випадкової загибелі речі.
- •77.Колізійні питання деліктних зобов'язань у мпп
- •78.Умови виникнення зобов'язань з делікту
- •79. Прич. Зв’язок як умова вин-ня деліктного зоб-ня.
- •80.Шкода як умова вин-ня деліктного зоб-ня.
- •82.Міжнародно-правове регул-ння питань, пов'язаних з деліктною відповідальністю.
- •84.Норми щодо деліктних зобов’язань в міжн-х договорах Укр.
- •85.Майнові та особисті немайнові стосунки подружжя в мпп
- •86.Умови реєстраціїї шлюбу. Загальна хар-ка.
- •87.0Собливості укладання шлюбу з іноземцем
- •89.Порядок укладання шлюбу за кордоном
- •90.Розірвання шлюбу у мпп
- •91.Розірвання шлюбу з іноз. Громадянином за зак-вом у-ни.
- •92.Правовідносини з опіки і піклування.
- •95. Міжн-ні договори щодо спадкового права.
- •96.Колізійні питання спадкового права у мпп
- •97.Правовий режим рухомого та нерухомого спадкового майна
- •98.Проблеми успадкування за законом та заповітом
- •99.Вимоги щодо форми заповіту
- •100.Колізійні питання спадкового права у зак-ві у країни
- •101.Поняття міжн-го цивільного процесу
- •102.Міжнародна підсудність.
- •103.Пряме та непряме визначення міжн-ї підсудності.
- •104.Види підсудності у нац зак-вах.
- •106.Вирішення питання підсудності справ з іноземними громадянами у Цивільному Процесуальному кодексі Укр
- •107.Процесуальний статус іноземних юо та фо за законод-вом Укр
- •108.0Ргани, уповноважені здійснювати захист цивільних прав іноземців
- •109.Джерела міжн-го цивільного процесу
- •110.Багатосторонні договори в сфері міжн-го цивільного процесу
- •113. Трампове судноплавство.
- •115.Імпорт (експорт) товарів посередниками
- •116.Товарообмінні (бартерні) операції
- •117. Варшавська конвенція (к-венція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжн-х повітряних перевезень) 1929 р.
95. Міжн-ні договори щодо спадкового права.
1)Мінська конвенція про правову допомогу. Нею передбачений принцип рівності гром-н договірних держав. У відносинах по спадкуванню рухомого майна застосовують колізійну прив»язку останнього постійного місця проживання спадкодавця, до заповідальної дієздатності скасовувати заповіт, а також до форми заповіту та форми акта його скасування може застосовуватися колізійна прив»язка місця проживання заповідача в момент складення акту. Заповіт чи його відміна не можуть бути визнані недійсними внаслідок недотримання форми, якщо остання задовольняє вимоги права місця його укладення. 2)Конвенці про колізію законів. Що стосується форми заповідальних розпоряджень (Гаазька конвенція 1961 р.). Її норми мають декілька колізійних прив»язок, застосовуваних до визначення дійсності заповідального розпорядження чи такого, що відміняє попереднє заповідальне розпорядження. Встановлено пріорітет дії правових норм договірних держав, які визнають заповідальні розпорядження, вчинення відповідно до формальних вимог іншого законодавства іншого ніж вказаного в конвенції. 3)Конвенція про право, яке підлягає застосуванню до спадкування нерухомого майна (Гаазька конвенція 1989 р.) Дана Конвенція навідміну від попередньої не тільки констатує право особи на вибір певного правопорядку для врегул-ння спадкових правовідносин, а й вимагає юр-го оформлення такого вибору шляхом складення відповідної заяви. Колізійни принципи передбачені Конвенцією покликані встановлювати дійсність угоди по спадкуванню, яка складається учасниками спадкових правовідносин, і визначає момент виникнення права на спадок та зміну чи припинення цього права. Вона недопускає виникнення взаємних вимог по спадкуванню осіб, які є під юрисдикцією різнх держав, якщо не зрозуміла черговість закликання до спадкування. 4)Гаазька конвенція про право. Застосовуване до майна, розпорядження яким здійснюється на засадах довірчої власності та його визнання. 5)Конвенція стосовно міжн-го управління майном померлих осіб. 6)Вашингтонська конвенці про єдиний закон стосовно фрми міжн-го заповіту.
96.Колізійні питання спадкового права у мпп
В різних країнах неоднаково визначається коло спадкоємців за законом і за заповітом; установлюються різні вимоги, пропоновані до форми заповіту; існують різні системи розподілу спадкоємного майна і т.д. При спадкуванні за законом у самому законі конкретної держави передбачається, хто є спадкоємцем і в якій черговості призивається до одержання спадкоємного майна; є суттєві відмінності між нормами законів різних країн. Точно так само обстоїть справа і зі спадкуванням за заповітом. У більшості країн заповіт повинний бути складений у письм. формі і засвідчений у визначеному порядку, наприклад у нотаріуса. У деяких же країнах допускається складання заповіту в так називаної олографічній формі, тобто написаним власноручно спадкодавцем, і не потрібно, щоб він було засвідчений. За законами одних держав не можна в заповіті обмежити права якої-небудь категорії спадкоємців. В інших же країнах у заповіті може бути встановлений ряд умов спадкоємцям для одержання спадщини. При рішенні подібних проблем насамперед виникають питання про право, що підлягає застосуванню: чи варто застосовувати закон місця перебування майна чи закон місця складання заповіту і т.д. Законод-во і практика держав вирішують ці питання по-різному. У ВБ і США проводиться розмежування між спадкуванням нерухомого майна і спадкуванням рухомого майна. До спадкування нерухомого майна застосовується закон місця перебування нерухомості, а до спадкування рухомого майна — закон останнього доміцилія спадкодавця, тобто закон його місця проживання. У Франції - закон країни їхнього місця перебування. Що ж стосується рухомостей, те у відношенні їх у судовій практиці застосовується звичайно особистий закон спадкодавця, під яким розуміється закон доміцилія. У ФРН, Угорщині та ін. на відміну від системи, прийнятої у ВБ, США, Франція, вихідним є принцип єдності спадкового майна. І до рухомого, і до нерухомого майна застосовується закон громадянства спадкодавця. Колізійні питання спадкування регулюються звичайно внутрішнім законод-вом держав. Багатосторонні угоди в цій області є лише по окремих питаннях. Такою угодою є Конвенція про колізію законів у відношенні форм заповіту 1961 р., Конвенція про форму міжн-го заповіту. Питання спадкування регулюються також в взаємних умовах про правову допомогу по цивільних, сімейних і кримінальних справах і в Конвенції країн СНД про правову допомогу 1993 р.