82.Міжнародно-правове регул-ння питань, пов'язаних з деліктною відповідальністю.

Деліктне зобов’язання у МПП - правовідношення з “іноземним елементом”, зміст якого полягає у праві чи обов’язку потерпілої особи вимагати відновлення чи компенсації порушених прав особою, що протиправним діянням заподіяла шкоду потерпілому. Аналіз джерел права правових систем свідчить про те, що умовами виникнення зобов’язань з делікту є: 1.заподіяння шкоди майну чи особі, 2.протиправність діяння, 3. причинний зв’язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, 4.вина. Шкода – це не тільки умова виникнення деліктного зобов’язання у будь-якій правовій системі, а й міра деліктної відповідальності. За відсутністю шкоди не можна говорити про виникнення зобов”язання з делікту. Обов’язок доказування шкоди лежить на позивачеві. Наступною умовою виникнення деліктної відповідальності є протиправність діяння. Протиправність може проявлятись у двох формах: дії та бездіяльності. Існують дві протилежні теорії протиправності. Згідно з першою (традиційною) є чітко визначене число правопорушень, за межами яких деліктна відповідальність виключаються. Згідно з другою теорією (еволюційною), відповідальність за протиправне діяння настає завжди, крім випадків, коли воно дозволено законом. Причинний зв’язок як умову виникнення делікт відповідальності визнають усі національні правові системи. Вважається, що відшкодуванню підлягає лише та шкода, яка є причинно-обумовлена протиправним діянням. Останнє повинно викликати цю шкоду. Вина вважається суб’єктивною умовою деліктного зобов”язання і виражає психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її результатів. Цей елемент не завжди обов’язковий для настання відповідальності за деліктом. Іноді передбачається принцип безвинної відповідальності (“об’єктивної”). Винна відповідальність у правовідносинах за участю юр. осіб часто заміняється об’єктивною відповідальністю.

84.Норми щодо деліктних зобов’язань в міжн-х договорах Укр.

Норми стосовно деліктних зобов’язань були включені тільки в останні за часом підписання двосторонні угоди про надання правової допомоги. Основною колізійною прив’язкою про правову допомогу за участю Укр є закон місця заподіяння шкоди. У всіх договорах передбачається прив’язка до закону громадянства, якщо потерпілий та делінквент є громадянами однієї договірної держави. Ця прив’язка є зустрічною, оскільки полегшує збирання доказів, ведення переписки, обчислення судових витрат, процесуальних строків тощо. У договорах зазначається, що у справах про відшкодування шкоди, заподіяної деліктом, компетентними визначаються суди держави-учасниці угоди, на території якої було заподіяно шкоду чи мали місце інші обставини, які стали підставою для вимоги та відшкодування збитків. Крім двосторонніх угод про правову допомогу для регул-ння цивільної відповідальності, що настає з делікту, застосовуються багатосторонні міжн-ні угоди, які переважно регулюють спеціальні випадки деліктної відповідальності. У них можуть тільки охоплюватися тільки підстави та умови відшкодування шкоди. Прикладом конвенцій, які поряд із нормами про умови відповідальності за делікти охоплюють і норми про відповідальність про порушення цих умов, є Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу. і Протокол 1976 р. до неїю Укр є учасницею Міжн-ї конвенції щодо втручання у відкритому морі у випадках аварій, які приводять до забруднення нафтою, основна мета якої – запобігання забрудненню узбережжя прибережних держав нафтою в наслідок морських аварій, що трапились у відкритому морі. Укр укладено й двосторонні угоди, в т. ч. на міжвідомчому рівні, у цій сфері. Укр було підписано угоду про співробітництво у сфері ядерної безпеки та радіаційного захисту.