- •50. Проблема "укладення договору між відсутніми"
- •51.Порядок укладення зовнішньоекон-го договору (контракту)
- •52. Принцип автономії волі у зовнішньоекон-х договорах.
- •53.Законод-во Укр щодо зовнішньоекон-х договорів.
- •54. Застос-ння конвенції 1980 р. Про договори міжн купівлі-продажу товарів.
- •55. Загальна хар-ка Конвенції 1980 року про договори міжн-ї купівлі-продажу товарів
- •56.Засоби правового захисту продавця у відповідності з Віденською конвенцією 1980р.
- •57. Визначення права країни, що застос. До рег-ня прав та об-ків сторін з/ек угоди в разі відсутності угоди сторін щодо цього питання.
- •58. Правові режими в мпп
- •59.Нью-Йоркська конвенція 1974 р. Про позовну давність у міжн-ній купівлі-продажу товарів.
- •60. Визнання та виконання іноз.Судового рішення за зак-твом України
- •61 Гаазька конференція з міжнародного приватного права та її роль у розвитку міжнародного приватного права
- •62.Відмінність чартеру від коносаменту.
- •63. Діяльність Міжнародного інституту з уніфікації приватного права (унідруа) щодо розвитку мпп
- •69.Питання права власності у відносинах з "іноземним елементом" за зак-вом Укр
- •70.Колізійні питання права власності
- •71.Охорона промислової власності у мпп.
- •72.Питання, пов'язані з переходом права власності.
- •73.Право власності на "товар у дорозі".
- •75.Право власності та ризик випадкової загибелі речі.
- •77.Колізійні питання деліктних зобов'язань у мпп
- •78.Умови виникнення зобов'язань з делікту
- •79. Прич. Зв’язок як умова вин-ня деліктного зоб-ня.
- •80.Шкода як умова вин-ня деліктного зоб-ня.
- •82.Міжнародно-правове регул-ння питань, пов'язаних з деліктною відповідальністю.
- •84.Норми щодо деліктних зобов’язань в міжн-х договорах Укр.
- •85.Майнові та особисті немайнові стосунки подружжя в мпп
- •86.Умови реєстраціїї шлюбу. Загальна хар-ка.
- •87.0Собливості укладання шлюбу з іноземцем
- •89.Порядок укладання шлюбу за кордоном
- •90.Розірвання шлюбу у мпп
- •91.Розірвання шлюбу з іноз. Громадянином за зак-вом у-ни.
- •92.Правовідносини з опіки і піклування.
- •95. Міжн-ні договори щодо спадкового права.
- •96.Колізійні питання спадкового права у мпп
- •97.Правовий режим рухомого та нерухомого спадкового майна
- •98.Проблеми успадкування за законом та заповітом
- •99.Вимоги щодо форми заповіту
- •100.Колізійні питання спадкового права у зак-ві у країни
- •101.Поняття міжн-го цивільного процесу
- •102.Міжнародна підсудність.
- •103.Пряме та непряме визначення міжн-ї підсудності.
- •104.Види підсудності у нац зак-вах.
- •106.Вирішення питання підсудності справ з іноземними громадянами у Цивільному Процесуальному кодексі Укр
- •107.Процесуальний статус іноземних юо та фо за законод-вом Укр
- •108.0Ргани, уповноважені здійснювати захист цивільних прав іноземців
- •109.Джерела міжн-го цивільного процесу
- •110.Багатосторонні договори в сфері міжн-го цивільного процесу
- •113. Трампове судноплавство.
- •115.Імпорт (експорт) товарів посередниками
- •116.Товарообмінні (бартерні) операції
- •117. Варшавська конвенція (к-венція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжн-х повітряних перевезень) 1929 р.
87.0Собливості укладання шлюбу з іноземцем
Шлюби громадян Укр з іноземними громадянами, а також шлюби іноземних громадян між собою укладаються в Укр за законод-вом Укр. Шлюби між іноземними громадянами, укладені в Укр у посольствах або консульствах іноземних держав, визнаються на умовах взаємності дійсними в Укр, якщо ці особи в момент одруження були громадянами держави, яка призначила посла або консула. Шлюби між громадянами Укр, що проживають поза межами Укр, укладаються в консульських установах та дипломатичних представництвах Укр. У тих випадках, коли шлюби між громадянами Укр і шлюби громадян Укр з іноземними громадянами укладені поза межами Укр з додержанням форми шлюбу, встановленої законом місця його укладення, ці шлюби визнаються дійсними в Укр, якщо до визнання нема перешкод, передбачених законод-вом Укр. Іноземці та особи без громадянства для реєстрації одруження в Укр повинні пред'явити національний паспорт або паспортний документ з відміткою про реєстрацію в органах внутрішніх справ щодо законності їх перебування в Укр. Якщо в паспортах або паспортних документах цих осіб відсутні відомості про сімейний стан їх власників, то вони повинні одночасно подати документ про те, що не перебувають у шлюбі, виданий компетентним органом країни свого громадянства або країни постійного проживання та легалізований консульською установою або дипломатичним представництвом Укр в цій країні або документ, що підтверджує припинення попереднього шлюбу. Якщо документи іноземців, осіб без громадянства, які є підставою для укладання шлюбу, складені іноземною мовою, до них обов'язково додається переклад тексту на українську мову, достовірність якого засвідчується консульською установою або дипломатичним представництвом Укр за кордоном (консульством), посольством держави, громадянином якої є іноземець. Оригінал документа про сімейний стан разом з перекладами всіх вищезазначених документів залишаються у відділі реєстрації актів громадянського стану, який прийняв заяву та зареєстрував шлюб.
88.Формальні умови реєстрації шлюбу.
Шлюб може вважатися цивіл/прав угодою (договором), різновидом партнерства або ж добровільним союзом чоловіка й жінки, внаслідок чого між особами, які одружуються, встановлюється особливе шлюбне правовідношення. Умови реєстрації шлюбу поділяються на матеріальні та формальні. Матеріальними вважаються позитивні чи негативні вимоги з наявністю чи відсутністю яких пов'язується питання про дійсність шлюбу (наприклад, досягнення шлюбного віку; наявність дієздатності; відсутність між особами, які беруть шлюб, певного ступеня родинності). Формальні умови шлюбу — це вимоги до процедури його оформлення (наприклад. попередня публікація про шлюб; церемонія шлюбу, яка відбувається в цивільній чи релігійній формі). Стосовно формальних умов реєстрації шлюбу всі правові системи можна поділити на три групи. До першої належать держави, шлюби в яких реєструють тільки в цивільній формі (Франція, Бельгія, Швейцарія, ФРН, Україна, Японія, більшість штатів СІЛА). До другої — в цивільній чи релігійній формі за вибором подружжя (Іспанія, Італія, Англія, Канада, ін.). До третьої — тільки в релігійній формі (Ізраїль, Кіпр, Ліхтенштейн, деякі штати США, окремі провінції Канади, мусульманські держави — Іран, Ірак та ін„ Греція до 1982 р.). Отже, правові наслідки може породжувати в одних державах тільки цивільний шлюб (зареєстрований державними органами); в інших — однаковою мірою як цивільний, так і церковний; у третіх — тільки церковний. У католицьких державах (Іспанія, Італія та ін.) взяття шлюбу в церковній формі передбачає обов'язкове наступне повідомлення державних органів про церковну церемонію та наступну його реєстрацію. Якщо ж у державах є обов'язковим цивільний шлюб, то після його реєстрації допускається, за бажанням тих, хто бере шлюб, ще й обряд церковного вінчання. Правовим системам відомі "шлюби за загальним правом" (визнаються правом 13 штатів США). Для Їх узяття не потрібно дотримуватися ніяких формальностей. Вони вважаються дійсними, якщо сторони добровільно виявили згоду стати подружжям і між ними існують фактичні шлюбні відносини. Процедура оформлення шлюбу зазвичай складається з двох частин: підготовчої та основної. Підготовча частина - це оголошення шлюбу, що надає можливість зацікавленим особам заявити свої заперечення. У правових системах "сім'ї загального права", зокрема в англії та США, оголошення шлюбу може бути замінено отриманням дозволу (ліцензії) церковних чи державних органів, до компетенції яких входить реєстрація шлюбів. Для отримання строкової ліцензії, дійсної від 1 місяця до 1 року, сторони зобов'язані під присягою заявити про відсутність перешкод до взяття шлюбу. Присутність обох сторін, які беруть шлюб, є умовою, що передбачена майже в усіх правових системах, у т. ч. і в Укр. Тільки в окремих державах як виняток допускається представництво (наприклад, в Іспанії, Панамі, Перу). Присутність установленого числа повнолітніх свідків (від 2 до 6) є однією з обов'язкових формальних умов шлюбу за зак-вом багатьох держав. Шлюб, зареєстрований з порушенням умов, передбачених певною правовою системою, може бути абсолютно чи відносно недійсним (оспорюваним).