97.Правовий режим рухомого та нерухомого спадкового майна

Найпоширенiшою причиною виникнення колiзiй у спадкових правовiдносинах є наявнiсть рiзних способiв вирiшення юрид-ї долi 2 видiв майна: рухомого та нерухомого. Часто спадкування нерухомого майна пiдпорядковується законодавству держави мiсця його знаходження. Французька правова доктрина ще з ХVI ст. стверджувала про доцiльнiсть застосування цiєї колiзiйноi прив’язки. Зазначений принцип вiдображений, наприклад, у цив-му зак-ві КНРр., цивiльному зак-твi Росi тощо. На користь використання вказаної колiзiйної прив ‘язки судами Англiї засвiдчує також судове рiшення 70-х рр., винесене по спору мiж родичами заповiдача Ре Озоби. Змiст справи був таким. Заповiдач постiйно проживав у Нігерії, де мав орендовану власнiсть. Однак у Лондонi вiн мав жилий будинок на правах безумовного особистого володiння. Цей факт виявився основним для суду, який вирiшував питання про правозастосування. Судова iнстанцiя постановила, що правовий статус власностi заповiдача в Лондонi визначається тiльки англiйськими законами. Конфлiкт квалiфiкацiй є можливим i тодi, коли поняття «нерухоме майно» у правi рiзних держав має неоднаковий змiст. У таких випадках виникає питання про те, яким чином повинна здiйснюватися квалiфiкацiя (тлумачення) поняття «нерухоме майно». Мабуть, його слiд квалiфiкувати (тлумачити) вiдповiдно до принципiв первинної квалiфiкацiї. Вирiшення конфлiкту квалiфiкацiй стосовно понятгя «нерухоме майно» має важливе значення, оскiльки правове регул-ння нерухомої речi передбачає, як правило, вчинення певних адмiнiстративних актiв. Зважаючи на те, що стосовно нерухомого майна iснує особливий порядок переходу права власностi на нього, пов’язаний з участю державних органiв, тому стає зрозумiлим пiдпорядкування статусу нерухомого майна праву держави мiсця його знаходження. Зак-во окремих держав, наприклад, Нiмеччини, Італії пiдпорядковує спадкування нерухомого майна особистому закону спадкодавця. Використання такого вiдсилання може зумовлювати невизнання рiшень держави, винесених стосовно майна, розташованого на територiї iншої держави. Зак-во деяких держав пропонує застосовувати єдиний принцип як до рухомого так i нерухомого майна — закон громадянства спадкодавця. Принцип єдностi спадкового майна та вiдсилання до закону громадянства спадкодавця використано у проекті ЗУ з МПП, Угорщини, Законi з МПП Польщi, Законi з МПП та процесу Чехословаччини. До визначення статусу рухомого майна застосовуються рiзнi колiзiйнi прив’язки. В англiйськiй практицi — це закон останнього мiсця проживания особи. Однак обов’язковою є умова вiдсутностi заповiту. У разi регул-ння спадкових правовiдносин, якi виникають в момент оформлення акта купiвлi-продажу нерухомого майна, що є в безумовному особистому володiннi однiєї з осiб, застосовують закон мiсця укладання угоди. Французька практика пiдпорядковує статус рухомого спадкового майна особистому закону спадкодавця. В Укр передбачено, що спадкування нерухомого майна регулюватиметься правом країни — мiсця його знаходження, а майна, внесеного до державного реєстру Укр, правом Укр