58. Правові режими в мпп

1) національний режим (НР) найбільш сприятливий для іноземців. Як правило надається безумовно. В Укр взаємність фактично не визнається. За ЗУ «Про ЗЕД»: НР - іноземні S господ-ї діяльності мають обсяг прав та обов’язків не менший ніж S господ-ї діяльності Укр. НР застосовується щодо всіх видів господ-ї діяльності іноземних S цієї діяльності, пов’язаної з їх інвестиціями на тер-рії Укр, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних S господ-ї діяльності тих країн, які входять разом з Укр до екон-них союзів; За Проектом ЗУ «Про МПП УКР»: Іноземні ЮО займаються в Укр підприємницькою та іншою діяльністю, яка регулюється цивільним зак-вом, згідно з встановленими правилами, якщо ін не передбачене. 2) режим найбільшого сприяння (РНС) – передбачає урівнення в правах усіх іноземців, а не у правах з гром-ми. За ЗУ «Про ЗЕД»: іноземні S господ-ї діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний S господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму. РНС закріплений як загальне начало або передбачений в окремих сферах діяльності іноземців. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди S господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами Укр та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі; 3) спеціальний режим – надається співроб-кам дипл-них, консульзьких установ, представникам диплом-х, консульських установ, представникам міжн-х міжурядових орг-цій, для інвесторів. За ЗУ «Про ЗЕД»: застосовується до тер-рій спеціальних екон-них зон,а також до тер-рій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжн-ми договорами за участю Укр. 4) Преференційний – особливий пільговий режим, який надається однією державою іншій без поширення на треті країни (у рамках митних зборів). Може бути встановлений спеціальний валютний режим.

59.Нью-Йоркська конвенція 1974 р. Про позовну давність у міжн-ній купівлі­-продажу товарів.

Конвенція була розроблена ЮНСІТРАЛ за пропозицією делегації ЧССР. Вона регулює одне з найважливіших питань, пов»язаних зі здійсненням прав сторін з угоди міжн-ї купівлі-продажу товарів. Вона встановлює єдиний для всіх договорів міжн-ї купівлі-продажу строк позовної давсності, який = 4 рокам. За законод-вом різних країн строк позовної давності становить від 6 міс до 30 років, тому для багатьох з них 4-річний строк є допустимим. Конвенція передбачає, що 4-річний строк позовної давності на вимогу, яка випливає з порушення договору, починається з дня, коли мало місце таке порушення, а на вимогу, яка випливає з дефекту чи іншої невідповідності товару умовам договору, - з дня фактичної передачі товару покупцю чи його відмова від прийняття товару. Конвенцією встановлено також правила про перерву чи продовження строку позовної давності, його зміни і порядку обчислення, а також введене загальне обмеження строку позовної давності (10 р.) і передбачається наслідки його спливу. У відповідності з Конвенцією сплив строку позовної давності приймається до уваги при розгляді спору тільки за заявою сторони, яка бере участь у процесі. За наявності такої заяви право вимоги не належить визнанню і примусовому здійсненню, якщо розгляд спору було розпочато після спливу строку позовної давності. У Конвенції 1980 р та Конвенції про позовну давність в міжн-нійц купівлі-продажу товарів (у формулюванні, передбаченому протоколом про зміни останньої конвенції) відмічається, що ці конвенції не стосуються дій будь-яких міжн-х угод, які вже були укладені чи можуть біти укладені і , які