100.Колізійні питання спадкового права у зак-ві у країни

ЦКУ Книгою шостою, яка називається „Спадкове право” врегулював багато питань, пов’язаних із загальними положеннями про спадкування (види спадкування, склад спадщини, вiдкриття спадщини тощо), спадкування за заповiтом та за законом, здiйснення права на спадкування, виконання заповiту, оформлення права на спадщину та спадковий договiр. В ЦКУ вказуються правовi пiдстави спадкоємства, час та мiсце вiдкриття спадщини, особи, якi можуть бути спадкоємцями та черговiсть їх закликання до спадкування, а також усунення від спадщини. Врегульовано право на обов’язкову частку у спадщинi, заповiдальний вiдказ (покладення заповiдачем на спадкоємця за заповiтом виконання будь-якого зобов’язання на користь однiєї або кiлькох осiб-вiдказоодержувачiв, якi набувають права вимагати його виконання), оформлення заповiту i його виконання, спадкоємство рiзних видів майна. В Укр спадкоємство здiйснюється за законом i за заповiтом. Заповiту надається переважаюче значення. В ЦКУ зазначається, що у першу чергу право на спадкування за законом мають дiти спадкодавця, у тому числi зачатi за життя спадкодавця та народженi пiсля його смертi, а також той з подружжя, який пережив, та батьки померлої особи. ЦКУ вiдносини по спадкоємству пiдпорядковує закону тiєї країни, де спадкодавець мав останнє постiйне мiсце проживания. Здатнiсть особи до складання i скасування заповiту, а також форма заповiту i акта його скасування визначаються за законом тiєї країни, де заповiдач мав постiйне мiсце проживання в момент складання акта. Проте заповiт або його скасування не можугь бути визнанi недiйсними внаслiдок недодержання форми, якщо остання задовiльняє вимоги закону мiсця складання акта чи вимоги закону Укр. В Укр передбачено, що спадкування нерухомого майна регулюватиметься правом країни — мiсця його знаходження, а майна, внесеного до державного реєстру Укр, правом Укр.

101.Поняття міжн-го цивільного процесу

Міжн-ний цивільний процес - сукупність питань процесуального характеру, зв'язаних із захистом прав іноземців і іноземних юридичних осіб у суді й арбітражі. Термін «міжн-ний цивільний процес» носить умовний характер. Розглядаючи справи з іноземним елементом, суди в Укр, так само як і в інших країнах, у принципі застосовують у цивільних процесуальних питаннях право своєї країни. При цьому можливі випадки, коли те чи інше поняття по українському законодавству відноситься до матеріального права, а по праву якої-небудь іноземної держави — до чи процесу навпаки. Іноземний закон, як правило, не підлягає застосуванню в українському суді по тим питанням, що за укр. законод-вом вважаються процесуальними. Звичайно до міжн-му цивільному процесу відносять наступні питання: 1) визначення підсудності у відношенні справ з іноземним, елементом; 2) процесуальне положення іноземних громадян і іноземних юридичних осіб у суді; 3) процесуальне положення іноземної держави і її дипломатичних і консульських представників; 4) установлення змісту іноземного права; 5) звертання до іноземних судів з дорученнями про виконання окремих процесуальних дій і виконання доручень іноземних судів; 6) визнання і примусове виконання іноземних судових рішень; 7) здійснення нотаріальних дій; 8) визнання іноземних арбітражних угод; 9) розгляд спорів в порядку арбітражу; 10) примусове виконання рішень іноземного арбітражу.