Література

1. Антисуржик / За ред О.Сербенської - Львів, 1994. - С. 37-38.

2. Субтельний О. Україна Історія. - К., 1991. - С. 484.

3. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. - К., 1989.

Тема 17. Конспект

1. Поняття про конспект.

2. Конспектування усного і писемного мовлення.

Література

1. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. - К., 1982.

2. Капинос и др. Развитие речи: теория и практика обучения. - К., 1991.

3. Пустовалов П.С., Сенкевич М.П. Пособие по развитию речи. - М., 1987.

Короткий зміст теми

1. Найдосконалішою формою запису у процесі самостійної роботи з текстом є конспект.

К о н с п е к т - це короткий виклад тексту, який містить найсуттєвіші факти, положення і висновки. Коспект називають ще й тезами в розширеному вигляді, які доповнені конкретним матеріалом, певними фактами. Конспект вимагає активного мислення , творчого ставлення до читача чи слухача до питання, що вивчається.

Конспектування - це важка, але вдячна праця, тому що вона дає вміння точно мислити і говорити (чи записувати), вибирати лаконічну форму, обдумувати весь прочитаний матеріал. Зміст прочитаного чи прослуханого після такого обдумування й чіткого викладу значно міцніше запамятовується.

Позитивним у конспекті є те, що його можна постійно доповнювати новими записами, фактами й узагальненнями.

Розрізняють два види конспектів: текстуальний і вільний. Робота над текстуальним конспектом передбачає знаходження у тексті текстуальної відповіді на поставлене питання, тобто, найважливіші положення виписуються у вигляді точно документованих цитат. Вільний конспект вимагає уміння стисло висловлювати основні думки своїми словами, пропускаючи все другорядне і зупиняючись лише на головних фактах; у цитати входять лише корінні, принципові положення, висновки, формулювання. Крім конспектування окремих текстів творів, деколи виникає необхідність законспектувати декілька текстів, близьких за тематикою. Такий конспект називається тематичним. Він будується за спеціальним планом, складеним при вивченні якого-небудь теоретичного питання. Метою тематичного конспекту є глибше, всесторонньо вивчити певну проблему, підготувати матеріал для доповіді, лекції. Складанню тематичного плану передує підбір необхідної літератури, тобто тих творів, запис змісту яких увійде в нього. Потім ця література ретельно вивчається і на цій основі складається план конспекту. Відповідно до плану складаються тези конспекту, відповідно до тез складається тематичний конспект. Він подібний до реферату або до виступу на певну тему. Тематичний конспект постійно доповнюється новими фактами, матеріалом, творчо перероблюється.

2. Писемний текст конспектується не одразу при першому читанні. Доцільніше спочатку одержати загальне уявлення про зміст в цілому, а лише після цього, при повторному його читанні, починати конспектувати.

Приступаючи до складання конспекту, потрібно насамперед записати прізвище автора твору, повну назву роботи, вказати рік видання, видавництво. Якщо конспектується стаття, то обовязково треба вказати, в якому журналі чи збірнику вона надрукована. Після цього текст статті чи книги членується на декілька частин і в кожній частині виділяється основне, найбільш суттєве, що й записується. Як текст так і конспект може ділитися на більші чи менші частини за розділами. Заголовки беруться авторські, які є у творі, що конспектується. Для виділення у конспекті найбільш важливих місць можна цитати супроводжувати позначенням сторінки; на полях робити короткі підзаголовки, що розкривають зміст розділу; головні положення тексту виділяти підкресленням, новим рядком, розміщенням літер, застосуванням різних шрифтів тощо.

Конспектують також і усне мовлення (наприклад, студенти конспектують тексти лекцій). Конспектування усного мовлення проходить набагато важче, ніж писемного. І це тому, що конспектування усного мовлення проводиться без попереднього ознайомлення з текстом, який слід конспектувати. Його неможливо розчленувати і вибрати основне. При конспектуванні усного мовлення важливу роль відіграють: 1) професіоналізм лектора (мотивація, послідовність викладу, виділення основного, членування усного висловлювання на частини, підведення підсумків); 2) уважність і заінтересованість слухача; 3) уміння конспектувати, техніка конспектування слухача, його вправність.

Техніка конспектування та способи оформлення усного і писемного мовлення однакові.

Конспект містить у собі всі інші форми запису, тобто план і тези. Так, обовязковим елементом конспекту є план тексту, тому що без точного, ретельно продуманого плану не можна скласти гарний конспект. Щоб навчитися правильно конспектувати, треба насамперед навчитися складати план і тези тексту.