Великдень

Великдень - день воскресіння Ісуса Христа, одне з найбільших свят християн. Ще до виникнення християнства це було свято весняного сонця і пробудження природи від зимового сну.

Після Масниць починався Великий піст. Сім тижнів не можна було їсти мяса, сметани, масла.

Тиждень перед Паскою називався Вербним. У церкві освячували вербу. Найголовніші дні тижня - Чистий четвер і Страсна пятниця. У суботу святили паску, писанки, різні страви і речі.

У ніч із суботи на неділю в церкві відбувалася святкова служба - всенощна. Так починалося свято, яке продовжувалось три дні.

(З журн.)

У тексті є чотири підтеми єдиної теми про Великодні свята, яким можна дати заголовки:

1. Великдень - день воскресіння Ісуса Христа.

2. Великий піст.

3. Перед Паскою.

4. Початок свята.

Кожна підтема висвітлена кількома реченнями, що складають ССЦ, яке графічно представлене у вигляді абзацу.

Такий збіг абзацу і ССЦ характеризує тексти неемоційних, суто інформативних стилів.

Абзацові властивий чіткий формальний показник - абзацний відступ. Абзаци бувають різні за обсягом. Вони можуть складатися з одного або декількох речень, що характеризуються смисловою і синтаксичною спаяністю, а текст може містити один або більшу кількість абзаців.

Абзац часто виступає як засіб членування тексту на композиційно-стилістичній основі, тоді він може обєднувати у своєму складі кілька ССЦ або ж, навпаки, ССЦ може розчленовуватися на кілька абзаців. Розглянемо приклад:

Василько крізь сон чув, як хтось доторкнувся до його плеча. Тихенько штовхає, будить. Ой, як не хочеться вставати! Але пригадує Василько, що сьогодні вони з батьком ідуть у поле. Підвівся, подивився довкола. На дворі ще темно. На небі зірки сяють, а на сході червоніє (О.Сухомлинський).

Тут два ССЦ - одне розповідне (5 речень), друге описове (2 речення). Але опис відіграє самостійні ролі у композиції тексту, він подається через сприйняття хлопчика. Це й підкреслюється обєднанням обох ССЦ в одному абзаці.

Іноді в окремий абзац може виділятися й кожне із речень ССЦ. Наприклад:

У склянці, тонко різаній, прозорій, наповненій до самого краю свіжою водою, стояли вони...

Темно-червона, оточена листками, що недбало звисали, горіла пурпурово.

Розцвіла розкішно...

Зараз коло неї, мов під охороною маленьких, трохи твердуватих, темно-зелених листків, тулилася блідо-рожева рожа, що тільки наполовину розцвілася.

(З журн.)

Саме такий абзацний поділ дозволяє чіткіше підкреслити вагомість змісту, вираженого кожним реченням, посилити емоційність висловлювання. Тобто, і тут абзац - художній засіб увиразнення, підкреслення.

6. Сприйняття адресатом змісту тексту залежить не лише від того, наскільки точно, послідовно і виразно він викладений, наскільки сам контекст сприяє одночасному розумінню кожного з компонентів висловлювання. Людина без спеціальної підготовки не сприйме, скажімо, змісту праці з вищої математики, хоч яким ідеальним був би її виклад.

Певний рівень підготовки необхідний і для сприйняття художніх текстів з їх багатогранною, іноді досить складною образною системою. Іноді образна система певного твору чи автора виявляється нелегкою для сприймання навіть більш підготовлених читачів (наприклад, деякі вірші П.Тичини, І.Драча). У текстах можуть траплятися посилання на невідомі читачеві факти, які відіграють суттєву роль в змісті твору (наприклад, антиклерикальні памфлети Я.Галана та вірші Т.Шевченка).

Сприйняття художніх текстів ускладнюється й тим, що в них є не лише словесно виражена, але й підтекстова інформація. Читаючи рядок з вірша Б.Олійника “Я думав, що ще вівторок, воно ж уже, друзі, четвер”, ми не вважаємо, що ліричний герой втратив рахунок днів, і усвідомлюємо суть сказаного: людина іноді тішить себе думкою, що вона ще молода, хоч молодість давно минула.

Кожен автор мусить прагнути так оформляти текст, щоб він повністю виражав задум, був доступним для адресата, дозволяв сприйняти висловлений зміст. Це значною мірою залежить від побудови тексту і продуманого вибору мовних засобів.

7. Створення тексту тісно повязане з інтенцією, тобто з наміром мовця щось сказати. При цьому важливу роль відіграє ситуація, збіг життєвих обставин, які спонукають людину до висловлювання. Мовленнєва ситуація породжує мотив висловлювання. Мотивація мовленнєвої дії людини переростає у потребу здійснення ціїє дії. Наприклад, письменник, глибоко обурений якоюсь несправедливістю, не може не виступити з протестом. Або людина не може не висловити свого захоплення картинами рідної природи і вона пише вірші. Таким чином появляється мовленнєва дія - ліричний твір.

Усвідомлені мотиви стають метою висловлювання, метою тексту. Мовленнєва інтенція (намір висловитись) не вичерпується формуванням мотиву, потребою мети; це підготовчий період мовленнєвої дії, коли людина повинна прийняти ряд рішень. Тут мовцю слід передбачити, чи дасть його висловлювання бажаний результат, чи варто говорити (або писати). Крім цього, реалізація мовленнєвої інтенції залежить від достатньої кількості матеріалу та його важливості, від володіння мовою, багатством словникового запасу, добре розвиненим механізмом побудови синтаксичних конструкцій, фонетичними та орфоепічними уміннями і навичками, засобами виразності, а в письмовому варіанті орфографічними й пунктуаційними навичками тощо.