Кравецька майстерня

Хочу заказати пальто. З матеріалу заказчика. По установленим нормам витрат. По індивідуальним замовленням. Прийомщиця задержується. Устарівші розцінки. Ви шиєте юбки? Замовлення оплатіть в касі. Здати виручку в банк. Зайдіть у примерочну! Мужські брюки. Мереживні воротніки. Ткані на плаття. Зробіть плісіровку. Обметати петлі. Вдіти нитку в голку. Підложити спідницю. Фасонщиця підкаже. Нам не хватає швей.

8. Напишіть протокол. Підготуйте повідомлення про протокол.

9. Поясніть, чи це правильно: “Він не вартує доброго слова”.

10. Запишіть різні форми вітання і відповіді на них, зважаючи на вік співрозмовників, час і місце розмови.

Тема 15. План

1. Складання плану до готового тексту.

2. Побудова плану власного висловлювання.

3. Оформлення плану.

Література

1. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. - К., 1982.

2. Мельничайко В.Я. Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови. - К., 1986.

3. Пустовалов П. С., Сенкевич М. П. Пособие по развитию речи. - М., 1987.

4. Стельмахович М.Г. Розвиток усного мовлення на уроках української мови в 4-8 класах. - К., 1976.

5. Стельмахович М.Г. Система роботи з розвитку звязного мовлення в 4 - 8 класах. - К., 1881.

Короткий зміст теми

Слово “план” означає порядок, послідовність викладу будь-якого матеріалу.

План можна складати за готовим текстом і з метою створення власного висловлювання.

1. При складанні плану до готового тексту треба зразу визначити, за яким принципом ціле ділити на частини. За основу можна взяти: 1) визначення історичних подій; 2) хронологічні проміжки в розвитку подій; 3) зміни у психології дійових осіб (якщо йдеться про складання плану до художнього твору) тощо.

Визначений принцип поділу плану повинен бути єдиний.

Процес складання плану розпадається на такі моменти: 1) читання тексту; 2) поділ прочитаного на частини; 3) коротке найменування кожної частини.

Кінцевий план повинен: 1) відповідати темі тексту і його змістові; 2) бути цілеспрямованим; 3) мати структуру і логічну послідовність; 4) мати єдину основу поділу; 5) чітко виділяти вступ, головну частину й висновок.

Для прикладу візьмемо текст:

Перший кошовий та основник Січі - Дмитро Байда-Вишневецький

Першим кошовим Запорізької Січі був Дмитро Вишневецький, званий також Байда. Він походив з роду давніх українських князів з Волині, з міста Вишнівця. Йому дуже подобалися войовничі й лицарські козаки, і він десь коло 1550 року прибув до козаків, а вони й вибрали його своїм отаманом. Під його проводом збудували запорожці першу таку укріплену Січ на острові Хортиці, серед Дніпра. Той острівець окружили валом і частоколом, а над брамами поставили гармати. Ця Січ не подобалася татарам, бо вони знали, що через тих козаків не зможуть нападати на Україну. Тому вже в 1557 році прийшов хан татарський з великим військом і обляг Січ довкола. Та простояв там 24 дні і не міг Січі здобути, бо козаки боронилися завзято. Хан звернув назад на Крим. Але наступного літа прийшов ще з більшим військом. Козаки боронилися довго, а нарешті побачили, що не зможуть встояти, бо їх удесятеро менше, як татар. Під проводом Байди-Вишневецького вийшли із Січі, продерлися відважно крізь татарські ряди і сховалися в непроглядних степах.

У кілька літ пізніше пішов Байда з козаками на Молдавію, в ті землі, де нині Буковина і Румунія. У Молдавії була більшість українського населення і поки Молдавією управляли молдавські воєводи. то українцям у Молдавії було добре, бо ті воєводи або “господарі”, прийняли були українську мову, віру і звичаї. Але в р.1514 завоювали Молдавію турки і почали знущатися над усім хрещеним народом. І тому козаки пішли з Байдою визволяти сусідню Молдавію з турецької займанщини.

Та цей похід скінчився для кошового Байди нещасливо. Турки підкупили кількох молдаван і вони зрадою та підкупом зловили Байду, закували в кайдани та повезли в Царгород до турецького султана Селіма ІІ. Султан казав Байду вбити за те, що він із запорожцями напав на його Молдавію. То було в році 1564.

Про Байду-Вишневецького співає наш нарід й нині дуже гарну пісню, де говориться, як умер цей хоробрий козацький отаман. В пісні співається, як султан обіцяв Байді, що дарує йому життя і ще й свою дочку дасть йому за жінку, коли Байда прийме турецьку віру і буде туркам служити. Але Байда не згодився на цю зраду свого народу й віри християнської та відповів:

В тебе дочка поганая!

В тебе віра проклятая!

Тоді султан наказав зачепити Байду за одне ребро на залізний гак на високій скелі над морем. Турки стріляли в Байду з луків, але Байда не зрадив своєї віри і свого народу.

(“Історія України”)

Прочитавши цей текст, ми можемо поділити його на пять частин, взявши за основу хронологічні проміжки в розвитку подій. Кожна частина має свою назву. Назви частин складають собою план:

1. Перший кошовий Запорізької Січі.

2. Облога Січі.

3. Похід Байди з козаками на Молдавію.

4. Байда попав у полон.

5. Пісня про хороброго козацького отамана.

Цінність плану полягає в тому, що він розкриває будову твору, дозволяє прослідкувати за ходом думок автора і їх послідовністю. У процесі складання плану читач глибше вникає у зміст твору, встановлює його внутрішню логіку, взаємозвязок поставлених у творі запитань. Складання плану допомагає виробити уміння стисло, коротко записувати, послідовно викладати свої думки.

Для побудови власного висловлювання потрібно вибрати тему й основну думку. Щоб їх розкрити, треба обдумати межу теми і свій підхід до неї. У відповідності до цього підбирається фактичний матеріал. Збирання матеріалу передбачає: а) уміння визначити це, що може бути використане у майбутньому висловлюванні; б) уміння фіксувати свої спостереження і думки, робити виписки з книг; в) уміння користуватися зібраним матеріалом (у тому числі цитатами).

Безумовно, способи збирання матеріалу варіюються залежно від його особливостей, на основі якого будується висловлювання, тобто залежно від того, використовуються у ньому власні спостереження чи враження від прочитаного. Велике значення мають уміння спостерігати, виділяти те, що підходить до теми, бачити яскраве, характерне, бачити предмет ніби заново, свіжими очима.

Зібраний матеріал систематизують: 1) вибирають із зібраного все те, що справді необхідне для розкриття теми й основної думки висловлювання; 2) приводять дібраний матеріал у певний порядок: згруповують зібране за підтемами, мікротемами; 3) визначають послідовність його використання, звязок окремих його частин, їх обсяг. Систематизація матеріалу передбачає складання плану.

Ніяка інтелектуальна дія людини не може здійснитися без плану; це цілком стосується і мовленнєвої дії. Питання лише в тому, наскільки цей план повний і оптимальний. План висловлювання визначає його зміст і форму: більш повний, продуманий, підготовлений план сприяє покращенню якості мовлення. Необхідність побудови обдуманого плану виникає при підготовці власного висловлювання у вигляді доповіді, лекції, твору, статті тощо.

Перевага плану над текстом у тому, що доповідач не звязаний цим детальним, важким і складним фактичним матеріалом, краще бачить аудиторію, її реакію, а це дає йому можливість змінювати дещо навіть під час виголошення висловлювання, скорочувати або збільшувати кількість ілюстрацій тощо.

3. Найменування кожної частини можна оформляти: а) називними реченнями; б) розповідними реченнями; в) питальними реченнями. Іноді пунктами плану виступають цитати.

Бажано, щоб усі частини плану були оформлені реченнями одного типу.

Розрізняють простий і складний план. У простому плані виділяють найменування основних (головних) частин тексту. У складному плані головні частини у свою чергу діляться на додаткові. Складний план не потрібно надто деталізувати. Для записування складного плану доцільно користуватися такою схемою:

1. ... ... ...

1.1. ... ... ...

1.2. ... ... ...

1.2.1 ... ... ....

1.2.2 ... ... ...

1.3. ... ... ...

2. ... ... ...

2.1. ... ... ...

2.1.1 ... ... ...

2.1.2 ... ... ...

2.2. ... ... ...

2.2.1 ... ... ...

2.2.2 ... ... ...

2.3. … … …

Користуються також і комбінованим планом. У нього входить простий, складний і цитатний. Для побудови у сного висловлювання користуються розгорнутим планом.

Розгорнутий план висловлювання пишеться так: аркуш паперу ділиться на лві частини. Ліворуч пишеться назва пункту плану; праворуч, на більшій частині сторінки, викладаються основні формулювання, фактичні і цифрові дані та ін. Записи повинні бути чіткими. щоб їх одразу було видно (бажано - чорнилом різного кольору, факти, цифри, цитати, пункти викладу), тоді їх легко знайти. На одному аркуші бажано вміщувати матеріал одного пункту.

Дозволити собі виступити за розгорнутим планом може лише людина, яка звикла вільно триматися перд незнайомою аудиторією, досконало знає матеріал, а головне - добре володіє усним публічним мовленням, має багатий запас слів і уміє урізноманітнювати виклад.