Література

1. Антисуржик /За ред. О.Сербенської. - Львів, 1994.

1. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. - К., 1993.

Тема 12. Текст

1. Визначальні риси тексту.

2. Тема, мікротема й головна думка тексту.

3. Структура тексту.

4. Композиція тексту.

5. Поділ тексту на абзаци.

6. Орієнтація на адресата.

7. Мета створення тексту.

Література

1. Мельничайко В.Я. Лінгвістика тексту у шкільному курсі української мови. - К., 1986.

2. Капинос В.И. и др. Развитие речи: теория и практика обучения: 6 -7 кл. - М., 1991.

Короткий зміст теми

1. Текст є результатом мовленнєвої діяльності. Термін, яким позначається продукт мовленнєвої діяльності, походить від латинського слова, що в перекладі означає “тканина, сплетіння, зєднання”. Текст, як правило, складається з певної кількості речень, поєднаних єдиним змістом. Наприклад:

Ще не вмерла Україна

Ця пісня-гімн виникла на основі вірша етнографа і фольклориста Павла Чубинського, написаного на початку 60-х років і вперше надрукованого в 1863 році у Львові в журналі “Мета” за підписом “Тарас Шевченко”. Ті, хто нелегально передавали вірш у Галичину, не знали імені його автора і приписали патріотичний лист Шевченкові. У 1865 році композитор Михайло Вербицький написав музику на ті слова. Особливо вона припала до душі української молоді Перемишля, де вперше й було виконано пісню. Швидко поширилася на західно-українських землях, з 90-х років перетнула кордон, потрапивши в середовище українських поселень. Пісня захоплювала все більші кола українців, нелегально проникала в межі царської імперії, де була заборонена. Зрештою за часів утворення суверенної Української Народної Республіки набула прав національного гімну. Первісний і пізніший тексти вельми різняться. Справа у тому, що у вірш Чубинського вносилися певні зміни. Нині пісня входить до репертуару багатьох народних хорів, професійних співочих колективів, воскресає із забуття, вселяючи надію на духовне відродження українського народу.

(Ф.Погребенник)

Усі речення даного висловлювання є продовженням одне одного і тому даному висловлюванню характерна тематична єдність.

Кожне наступне речення звязане з попереднім, тому характерною рисою даного висловлювання є звязність.

Одночасно кожне наступне речення не тільки продовжує, але й доповнює те, що сказано в попередньому, і водночас сприяє висвітленню єдиної загальної теми (виникнення й поширення пісні-гімну), створюючи єдину цілість - текст. Це говорить про послідовність розташування речень у даному тексті.

Дане висловлювання все ж не могло б вважатися текстом без наявності у ньому останнього речення, що свідчить про його завершеність.

2. Тема тісно повязана з головною думкою. Ці два різновиди інформації - про що говориться і що говориться - називають темою й основною думкою тексту.

Тема - предмет мовлення (судження або викладу про події, явища життя), це те, про що говориться в тексті; питання,яке вимагає розкриття у висловлюванні. Тема лише висуває якусь проблему або ставить певне запитання, тоді як головна думка втілює в собі розкриття в собі теми, містить відповідь на поставлене запитання чи проблему. Як тема, так і головна думка висловлювання можуть бути виражені в його назві, хоч ототожнювати головну думку й тему із заголовком не слід. Заголовок належить до основних форм стислого позначення теми, тоді як головну думку підкреслює й епіграф до тексту.

Для того, щоб зміст був викладений звязно і послідовно у межах загальної теми, автор виділяє її складові частини - підтеми або мікротеми. Для прикладу візьмемо такий текст: