Мікробіологічна діагностика лептоспірозу

Збудник Leptospira interrogans входить до родини Spirochaetaceae, роду Leptospira.

Матеріалом для дослідження є кров, сеча, спинномозкова рідина, секційний матеріал й сироватка крові хворого (для визначення титру специфічних антитіл).

В діагностиці використовують мікроскопічний, бактеріологічний, біологічний, серологічний методи.

Мікроскопічний метод. Для виявлення лептоспір готують препарат «розчавлена крапля» й мікроскопують у темному полі. Лептоспіри являють собою тонкі спіралеподібні мікроорганізми. Крім первинних дрібних завитків мають вторинні великі, вигнуті у вигляді латинської букви S чи С. Довжина лептоспір до 20 мкм. Ці мікроорганізми рухливі.

Мазки фарбують за Романовським, тушшю за Бурі, срібленням за Морозовим. У разі фарбування за Романовським лептоспіри набувають блідо-рожевого кольору, за Морозовим – брунатного чи майже чорного кольору, за Бурі – залишаються знебарвленими на чорному тлі. У крові лептоспіри можна знайти до 5-го дня хвороби; пізніше – у сечі, спинномозковій рідині, паренхіматозних органах.

Бактеріологічний метод. Лептоспіри культивують на поживних середовищах, що містять кролячу сироватку. Частіше інших використовують рідкі поживні середовища: Ферворта-Вольфа, Терських.

Матеріал, який досліджують, засівають у кілька пробірок з поживним середовищем й культивують при температурі 28-30ºС.

Особливістю культуральних властивостей лептоспір є те, що розмножуючись в поживному середовищі, вони не викликають його помутніння й повільно ростуть. Тому для виявлення росту лептоспір, через кожні 10 днів беруть з пробірки матеріал, готують препарат «розчавлена крапля» і мікроскопують у темному полі. При відсутності росту протягом 3 місяців результат вважають негативним.

Для диференціації патогенних і сапрофітних лептоспір вивчають їх біологічні, культуральні й біохімічні властивості. Виділені лептоспіри ідентифікують за серогруповою приналежністю в реакції аглютинації за допомогою набору аглютинуючих сироваток.

Біологічний метод. Матеріал, який досліджують, вводять внутрішньочеревинно морським свинкам чи золотавим хом'ячкам. Золотавих хом'ячків можна заражати також підшкірно, внутрішньовенно, через скарифіковану шкіру й слизові. Через 48-72 години проводять мікроскопію черевного ексудату й крові. Продовжують спостереження за тваринами. Тварин, що полягли, розтинають та проводять подальші дослідження. Лептоспіри виявляють у печінці, нирках, легенях, наднирниках.

Серологічний метод. Антитіла в сироватці крові хворого виявляють із другого тижня захворювання. Для цього використовують реакцію мікроаглютинації – лізису, що ставлять у ряді пробірок з розведенням сироватки хворого від 1:10 до 1:1000 й стандартним набором живих культур лептоспір. За позитивного результату, під мікроскопом (темне поле) можна побачити утворення аглютинату у вигляді павучків (клубки з лептоспір). Специфічною вважають реакцію при титрі не нижче 1:400 чи виникнення «зернистого» розпаду лептоспір. Реакції необхідно ставити повторно для виявлення наростання титру антитіл.

Схема „Мікробіологічна діагностика лептоспірозу”