Граф логічної структури теми: «мікробіологічна діагностика дифтерії»

МАТЕРІАЛ, ЯКИЙ ДОСЛІДЖУЄТЬСЯ

ИССЛЕДУЕМЫЙ МАТЕРИАЛ

МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ

МІКРОСКОПІЧНИЙ

СЕРОЛОГІЧ

НИЙ

БАКТЕРІОЛОГІЧ

НИЙ

ВИДІЛЕННЯ ЧИСТОЇ КУЛЬТУРИ З ДОСЛІДНОГО МАТЕРІАЛУ

МІКРОСКОПІЯ ДОСЛІДНОГО МАТЕРІАЛУ

СИРОВАТКА ХВОРОГО

ПОСТАНОВКА РА І РПГА З ЕРИТРОЦИТАРНИМ БАКТЕРІАЛЬНИМ ДІАГНОСТИКУМОМ

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ

ВЛАСТИВОСТІ ВИДІЛЕНОЇ ЧИСТОЇ КУЛЬТУРИ МІКРОБІВ

КУЛЬТУРАЛЬ

НІ

БІОХІМІЧНІ

АНТИГЕННІ

ТОКСИНОУТВОРЕННЯ

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ

ВИЗНАЧЕННЯ ВИДУ, БІОВАРУ Й ПАТОГЕННОСТІ

ВСТАНОВЛЕННЯ МІКРОБІОЛОГІЧНОГО ДІАГНОЗУ

Контрольні питання

1. Який матеріал беруть для дослідження від хворого з підозрою на дифтерію?

2. Які правила слід виконувати під час взяття матеріалу для мікробіологічного дослідження від хворих з підозрою на дифтерію?

3. Які методи мікробіологічної діагностики дифтерії використовуються?

4. Які морфологічні й тінкоріальні властивості дозволяють відрізнити дифтерійні палички від псевдодифтерійних?

5. Які культуральні особливості мають різні біовари дифтерійних паличок?

6. Які біохімічні властивості дифтерійних паличок дозволяють відрізнити їх від інших коринебактерій?

7. Яким чином визначають серовари збудників дифтерії?

8. Як визначається токсигенність дифтерійних паличок?

На основі вивчення яких властивостей роблять остаточний висновок про видову приналежність та приналежність до біовару дифтерійних паличок

Тестові завдання

Тест 1

Під час бактеріоскопічного дослідження фарбованих за Нейссером мазків мазків із зіву виявлені палички з зернами волютину на кінцях, які розташовувались під кутом одна до одної. До якого виду можуть бути віднесені дані мікроорганізми?

1. Corynebacterium diphtheriae

2. Legionella pneumophilia

3. Bordetella parapertussis

4. Treponema pallidum

5. Yersinia pestis

Тест 2

На кров'яному телуритовому агарі виросли дрібні колонії чорного кольору з рівним краєм (S форми). Який біовар дифтерійних паличок має такі культуральні й біохімічні властивості?

1. Gravis

2. Меlіtеnsіs

3. Mitis

4. Bovis

5. Intermedius

Тест 3

Для визначення токсигенності дифтерійних паличок на щільне поживне середовище помістили фільтрувальний папір, просякнутий антитоксичною протидифтерійною сироваткою, а поруч з нею підсіяли токсигенний штам культури Corynebacterium diphtheriae у вигляді бляшок. Якщо культура мікробів виробляє екзотоксин, то утворюються:

1. Лінії преципітації, що зливаються

2. Лінії преципітації, що перехрещуються

3. Зони дифузійного помутніння

4. Кільце преципітації

5. Відсутність лінії преципітації

Тест 4

Після обстеження хворої дитини, у якої була підвищена температура до 38° С, біль у горлі при ковтанні, брудно-білі плівки на мигдалинах, лікар поставив діагноз «дифтерія?» і госпіталізував її. Якими мікробіологічними методами можна підтвердити цей діагноз?

1. Мікроскопічним + бактеріологічним

2. Мікроскопічним + алергологічним

3. Мікроскопічним + серологічним

4. Алергологічним + серологічним

5. Біологічним + серологічним

Тест 5

Під час мікроскопії мазка із зіву хворого з підозрою на дифтерію знайшли мікроорганізми паличкоподібної форми солом'яно-жовтого кольору з темно-синіми зернами на кінцях. Назвіть спосіб фарбування препарату.

1. За Грамом

2. За Леффлером

3. За Нейссером

4. За Цілем-Нільсеном

5. За Бурі

Завдання. Послідовно розташуйте цифри, під якими означені етапи операцій мікробіологічної діагностики дифтерії.

МІКРОБІОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА

ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Збудники захворювання: Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium bovis, Mycobacterium africanum входять до родини Mycobacteriасеае, роду Mycobacterium. В залежності від клінічної форми захворювання досліджують: мокротиння, промивні води бронхів, гній, сечу, випорожнення, спинномозкову рідину, асцитичну рідину, кров, пунктати лімфовузлів й закритих набряків, шматочки тканини, які було взято під час операції.

Мікробіологічну діагностику туберкульозу проводять мікроскопічним, бактеріологічним, біологічним, серологічним, алергологічним методами.

Мікроскопічний метод. Матеріалом для мікроскопічного дослідженнянайчастіше буває мокротиння. Перевага надається ранковій порції. При недостатній кількості її збирають протягом доби. Більш цінним матеріалом при відсутності мокротиння є промивні води бронхів.

Мокротиння виливають у чашку Петрі, вибирають жовто-зелені гнійні грудочки, переносять на предметне скло, готують мазок і фарбують заЦілем-Нільсеном. Під час мікроскопії мазка на синьому тлі (сторонній матеріал: лейкоцити, слиз, інші мікроби фарбуються в синій колір) видні пофарбовані фуксином у рубіново-чевоний колір мікобактерії у вигляді тонких, коротких чи довгих, прямих чи злегка вигнутих паличок, іноді розташованих під кутом, часто купками чи невеликими скупченнями. Цей спосіб фарбування дозволяє виявити кислотостійкі мікроорганізми. Позитивний висновок роблять при виявленні мікобактерій туберкульозу в препараті після перегляду не менш 100 полів зору. Гній досліджують так як і мокротиння. Під час дослідженні сечі, промивних вод бронхів, пунктатів тощо матеріал центрифугують й готують мазок з осаду. Препарат з осаду сечі знебарвлюють не тільки кислотою, але й спиртом, для диференціації від M. Smegmatis, які можуть знаходитись в сечі здорових людей.

Спинномозкову рідину відстоюють у холодильнику і готують мазок з ніжної плівки фібрину. Необхідно враховувати, що вміст мікобактерій у матеріалі, який досліджується, може бути незначним, виділення їх епізодичним, і в ньому можуть бути змінені варіанти збудника, в тому числі L-форми. Тому для підвищення ймовірності виявлення мікобактерій туберкульозу використовують фазово-контрастну і люмінесцентну мікроскопію (РІФ) (див. додаток). Для РІФ використовують діагностичні сироватки, що містять мічені флюорохромом антитіла до антигенів L-форм.

Застосовують методи накопичення (гомогенізації і флотації), що дозволяють сконцентрувати туберкульозні мікобактерії.

Метод гомогенізації. До добового об’єму мокротиння додають рівний об’єм 1% їдкого натру, щільно закривають склянку і струшують її 15 хвилин до повної гомогенізації мокротиння, центрифугують, зливають рідку частину (надосад), осад нейтралізують 1-2 краплями 10% розчину соляної кислоти. З осаду, у якому сконцентровані туберкульозні мікобактерії готують мазок, фарбують за Цілем-Нільсеном і мікроскопують.

Метод флотації. Після обробки їдким натром, як зазначено вище, гомогенізоване мокротиння поміщають у колбу з гумовою пробкою. Колбу прогрівають на водяній бані при 55°С 30 хвилин, додають 1-2 мл ксилолу, толуолу чи бензину, після чого розводять дистильованою водою до горлечка колби. Суміш 10-15 хвилин струшують, після цього відстоюють протягом 15-20 хвилин. Обережно відбирають й переносять піпеткою на предметне скло утворений вершковоподібний шар. Скло кладуть на закриту водяну баню. На висохлий мазок нашаровують нову порцію матеріалу й знову підсушують. Нашарування з наступним висушуванням проводять 5-6 раз. Сухий препарат кілька раз промивають ефіром, мазок фіксують та фарбують за Цілем-Нільсеном. Флотація підвищує виявлення мікобактерій у патологічному матеріалі на 10%. Негативний результат мікроскопії не може свідчити на 100 відсотків про відсутність мікобактерій у матеріалі, який досліджували, тому результат мікроскопічного дослідження є лише орієнтовним.

Бактеріологічний метод. Цей метод є більш вірогідним й застосовується в тих випадках, коли мікроскопічне дослідження не дало позитивних результатів. Він дозволяє виділити чисту культуру мікробів з наступною диференціацією мікобактерій з урахуванням швидкості їх росту йряду біохімічних властивостей.