ВСТУП

Однією з тактичних задач розвитку медичної освіти в Україні на етапі введення методології організації навчального процесу в контексті Болонської декларації є збільшення обсягу самостійної роботи студентів. Якість набутих знань, навичок, вмінь багато в чому залежить від активної самостійної роботи.

Підготовлений навчальний посібник має сприяти такому творчому процесу, оскільки в ньому поєднуються основні теоретичні положення з конкретними практичними завданнями. В навчальному посібнику на сучасному рівні представлено опис методів мікробіологічної діагностики бактеріальних інфекцій, наводяться ілюстровані схеми мікробіологічної діагностики, граф логічні структури кожної з тем. З метою самоконтролю засвоєння знань і умінь у посібнику передбачено контрольні питання, практичні завдання у вигляді набору пронумерованих елементів схем мікробіологічної діагностики для побудови відповіді у вигляді цифр, які відображають послідовність виконання етапів дослідження і тестові завдання формату А. Такі завдання дозволяють уніфікувати вимоги, що пред'являються до студентів, як в процесі навчання, так і для контролю знань і умінь при засвоєнні даного розділу дисципліни.

Написаний відповідно до програми навчальної дисципліни «Мікробіологія, вірусологія і імунологія» для студентів вищих медичних закладів III-IV рівнів акредитації, затвердженої МОЗ України і Центральним методичним кабінетом з вищої медичної освіти МОЗ України (2006 рік), навчальний посібник сприятиме формуванню професійних навичок і умінь та розвитку лікарського мислення.

МІкробіологічНа діагностика стафілококових інфекцій

Розрізняють 3 види стафілококів. Основні ураження людини викликають Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus saprophyticus. Ці мікроорганізми входять до сімейства Micrococcaceae, роду Staphylococcus.

Матеріалом для досліджень є гній, кров, відокремлюване слизової оболонки, спинномозкова рідина, мокротиння, сеча, а при харчових отруєннях – блювотні маси, промивні води шлунку.

Добір патологічного матеріалу звичайно виконують стерильними квачами, які вносять у пробірку з транспортним живильним середовищем для контролю стерильності (СКС). Із закритих гнійних вогнищ матеріал беруть за допомогою шприца. Мокротиння, сечу, блювотні маси та промивні води шлунку поміщають у стерильні пробірки, банки. Кров висівають біля ліжка хворого в живильне середовище на основі СКС у співвідношенні 1:10.

Використовують мікроскопічний та бактеріологічний методи.

Мікроскопічний метод. З матеріалу, який досліджується (за виключенням крові) готують мазки, фарбують за Грамом. Грампозитивні стафілококи, діаметром 0,5-1,5 мкм, розташовуються в мазках найчастіше у вигляді скупчень, що нагадують грона винограду. Також вони можуть виявлятись поодинці, парами, короткими ланцюжками.

Мікроскопічне дослідження не дозволяє ідентифікувати стафілококи, але дає можливість зорієнтуватись у виборі живиль середовищ для виділення чистої культури мікробів.

Бактеріологічний метод. Включає виділення чистої культури мікробів з досліджуваного матеріалу та їх ідентифікацію.

Патологічний матеріал висівають на кров’яний агар, жовточно-солевий агар та інкубують в термостаті 18-24 годин при температурі 37ºС.

Через добу вивчають колонії, які виросли на поживному середовищі. Стафілококи утворюють опуклі непрозорі колонії середньої величини (1-3 мм), гомогенної структури, гладенькі з рівними краями.

Колонії S. aureus на кров’яному агарі оточені зоною гемолізу і часто мають золотистий пігмент. На жовтково–сольовому агарі (ЖСА) колонії цього виду стафілококів оточені райдужним вінцем помутніння середовища, яке каламутніє, оскільки ці мікроорганізми здатні продукувати лецитиназу.

З ізольованих колоній, які виросли на щільному живильному середовищі готують мазок, фарбують за Грамом, мікроскопують. Частину колонії, яка залишилась, пересівають на скошений м’ясо-пептонний агар й ставлять його в термостат для збільшення кількості виділених мікробів. Через 18-24 годин з мікробного нальоту, що утворився на скошеному агарі, готують мазок, фарбують за Грамом, мікроскопують. Впевнившись, що культура виділених мікробів чиста, приступають до вивчення комплексу їх біологічних властивостей з метою видової ідентифікації стафілококів до виду.

Для диференціації S. aureus, S. epidermidis, S. saprophyticus ставлять реакцію плазмокоагуляції, визначають ДНК-азну активність, фосфатазу, здатність розщеплювати маніт в анаеробних умовах, викликати некроз шкіри у кроля.

Реакція плазмокоагуляції. У пробірку наливають 0,5 мл розведеної 1:5 кролячої плазми і петлею вносять в неї добову агарову культуру стафілококу. Пробірку поміщають в термостат. Поява драглеподібного згустку свідчить про наявність у штаму, який вивчається, ферменту плазмокоагулази. Це є характерним для S. aureus.

Визначення ДНК-ази. На поверхню м’ясо-пептонного агару, який містить ДНК, засівають штрихом добову агарову культуру стафілококу і поміщають в термостат на 24 години. Після інкубації поверхню агару заливають 1 N розчином соляної кислоти. Якщо стафілококи продукують ДНК-азу, то навколо колоній залишається зона просвітління.

Визначення фосфатази. На чашку з фенолфталеїновим агаром висівають виділену культуру стафілококу. Колонії, які виросли через 18-24 години, оброблюють парами аміаку. Поява рожевого забарвлення колоній свідчить про позитивну реакцію.

Токсигенність виділених культур стафілококів визначають в досліді in vitro за допомогою реакції дифузної преципітації в гелі.

Для встановлення джерела інфекції визначають фаговар патогенних стафілококів.

Диференційні ознаки основних видів стафілококів

Признаки	Вид
	S. aureus	S. epidermidis	S. saprophyticus
Плазмокоагулаза Гемолиз Фосфатаза ДНК-аза Лецитиназа Окисление манита анаэробное Золотистый пигмент Стойкость к новобиоцину	+ + + + + + + - -	- - + - - - - -	- - - - - - - +

Позитивна ознака (+), негативна ознака (-), непостійна ознака (+ -).

Схема „Мікробіолоігічна діагностика стафілококових інфекцій”