Диференційні ознаки деяких мікобактерій

Вид мікобактерій	Час росту при виділен- ні (доба).	Ознака				Відновлення нітра- тів
		Втрати каталазної активності після прогрі- вання 30 хв. при 68°С	Наявність ферментів
			Уреази	Нікотин-амідази	Ніацинази
M. tuberculosis	12-15	+	+	+	+	+
M. bovis	24-40	+	+	-	-	-
M. africanum	31-42	+	+	+	-	-

В матеріалі, який досліджується перед посівом на поживні середовища мають бути знищені сторонні бактерії. Для цього патологічний матеріал обробляють слабким розчином сірчаної кислоти (6-12%), що вбиває всі бактерії, крім кислотостійких. Після обробки кислотою мокротиння струшують і центрифугують. Отриманий осад відмивають від сірчаної кислоти шляхом 20-30 хвилинного центрифугування у стерильному фізіологічному розчині. Відмитий осад засівають на середовища Левенштейна-Йенсена, Фінн-2. Після висіву пробірки з середовищами заливають розплавленим парафіном і поміщають у термостат на 3-4 тижні.

Висіви переглядають раз на тиждень. Ріст мікобактерій туберкульозу звичайно виявляється на 3-4-му тижні, але іноді й через 2,5-3 місяці. Мікобактерії туберкульозу дають, як правило, сухі, зморшкуваті, грубі (нагадують бородавки) колонії, звичайно R-форми. Колонії поганознімаються з середовища,а при прожарюванні бактеріологічної петлі в полум'ї дають характерний тріск.S-форма колоній з пігментацією жовтого чи жовтогарячого кольору властива й іншим мікобактеріям. У мазках, виготовлених з колоній та пофарбованих заЦілем-Нільсеном,реєструються скупчення типових мікобактерій. В молодих культурах, виділених від хворих, яких лікували антибактеріальними препаратами, можна знайти мікроорганізми зміненої форми у вигляді коротких паличок чи куль. Для більшшвидкого виділення туберкульозних мікобактерій запропоновані прискорені методи культивування.

Метод мікрокультур Прайса. Матеріал від хворого центрифугують. Виділений осад наносять товстим шаром на стерильне предметне скло. Висушений препарат занурюють на 5 хвилин у 5% сірчану кислоту для знищення сторонньої мікрофлори, а потім у стерильний фізіологічний розчин для видалення кислоти. Після цього препарат занурюють у склянку з живильним середовищем (живильним середовищем за цим методом є цитратна кров, розведена дистильованою водою 1:4) й поміщають у термостат. Ріст туберкульозних мікобактерій виявляють під мікроскопом вже через 48-72 години. Препарати фарбують за Цілем-Нільсеном й мікроскопують. Мікроколонії збудника туберкульозу виглядають як коси, джгути чи масивні скупчення. Даний спосіб дозволяє бачити ріст туберкульозних бактерій на тій стадії, коли макроскопічно його знайти не вдається, але метод мікрокультур не дає можливості вивчати властивості бактеріальних культур.

Глибинний метод посіву за Школьніковою. Матеріал, який досліджується, центрифугують й до осаду доливають рівний об’єм 2% сірчаної кислоти. Перемішують і центрифугують 15-20 хвилин. Осад промивають стерильним фізіологічним розчином. 2-3 краплі осаду засівають у глибину середовища (цитратна кров, розведена дистильованою водою 1:4), розлитого по 5 мл в 3 пробірки. Висіви поміщають у термостат. Визначення мікробного росту виконують на десяту добу. Готують мазки, фарбують за Цілем-Нільсеном і мікроскопують. При позитивному результаті висіву у мазку виявляють мікроскопічні колонії бактерій туберкульозу, що мають вигляд кіс чи джгутів.

Біологічний метод. Цей метод є найбільш чутливим й дає позитивні результати при введенні морській свинці навіть одиничних туберкульозних мікобактерій. Матеріал, який досліджують, обробляють сірчаною кислотою, звільняючи від сторонньої мікрофлори, й вводять підшкірно двом морським свинкам масою 250-300 гр. в область паху. При наявності туберкульозних мікобактерій через 6-10 днів на місці введення патологічного матеріалу з'являється ущільнення (інфільтрат) на поверхні якого утворюється виразка. З гною виразки роблять мазки, фарбують за Цілем-Нільсеном. При позитивному результаті тварина втрачає вагу і через 4-6 тижнів гине. Під час розтину трупа виявляють туберкульозні горбки в органах. У мазках з горбків знаходять туберкульозні мікобактерії. При малій кількості матеріалу, який досліджують, тварин інфікують внутрішньочеревинно чи інтратестикулярно. Такий спосіб зараження підвищує чутливість методу, особливо в тих випадках, коли в матеріалі містяться маловірулентні стійкі до ізоніазиду мікобактерії туберкульозу. Останнім часом все ширше практикується інтрацеребральне зараження білих мишей. Основна відмінність M. bovis від M. tuberculosis полягає в їх патогенності для кроликів. У разі внутрішньовенного зараження кролика культурою M. bovis кролик гине від генералізованого туберкульозу через 3-6 тижнів. До зараження M. tuberculosis кролики резистентні.

Серологічний метод є допоміжним. Запропоновано різні реакції, що дозволяють виявити антитіла до антигенів мікобактерій, наприклад, РЗК, РПГА. Однак ці реакції або недостатньо специфічні, або вимагають диференційної діагностики при псевдопозитивних результатах.

Алергологічний метод. Застосовують головним чином для визначення інфікованості населення туберкульозними мікобактеріями. Внутрішньшокірну туберкулінову пробу Манту застосовують для діагностики туберкульозу у дітей й перед ревакцинацією. Для постановки проби беруть «туберкуліновий» шприц об’ємом 1 мл й голки з коротким зрізом. У шкіру середньої третини внутрішньої поверхні передпліччя вводять 0,1 мл очищеного туберкуліну в стандартному розведенні. Результати проби Манту оцінюють через 48-72 години. Величину папули вимірюють за допомогою прозорої міліметрової лінійки. Реєструють поперечний (стосовно осі руки) діаметр папули. Зону гіперемії при цьому не враховують.

При величині папули від 0 до 1 мм у діаметрі реакція вважається негативною, від 2 до 4 мм – сумнівною, а 5 мм і більш – позитивною.

Схема „Мікробіологічна діагностика туберкульозу”