Граф логічної структури теми «мікробіологічна діагностика черевного тифу, паратифів»

МАТЕРІАЛ, ЯКИЙ ДОСЛІДЖУЄТЬСЯ

МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ

БАКТЕРІОЛОГІЧНИЙ

СЕРОЛОГІЧНИЙ

СИРОВАТКА КРОВІ ХВОРОГО

ВИСІВ МАТЕРІАЛУ, ЯКИЙ ДОСЛІДЖУЄТЬСЯ

НА ПОЖИВНІ СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ВИДІЛЕННЯ ЧИСТОЇ КУЛЬТУРИ МІКРОБІВ

ВИЗНАЧЕННЯ СПЕЦИФІЧНИХ АНТИТІЛ В РЕАКЦІЇ АГЛЮТИНАЦІЇ ВІДАЛЯ І РПГА

ВЛАСТИВОСТІ ВИДІЛЕНОЇ КУЛЬТУРИ МІКРОБІВ

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ

ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ

ІДЕНТИФІКАЦІЯ МІКРОБІВ

ВСТАНОВЛЕННЯ МІКРОБІОЛОГІЧНОГО ДІАГНОЗУ

Контрольні питання

1. Які методи використовують для встановлення мікробіологічного діагнозу «Черевний тиф»?

2. Який матеріал беруть від хворого в перші дні захворювання для проведення бактеріологічного методу діагностики?

3. У чому полягає метод гемокультури? Які його основні етапи?

4. Які біохімічні властивості збудника черевного тифу, паратифів А й В?

5. Які діагностичні аглютинуючі сироватки використовують для ідентифікації збудників черевного тифу, паратифу А та паратифу В?

6. В які строки від початку захворювання можна використовувати метод копрокультури, білікультури, уринокультури, мієлокультури, розеолокультури для діагностики черевного тифу й паратифів ?

7. У чому полягає сутність серологічного методу діагностики черевного тифу, паратифів А та В?

8. В яких реакціях і в які строки виявляють антитіла в сироватці крові хворих? Як враховуються результати проведення цих реакцій?

Тестові завдання Тест 1

Хворий поступив в інфекційну клініку з попереднім діагнозом «Черевний тиф». Вважає себе хворим на протязі трьох діб. Яке дослідження дасть змогу підтвердити діагноз?

1. Виділення гемокультури

2. Виділення копрокультури

3. Виділення уринокультури

4. Виділення білікультури

5. Виділення розеолокультури

Тест 2

З крові хворого виділено культуру збудника, яка дає на живильному середовищі ріст, подібний до росту черевнотифозних мікробів. Який з перерахованих нижче результатів дозволив зробити таке припущення?

1. Утворення безбарвних колоній на середовищі Ендо

2. Утворення колоній червоного кольору з металевим блиском на середовищі Ендо

3. Утворення безколірних колоній на середовищі вісмут – сульфіт агар

4. Утворення гемолізу на кров’яному агарі

5. Утворення ніжної плівки на лужній пептонній воді

Тест 3

Виділення від хворого з підозрою на черевний тиф чиста культура мікробів характеризувалась тим, що це були палички середніх розмірів, грамнегативні, які утворювали S форми безколірних колоній на середовищі Ендо, ферментували глюкозу й маніт до кислоти й газу, розщеплювали білки з утворенням сірководню. Які властивості необхідно ще вивчати у виділеної культури мікробів для остаточної їх ідентифікації?

1. Культуральні

2. Чутливість до бактеріофагу

3. Антигенні

4. Токсиноутворення

5. Чутливість до антибіотиків

Тест 4

Для серологічної діагностики черевного тифу ставлять реакцію, при якій ,до різних розведень сироватки хворого, добавляють діагностикуми трьох видів мікроорганізмів і результат, якої оцінюють за утворенням «пластівців» із склеєних бактерій. Назвіть цю реакцію за автором.

1. Борде – Жангу

2. Відаля

3. Вассермана

4. Райта

5. Асколі

Тест 5

Для діагностики черевного тифу у хворого на 8 добу захворювання поставлена реакція Відаля, яка виявилась позитивною з черевнотифозним О-діагностикумом у розведення сироватки 1:200.Якою має бути тактика лікаря у цьому випадку?

1. Обмежитись врахуванням позитивної реакції Відаля в даному титрі

2. Поставить реакцію Відаля з паратифозними А й В діагностикумами

3. Поставити реакцію пасивної гемаглютинації з сальмонельозним діагностикумом

4. Поставити реакції зв’язування компліменту

5. Поставити реакцію Відаля повторно через декілька діб з черевнотифозним діагностикумом

Тест 6

В реакції пасивної гемаглютинації, поставленої з еритроцитарним черевнотифозним Vi-діагностикумом виявлені антитіла у розведенні сироватки обстеженого до 1:80, що вище діагностичного титру. Такий результат свідчить

1. Про можливість носійства паличок черевного тифу

2. Про гостре захворювання черевним тифом

3. Про рецидив черевного тифу

4. Про інкубаційний період черевного тифу

5. Про реконвалесценцію хворого на черевний тиф